номер провадження справи 19/22/24
02.05.2024 Справа № 908/195/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко Ірини Вікторівни, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (04112, м. Київ, вул. Олени Телеги, буд. 6, ідентифікаційний код 20033533)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 26 465,45 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
25.01.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява (вх. № 213/08-07/24) Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про стягнення 26 465,45 грн., з яких: 15 895,65 грн - страхового відшкодування, 598,00 грн. - 3 % річних, 8 929,07 грн.- пені, 1 042,73 грн - інфляційних втрат.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної компенсації страхового відшкодування, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Позов обґрунтовано ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. ст. 12, 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”. В позовній заяві позивачем наведений попередній розрахунок судових витрат, зокрема, зазначено, що витрати на правову допомогу складають 7 000,00 грн., які позивачем також заявлені до стягнення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.01.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/195/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/195/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/22/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.04.2024 у справі №908/195/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” 15 895 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. страхового відшкодування, 3 984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. пені, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 98 коп. - 3 % річних та 1 042 (одна тисяча сорок дві) грн. 77 коп. втрат від інфляції. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” судовий збір у розмірі 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 56 коп.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 240, 241 ГПК України 15.04.2024.
До Господарського суду Запорізької області від Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої просить суд поновити строк на подання заяви про розподіл судових витрат та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2024 заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”, про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/195/24 розподілено судді Давиденко І.В.
Суд звертає увагу, що розгляд справи № 908/195/24 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження і рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2024 у цій справі прийнято без повідомлення (участі) представників сторін, тому розгляд заяви про розподіл судових витрат судом згідно із приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України вирішено здійснювати без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи. Строк прийняття додаткового рішення -02.05.2024.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” про розподіл витрат на професійну правничу допомогу по справі №908/195/24, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню частково виходячи з наступного
Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Наявна в матеріалах справи № 908/195/24 Довідка про доставку електронного листа свідчить, що в електронному вигляді рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2024 у справі № 908/195/24 доставлено в електронний кабінет позивача - 15.04.2024.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на вих. б/н від 19.04.2024, яка сформована в системі «Елелектронний суд» - 19.04.2024.
За таких обставин, заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 908/195/24 подана в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс у зв'язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви - 2 422,40 грн.; витрати на правову допомогу в суді першої інстанції - 7 000,00 грн.; правові витрати у разі потреби - 11 250,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч.5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу зазначених статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу задля надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро “Адвокатське бюро Олександра Лисова “Еквіт” та Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Уніка”; копію Додаткової угоди № 2 від 09.01.2023; копію Додаткової угоди № 3 від 01.12.2023; копію виписки з ЄДРЮОФОПГФ Адвокатського бюро “Лисов2856 “Еквіт”; копію Додатку № 1 від 08.09.2022 до Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020; копію рахунку № 133 від 09.09.2022; копію платіжного доручення № 3543 про оплату в розмірі 7000 грн.; розрахунок витрат на правову допомогу; копію ордеру серії АА №1278640 від 02.02.2023. Послуги з правової допомоги надавались адвокатом Білоконь І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, копія свідоцтва додана до справи).
До заяви долучено Акт надання послуг № 133 від 24.01.2024 зазначені наступні послуги: надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 32264 (страховий акт № 00491336).
Суд вважає підтвердженими витрати позивача на оплату правових послуг адвоката з підготовки позовної заяви в даній справі в сумі 7000,00 грн. Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України пропорційно до задоволених позовних вимог сума витрат до стягнення з відповідача складає 5692,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1000,00 грн.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування страхової виплати.
Також, слід зазначити, що розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Адвокатом позивача складено один процесуальний документ, який поданий через систему «Електронний суд».
Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності.
Враховуючи вищевикладене, оскільки судом було частково задоволено позов, а також з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України, а також ціну позову, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 500 грн 00 коп. Решту витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (04112, м. Київ, вул. Олени Телеги, буд. 6, ідентифікаційний код 20033533) суму 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. У задоволені іншої частини заяви відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02.05.2024.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.