Справа № 909/203/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24.04.2024 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи (вх. № 1403/24 від 16.02.2024)
за участю:
від заявниці: ОСОБА_2
встановив: Фізична особа ОСОБА_1 через систему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" 06.03.2024 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2024 для розгляду справи призначено суддю Максимів Т.В.
19.03.2024 суд залишив подану заяву без руху та надав ОСОБА_1 десятиденний строк на усунення недоліків заяви, а саме для надання суду перелічених в ухвалі документів.
28.03.2024 фізична особа ОСОБА_1 подала суду заяву про усунення недоліків (вх. № 5381/24), до якої долучила витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо членів сім"ї (пошук проводився за частковим та повним співпадінням); копії кредитних договорів, укладених - з ТОВ "ФК"АБЕКОР" та ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ".
Щодо членів сім'ї зазначила, що вони відмовляються надавати інформацію щодо себе та свого майнового стану та сприяти вирішенню проблеми з неплатоспроможністю заявниці, у тому числі за допомогою звернення до суду. Примусити членів сім'ї звернутися до нотаріуса за нотаріальним засвідченням їхніх підписів на розписках, не може, закон не передбачає такої можливості.
Щодо звернення до офіційних джерел задля отримання інформації, визначеної розділом ІІ декларацій, зазначила члени сім'ї (племінник та племінниця), категорично відмовляються надавати відомості про власні доходи. Отримати інформацію про доходи членів сім'ї з офіційних джерел неможливо, оскільки в неї відсутній цифровий підпис членів сім'ї, а довідка про доходи з Державної податкової служби надається або на особисте звернення особи, щодо якої отримується інформація, або на електронне звернення такої особи через електронний кабінет платника податків.
В поданій заяві просила суд врахувати об'єктивну неможливість отримати від членів сім'ї певні відомості та визнати, що нею надано всі можливі докази звернення до офіційних джерел задля заповнення відповідних розділів декларацій, а також надані належним чином заповнені декларації про майновий стан боржника за 2021-2023 роки, січень 2024, а також усі можливі докази звернення боржника до членів сім'ї та офіційних джерел задля надання інформації про членів сім'ї.
Щодо наявності підстави для звернення, визначеної п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, зазначила, що подала відповідний план реструктуризації, в якому визначила суми всіх її доходів та витрат, які чітко вказують про неможливість здійснення поточних платежів найближчим часом по будь-якому грошовому зобов'язанню у зв"язку з відсутністю коштів на погашення існуючої заборгованості та виписки по банківських рахунках, відкритих на її ім"я.
Щодо доказів отримання доходів для погашення боргів перед кредиторами, повідомила, що до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність долучила банківські виписки, які підтверджують надходження коштів від тимчасових підробітків. Також ці суми відображені у поданих деклараціях. Також зазначила, що оскільки план реструктуризації розглядається та затверджується судом після розгляду всіх вимог до боржника - фізичної особи, належного формування пасиву боржника та проведення керуючим реструктуризацією зборів кредиторів (статті 122, 123 КУзПБ), то вона на розгляд зборів кредиторів подасть план реструктуризації, який буде складений після вчинення всіх вказаних дій.
03.04.2024 суд постановив прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, призначив підготовче засідання по розгляду заяви на 24.04.2024; зобов'язав ОСОБА_1 не пізніше 22.04.2024 надати суду: 1) копії платіжних документів (платіжних доручень, квитанцій), які підтверджують надання їй у позику (кредит) грошових коштів за договорами, укладеними з її кредиторами; 2) відомості у формі пояснень та документів, які їх підтверджують, щодо таких обставин: - витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти); - джерел, за рахунок яких заявниця ОСОБА_1 планувала повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту).
24.04.2024 ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подала клопотання вх.№6885/24, до якого долучила копії банківських виписок з рахунків, відкритих у АТ КБ "Приватбанк", АТ "Юнекс Банк", АТ "Універсал Банк" та просила суд вирішити питання у справі про її неплатоспроможність за її відсутності.
В підготовчому засіданні взяв участь представник ОСОБА_1 - адвокат Сонько Валерій Вікторович.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами п.2 ч.3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на подання суду клопотання про проведення підготовчого засідання за її відсутності, її явка не визнавалась судом обов'язковою, в підготовчому засіданні приймає участь представник ОСОБА_1 - адвокат Сонько Валерій Вікторович, суд вважає за можливе провести підготовче засідання у справі без участі заявника.
Заслухавши у підготовчому засіданні пояснення представника боржника - адвоката Сонька В.В., розглянувши надані боржником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула до КУзПБ).
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з приписами ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства (також Кодекс або КУзПБ) у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт3);
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5);
- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6);
- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7);
- декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11);
- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу (пункт 14).
Виходячи з наведеного, саме боржник визначає обсяг доказів, якими він доводить, зокрема, наявність передбачених статтею 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Виходячи із системного аналізу положень статей 115, 119 КУзПБ, зазначеними нормами визначено підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи (частина друга статті 115 КУзПБ), а за відсутності таких підстав - визначено наслідки розгляду заяви боржника та підстави для прийняття судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина четверта статті 119 КУзПБ).
Відповідно до ч.2 ст.115 КУзПБ, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
У своїй заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що в неї існують підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачені пунктами 2 та 4 частини другої статті 115 КУзПБ.
В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність покликається на наявність заборгованості в сумі 220 978 грн 46 коп. перед двадцятьма шістьма кредитними установами, а саме: ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФК "АБЕКОР", ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ", ТОВ"ФК „ТАЙГЕР ФІНАНС“, ТОВ "ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ",ТОВ "ФК "Є ГРОШІ КОМ", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "ТОП1", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "СОС КРЕДИТ", ТОВ "БІЗПОЗИКА", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", "GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED" PRIVATE LIMITED COMPANY.
В той же час, згідно з поданим ОСОБА_1 конкретизованим списком кредиторів, заборгованість перед ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" згідно договору від 02.01.2024, ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" становить 0 грн, тобто відсутня.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абзац другий частини першої статті 1046 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Виходячи з правової природи відносин позики (кредиту, в тому числі споживчого), доказами заборгованості боржника, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.
Факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 916/2387/19).
Згідно з вимогами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як зазначалося вище відповідно до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Заявниця до матеріалів справи долучила копії кредитних договорів (договорів позики), в тому числі підписаних шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" та банківські виписки з рахунків за період листопад 2023 року - січень 2024 року. Однак додані до заяви виписки по банківських рахунках не підтверджують отримання ОСОБА_1 грошових коштів у кредит (позику) в сумі, зазначеній у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки не містять відомостей щодо руху коштів по кожному кредитору зазначеному у конкретизованому списку кредиторів.
Інших платіжних документів (платіжних доручень, квитанцій, виписок з банківських рахунків), які б підтверджували фактичне надання їй у позику (кредит) грошових коштів за всіма договорами, судових рішень чи виконавчих документів щодо стягнення з неї заборгованості за кредитними зобов'язаннями перед зазначеними у конкретизованому списку кредиторами не надала.
Отже, заявниця не надала первинних документів, що підтверджують факт видачі позики (кредиту), розмір існуючої заборгованості (зокрема, банківських виписок, платіжних доручень, квитанцій, чи інших платіжних документів, які підтверджують надання у позику (кредит) грошових коштів).
За відсутності вказаних документів, суд позбавлений можливості встановити факт виникнення у ОСОБА_1 грошових зобов'язань, розмір місячного платежу за кожним з кредитних та інших зобов'язань, чи настав строк платежу за цими зобов'язаннями, а отже дійти висновку про його неплатоспроможність чи загрозу його неплатоспроможності.
Також, суд зазначає, що на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Додані до заяви виписки по банківських рахунках не можуть підтверджувати отримання ОСОБА_1 реальних доходів, які мають бути спрямовані на погашення кредитів, оскільки заявниця з 2013 року проживає за кордоном і встановити без належних доказів відсутність чи наявність інших доходів заявниці чи відстежити рух коштів на карткових рахунках відкритих нею за кордоном неможливо.
Додана до матеріалів справи розписка заявниці про те, що вона отримує доходи в сумі 13 500 грн в силу ст.77 ГПК України, не може підтверджувати факт отримання доходів.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що її кредитна історія почалася із початком війни 2022 року, син та невістка втратили роботу і вона стала єдиним годувальником сім"ї. Зароблених коштів для покриття всіх потреб сина та невістки, у зв"язку з хворобою сина не вистачало, тому звернулася до мікрофінансових організацій про отримання коштів в кредит. Гроші витрачала на харчування, оплату комунальних витрат, ремонт насоса, який качає воду з колодязя, на ремонт бойлера, бо залишились без води, а пізніше на всі обстеження сина у лікарів, на масаж хребта, на покупку ортопедичного матрацу, на ортопедичний пояс і багато ліків на крапельниці і ліки. Спочатку позики були безпроцентні, заробіток стабільним і думала, що справиться. Проте враховуючи перебої з підробітками фінансове становище погіршилося і вона більше не в змозі виплачувати кредити. Кредитори почали психологічно тиснути.
Однак такі доводи не відповідають наданим боржником документам. Зокрема, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого податку та військового збору за період І квартал 2021 року - І квартал 2024 року син ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_4 в 2021 році теж не працювали. Доказів пошуку роботи чи визнання їх непрацездатними в цей період заявниця не подала (медична довідка про визнання їх непрацездатними).
В підготовчому судовому засіданні представник заявниці зазначив, що заявниця використовувала отримані в позику кошти на виконання раніше взятих на себе кредитних зобов"язань. Однак доказів в підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.
Як вбачається із заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, зокрема з розписок заявниці, з липня 2013 року і по теперешній час вона фактично проживає в Греції, тому доказів про відсутність чи наявність транспортних засобів, про склад сім"ї та реєстрацію місця проживання подати не може, а також не може підтвердити розмір своїх доходів за період 2021 рік - 2023 рік. Однак як вже зазначав суд вище, подані розписки не можуть підтвердити обставини, які повинні бути підтверджені іншими засобами доказуваннями (довідками відповідних державних) органів.
Відтак неповідомлення боржником всієї інформації щодо джерел отримання доходів та їх розміру позбавляє суд можливості встановити загрозу його неплатоспроможності.
Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/1604/21 від 16.11.2022.
У цій же ж постанові колегія суддів зауважила, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не всіх документів, зокрема платіжних документів про передачу грошових коштів в кредит (позику), які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ, для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
На підтвердження заборгованості боржник, серед інших документів, подав також роздруківку Українського бюро кредитних історій щодо ОСОБА_1 . Однак така роздруківка не може бути доказом наявності заборгованості за кредитними договорами (договорами позики).
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.
Також у постанові від 16.11.2022 по справі № 917/1604/21, Верховний Суд звернув увагу, що пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім'я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.
Натомість, QR-код на останній сторінці поданої заявником роздруківки з Українського бюро кредитних історій щодо ОСОБА_1 містить лише посилання на вебсайт УБКІ для перевірки документів УБКІ в режимі онлайн, і при цьому не містить відомостей про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім'я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії, дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу.
Також, у наведеній вище постанові, Верховний Суд зазначив, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Як вбачається з практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
В силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп'ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що декларації про майновий стан боржника при зазначенні у них того, що члени сім'ї боржника "не надали інформації", не відповідають принципам повноти та достовірності.
Крім того, за змістом заяви боржника та декларації про майновий стан боржника вбачається, що у неї та членів сім"ї наявне нерухоме майно. Разом з тим заявниця у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України не довела, що таке майно не може бути реалізоване, або на нього не може бути звернено стягнення.
Суд також зазначає, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Суд звертає увагу, що вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Як вбачається з поданого боржником плану реструктуризації основною метою погашення боргу ОСОБА_1 перед кредиторами є фактичне його списання у повному обсязі, оскільки на погашення вимог кредиторів боржником планується виділяти суму в розмірі "472 грн 00 коп.", що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише засвідчує про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу повністю або часткового з боржника.
З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що законодавець надає можливість лише виключно боржнику подати заяву про свою грошову неплатоспроможність перед кредиторами до суду (пільговий режим заяви). Разом з тим, надавши таку пільгу, законодавець зобов'язує боржника (фізичну особу) подати заяву про відкриття провадження про свою фінансову неспроможність лише за наявності реального плану реструктуризації боргів (ч.4.ст.116 КУзПБ), направленого на задоволення вимог кредиторів повністю або частково, оскільки суд не тільки відкриває провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а й вводить процедуру реструктуризації боргів, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання зобов'язань та призначає керуючого реструктуризацією ( ч.5.ст.119 КУзПБ).
Отже, вказана вище судова процедура не є та не повинна бути формальною, оскільки вона юридично направлена на задоволення вимог кредиторів повністю або часткове за допомогою наданого боржником реального та обґрунтованого плану реструктуризації.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").
Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").
Метою прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, в тому числі, є врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Проте, відсутність у боржника реального плану реструктуризації та небажання боржника погашати борги перед кредиторами або погасити борги перед кредиторами наслідком їх повного списання (прощення), на думку суду, лише засвідчує про уникнення боржника від здійснення та проведення розрахунків з кредиторами, та свідчить про зловживання боржником правом на звернення до суду з заявою про свою неплатоспроможність, оскільки створює підстави, які надають боржнику, отримавши, до відкриття справи про неплатоспроможність, від фінансових або кредитних підприємств або установ грошові кошти будь - якого розміру, не сплачувати їх, а звернутися до суду про свою неплатоспроможність, та реструктуризувати борги перед кредиторами наслідком їх повного прощення, що не узгоджується з загальними положеннями Книги четвертої, яка застосовується КУзПБ для відновлення платоспроможності фізичної особи та не є для боржника тою скрутною фінансовою ситуацією, яка потребує допомоги з боку держави, через процедури банкрутства.
Викладені вище обставини спростовують зазначені заявником підстави виникнення кредитних зобов'язань та дійсну неплатоспроможність чи загрозу неплатоспроможності, а також свідчать про недотримання ОСОБА_1 вимог щодо добросовісної поведінки боржника.
Відповідно до ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю;
4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Недоведення боржником належними та допустимими доказами підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ненадання пояснень з доказами щодо обставин отримання в кредит грошових коштів, їх витрачання, планування погашення кредитних зобов'язань, приховування достовірної інформації щодо розміру фактичних доходів, є підставою для відмови у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 4 статті 119 КУзПБ.
Керуючись статтями 2, 113, 115 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 80, 81, 197, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в строк та порядку, що визначені ст.256,257 ГПК України.
Дата підписання: 02.05.2024
Суддя Т. В. Максимів