Справа № 766/17044/18
н/п 2/766/131/22
08 лютого 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Романенко І.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 03.09.2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 06.06.1996 року позивач працювала в Херсонській дитячій обласній лікарні. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не мала житла, то влітку 2005 року останній та її малолітньому сину ОСОБА_5 для проживання було надано житлове приміщення АДРЕСА_1 (гуртожиток № НОМЕР_1 ), площею 17,2 м.кв., яке належало ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат». З моменту надання вказаного приміщення і до цього часу позивач та її син проживають в ньому. В 2006 році ОСОБА_1 вступила в шлюбні відносини з ОСОБА_6 , який в той час проживав в житловому приміщенні № НОМЕР_2 , розташованому за вказаною адресою. Проживаючи однією сім'єю в приміщенні, яке було надано позивачу, мали спільний бюджет, разом вели домашнє господарство, спільні кошти витрачали на спільні потреби. 04.12.2008 року ордер на вказане житлове приміщення було переоформлено на ім'я ОСОБА_6 у зв'язку з тим, гуртожиток за вказаною адресою був призначений для проживання чоловіків. 17.12.2008 року ОСОБА_6 був зареєстрований у вказаному приміщенні. 18.05.2011 року позивач та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. В 2015-2016 роках у вказаному приміщенні разом з позивачем та ОСОБА_6 , проживала мати позивачки ОСОБА_7 , яка була інвалідом і потребувала стороннього догляду. Оскільки за станом здоров'я мати не могла проживати в гуртожитку на четвертому поверсі, то весною 2016 року вони переселилися в належний житловий будинок, розташований в с.Сонячне. Син позивачки залишився проживати в приміщенні №58 за вказаною адресою, оскільки останній навчався в ХНТУ, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме житлове приміщення № НОМЕР_2 у гуртожитку розташованому за адресою: АДРЕСА_3 . Спадкоємцями на майно, що залишилося після смерті чоловіка, крім позивача, є ще його мати ОСОБА_3 . Після смерті чоловіка, позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини на земельну ділянку, оскільки вважала, що ОСОБА_6 мав її на праві власності. Однак від нотаріуса ОСОБА_1 стало відомо, що земельної ділянки її чоловік не мав, а 17.07.2015 року він отримав свідоцтво про право власності на вказане житлове приміщення, видане Управлінням обліку і використання комунального майна м.Херсона виконавчого комітету Херсонської міської ради на підставі розпорядження №375 від 17.07.2015 року. Позивач вважає, що вказане розпорядження підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності на спірну кімнату на ім'я ОСОБА_6 є незаконним. Позивач з 2005 року і до цього часу постійно проживаю у спірному житловому приміщенні, іншого житла не мала та не має. Останню не було визнано за рішенням суду такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Таким чином, приватизація ОСОБА_6 вказаної кімнати є незаконною. У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати за нею право користування житловим приміщенням № НОМЕР_2 у гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати розпорядження Управлінням обліку і використання комунального майна м.Херсона виконавчого комітету Херсонської міської ради №375 від 17.07.2015 року про приватизацію житлового приміщення № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 17.07.2015 року на житлове приміщення № НОМЕР_2 у гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
01.04.2019 року представник Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради Остапенко О.І. надала до клопотання про застосування строків позовної давності, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що позивач стверджує про те, що їй не було відомо про отримання ОСОБА_6 17.07.2015 року свідоцтва про право власності на вказане житлове приміщення, а стало відомо тільки в 2018 році, коли після смерті чоловіка (20.12.2017 року) позивач стала з'ясовувати наявність спадкового майна. За таких обставин, твердження позивачки про те, що вона не знала та не могла дізнатися про порушення свого права в межах строку позовної давності (з 17.07.2015 до 17.07.2018 року) не відповідає викладеним в позовній заяві обставинам. Пунктом 4 ст.267 ЦК України передбачено, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ухвалою суду від 24.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
21.11.2019 року позивач надала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила поновити їй позовну давність для звернення до суду з позовом про визнання права користування жилим приміщенням, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановлений законом порядку.
Представник відповідача Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановлений законом порядку. Надав до суду про розгляд справи у їх відсутність, заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити позивачу у повному обсязі.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно актового запису про народження №194, зробленого 21.03.1994 року Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .
04.12.2008 року ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» видав ордер на житлове приміщення № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (гуртожиток № НОМЕР_1 ) на ім'я ОСОБА_6 .
Згідно актового запису про шлюб №11, зроблений 18.05.2011 року Виконавчим комітетом Зеленівської селищної ради Дніпровського району міста Херсона, між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 18.05.2011 року укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_10 ».
Відповідно до матеріалів, що стали підставою для приватизації спірного житлового приміщення встановлено наступне.
Відповідно до довідки №701 від 04.08.2014 року, що видана Нововолодимирівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області в тому, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживав по АДРЕСА_4 в період з 28.04.1992 року по 15.01.2004 року та участі в приватизації майна, на території сільської ради не приймав, житловий чек не використовував.
11.11.2014 року між Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та ОСОБА_6 укладено договір №646 найму житлового приміщення №58, жилою площею 17,2 кв.м., в гуртожитку по АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки КП «Дніпровський» ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 з 12.08.2004 року по 18.04.2007 року. З 18.07.2007 року по 23.04.2008 року був зареєстрований по АДРЕСА_6 . З 23.04.2008 року по теперішній час зареєстрований по АДРЕСА_5 .
Згідно довідки, від 07.07.2015 року, наданої КП «Дніпровський», ОСОБА_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , потягом 6-ти місяців за вказаною адресою ніхто не виписувався та не проживав.
Згідно довідки Державного ощадного банку України від 17.08.2014 та 18.05.2015 року ОСОБА_6 житловий чек не використав.
Згідно листа №21/56 від 11.05.2019 року повідомлено, що відповідно до архівних даних Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, жиле приміщення №58 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 приватизовано на підставі розпорядження начальника управління обліку, розподілу та приватизації житла від 17.07.2015 №345 на ім'я ОСОБА_6 .
Згідно довідки про склад сім'ї наймача, що мешкає у житловому приміщенні у гуртожитку та займані ними приміщення №744 від 07.07.2015 року, виданої КП «Дніпровський», ОСОБА_6 мешкає та зареєстрований у житловому приміщені АДРЕСА_1 з 17.12.2008 року.
На підставі розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради від 17.07.2015 року №345 «Про передачу у приватну власність житлового приміщення АДРЕСА_1 » прохання найчама ОСОБА_6 щодо приватизації зазначеного житлового приміщення задоволено та передано вказане житлове приміщення у гуртожитку в приватну власність. Уповноваженим власником житлового приміщення № НОМЕР_2 у гуртожитку загальною площею 17,0 кв.м. визначено ОСОБА_6 . Кількість зареєстрованих у житловому приміщенні - 1.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 17.07.2015 року, виданого Управлінням обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №42530341 від 19.08.2015 року, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить житлове приміщення АДРЕСА_1 (гуртожиток № НОМЕР_1 ), площею 17 м.кв.
Згідно актового запису про смерть №1215, зробленого 21.12.2017 року Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Херсонській області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №51154048 від 06.03.2018 року Першою Херсонською державною нотаріальною контрою заведено спадкову справу №128/2018 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . З заявою про прийняття спадщини зверталася мати померлого ОСОБА_3 , дружина померлого ОСОБА_1 .
З листа АТ «Ощадбанк» від 08.08.2019 року вбачається, що відповідно до довідки від 30.07.2019 року №157, виданої філією - Херсонським обласним управлінням АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 за даними архіву не значиться в списках на приватизацію за адресою: АДРЕСА_5 . Також, в АТ «Ощадбанк» відсутні дані щодо місць проживання (реєстрації) ОСОБА_1 починаючи з 1992 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, державним реєстратором Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні Кальницькою Н.В. на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданого 17.07.2015 року управлінням обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, 13.08.2015 року проведено державну реєстрацію права приватної власності, житлового приміщення №58 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 17 кв.м., житлова площа 17 кв.м. за ОСОБА_6 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 70675766101. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні Кальницької Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2015, індексний номер -23790759.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Як вбачається з положень статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Абзацом першим статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009 року затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
Передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму (п.2).
Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло (п.5).
Відповідно до п.п.18-21 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одно квадратний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
При наявності у наймача або членів його сім'ї пільги на безоплатне одержання займаного житла незалежно від розміру загальної площі, до заяви додається відповідний документ (копія посвідчення, довідка та інше), що підтверджує право на пільгові умови приватизації.
Згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви.
При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Відповідно до довідки про склад сім'ї наймача, що мешкає у житловому приміщенні у гуртожитку та займані ними приміщення №744 від 07.07.2015 року, у житлового приміщені АДРЕСА_1 зареєстрований лише ОСОБА_6 , тобто особа, яка звернулася щодо оформлення приватизації та відповідно до розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради від 17.07.2015 року №345, отримав свідоцтво про право власності на житло.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , у тому числі на час приватизації спірного житлового приміщення, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 з 21.09.1993 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 06.06.1997 року. Жодних документів, які підтверджували проживання позивача на час здійснення приватизації спірного житлового приміщенні суду не надано.
Відповідно до законодавства України основним доказом постійного місця проживання фізичної особи є її реєстрація місця проживання.
Відповідно до п.28 Положення відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз в квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації. Свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) підлягає обов'язковій реєстрації в органах технічної інвентаризації.
Відповідно до ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадянського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення будинках державного і громадянського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно ст.769 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтями 810-811 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту постійного проживання її разом з ОСОБА_6 у спірному житловому приміщенні. Доказів того, що за позивачем зберігалося право користування на спірне житлове приміщення, останнім також надано не було.
Щодо визнання права користування жилим приміщенням за позивачем, то суд прийшов переконання, що не встановлено жодних даних про порушення такого права позивача, а тому у такій вимозі необхідно відмовити.
Щодо доводів позивача про незаконність розпорядження Управлінням обліку і використання комунального майна м.Херсона виконавчого комітету Херсонської міської ради №375 від 17.07.2015 року про приватизацію житлового приміщення № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та необхідність його скасування, суд прийшов наступного.
ОСОБА_6 звернувся до Управлінням обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради із заявою про приватизацію житлового приміщення в гуртожитку, так як був наймачем. До зазначеної заяви долучив усі необхідні документи, що підтверджують у нього таке право. Законодавством про приватизацію не передбачено повноважень органів приватизації з приводу перевірки достовірності поданих громадянами документів. На підставі поданих документів, в порядок, строк та спосіб, що передбачено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради винесло оскаржуване позивачем розпорядження.
Крім того, позивач жодним чином не зазначає які саме дії Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради були вчинені всупереч закону та які саме положення чинного законодавства було порушено під час здійснення приватизації квартири.
Таким чином, порушень прав позивача при приватизації спірної квартири судом не встановлено.
Щодо доводів позивача про визнання недійсним свідоцтво про право власності на житло від 17.07.2015 року, на житлове приміщення № НОМЕР_2 у гуртожитку, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 на ім'я
ОСОБА_6 огляду на вищезазначене, свідоцтво про право власності на житло від 17.07.2015 року не можна вважати недійсним, так як таке було видано на підставі розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради №375 від 17.07.2015 року, для визнання незаконним якого в суду немає підстав.
Згідно п. 16 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 р. № 396, передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитках, кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 22 даного Положення, на підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації замовляє у суб'єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення у гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння, і видає свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Отже, таке свідоцтво будо видано у відповідності до чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, без жодних процедурних чи інших порушень. Відтак вимога щодо визнання його недійсним також не підлягає задоволенню.
Щодо доводів позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житлове приміщення №58 у гуртожитку за ОСОБА_6 .
Дані вимоги не підлягають задоволенню, так як логічно слідують за попередніми вимогами, у яких суд відмовив.
Так, згідно з ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданого 17.07.2015 року управлінням обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради набув право власності на спірне житлове приміщення, а відтак у встановленому законом порядку здійснив державну реєстрацію свого права власності.
Таким чином, позивач у відповідності до ст. ст. 78-81 ЦПК України не подав суду жодних доказів необхідних для скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а тому у такій вимозі необхідно відмовити.
Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оскільки вони не спростовують встановлені судом обставини.
Щодо заяви представника відповідача Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради Остапенко О.І. про застосування строків позовної давності, то, виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість.
Керуючись ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Майдан