номер провадження справи 27/336/23
30.04.2024 Справа № 908/3815/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі Вака В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про розстрочення виконання рішення суду від 28.02.2024 по справі № 908/3815/23
за позовом: Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (вул. Європейська, 79, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, ідентифікаційний код юридичної особи 00217426)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, 69106 ідентифікаційний код юридичної особи 38983006)
про стягнення 718 120 грн. 00 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: з технічних причин не зміг прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції
від відповідача: з технічних причин не зміг прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції
18.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» сформувало в системі «Електронний суд» заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області суду від 28.02.2024 у справі № 908/3815/23 на 12 місяців шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» належних за цим рішенням сум у загальному розмірі 718 120 грн 00 коп. щомісячними платежами наступним чином: травень 2024 року 59 840,00 грн.; червень 2024 року 59 840,00 грн.; липень 2024 року 59 840,00 грн.; серпень 2024 року 59 840,00 грн.; вересень 2024 року 59 840,00 грн.; жовтень 2024 року 59 840,00 грн.; листопад 2024 року 59 840,00 грн.; грудень 2024 року 59 840,00 грн.; січень 2025 року 59 840,00 грн.; лютий 2025 року 59 840,00 грн.; березень 2025 року 59 840,00 грн.; квітень 2025 року 59 880,00 грн.
Крім того, заявник звернувся до суду із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2024, вказану вище заяву передано на розгляд судді Господарського суду Запорізької області Дроздовій С.С.
За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання содового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області 28.02.2024 у справі № 908/3815/23, ухвалою від 19.04.2024 суд вирішив за можливе прийняти заяву до розгляду, призначити судове засідання на 30.04.2024. Також, вказаною ухвалою суду визначено проводити судове засідання 30.04.2024 з режимі відеоконференції.
30.04.2024 з невідомих технічних причин представники сторін не змогли приєднатись до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/3815/23, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/3815/23 позовні вимоги Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» задоволені, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» 718 120, 00 грн заборгованості, 10 771,80 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення суду 08.04.2024 видано відповідний наказ.
Заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/3815/23 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» обгрунтовується веденням військових дій на території Запорізької області, а саме:
- учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є Фонд державного майна України (51% статутного капіталу) та компанія «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (49% статутного капіталу). Розмір статутного капіталу ТОВ становить 1 468 949 019,80 грн;
- установчими зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 14.11.2013 затверджено Стратегічну програму розвитку та технічної модернізації виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», що передбачає інвестиційні зобов'язання компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» на загальну суму 110 млн дол. США щодо забезпечення реалізації інвестиційної програми розвитку та технічної модернізації виробництва ТОВ «ЗТМК». Зазначені інвестиційні зобов'язання компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» також передбачені умовами Договору про заснування товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 22.02.2013 № 85 та Додаткової Угоди до Договору про заснування товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 18.10.2013;
- Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 »Про затвердження переліку об'єктів державної власності що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.04.2015 № 287- р «Про погодження укладання договору доручення на здійснення функцій з управління корпоративними правами держави» 10.04.2015 Фондом державного майна України та державним підприємством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» було укладено договір доручення на здійснення функцій з управління корпоративними правами держави у розмірі 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»;
- 24.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» отримало повідомлення від 24.02.2022 № 478/01-6 від AT «Дніпроазот» про зупинку роботи виробничих потужностей AT «Дніпроазот», пов'язану з початком військових дій на території України;
- 26.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» отримало від Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат» «Запоріжсталь» лист № 33/2009739 від 26.02.2022 «Щодо можливого припинення постачання води», в якому було зазначено, що у зв'язку з проведенням військових дій у регіоні можливе аварійне припинення водопостачання від водороздільних мереж Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат» «Запоріжсталь»;
- листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України;
- 01.03.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надійшов лист від 01.03.2022 № 140/03-02 від Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради із проханням негайно зменшити запаси хімічно-небезпечних речовин до мінімально можливих об'ємів;
- стаття 8 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» як на суб'єкта господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є об'єкти підвищеної небезпеки, вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; забезпечувати експлуатацію об'єктів з додержанням мінімально можливого ризику;
- керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» прийнято рішення про позапланову безаварійну зупинку Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», оформлене наказом в.о. директора ТОВ «ЗТМК» від 02.03.2022 № 174 «Про організацію позапланової безаварійної зупинки комбінату»;
- згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 31.05.2022 № 333 «Про встановлення працівникам Товариства графіка неповного робочого часу» - з 01.06.2022 до стабілізації фінансово-економічного стану Товариства, але не більше ніж на 6 місяців: введено для денного персоналу підрозділів промислової та непромислової групи Товариства графіки роботи з неповним робочим тижнем (3 дні на тиждень), встановлено понеділок та п'ятницю додатковими вихідними днями.
- просить суд врахувати те, що посилаючись на скрутне фінансове становище, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем;
- інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи господарства, дії відповідача спрямовані на виконання рішення суду, але з розстроченням сплати боргу;
- ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача.
Також, до заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» додано інформація з Єдиного реєстру боржників станом на 18.04.2024 та довідку щодо стану кредиторської Заборгованості ТОВ «ЗТМК» станом на 01.03.2024 підписана головним бухгалтером Штанько І.В., у якій зазначено що: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 1 935 739 373,95 грн; аванси отримані - 23 650 949,32 грн; заборгованість з оплати праці - 74 104 033,47 грн; заборгованість з податків за з.пл., всього - 41 451 105,79 грн; ЄСВ - 22 244 689,80 грн; ПДФО - 17 802 515,17 грн; ВЗ - 1 403 900,82 грн; пільгові пенсії - 123 572 157,35 грн; заборгованість по іншим податкам (земля, екологічний податок, нерухомість) - 70 208 951,06 грн; інша заборгованість - 1 042 657 466,04 грн, всього - 3 287 733 087,66 грн.
Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» заперечив проти розстрочення виконання рішення суду від 28.02.2024 у справі № 908/3815/23 посилаючись на приписи ст. 1291 Конституції України, ст. 18 ГПК України. Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та практику Європейського суду з прав людини, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Вказує, що боржник не надав до суду доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, поширюються саме на боржника. Зазначає, що заборгованість в сумі 718120 грн. 00 коп. виникла ще до настання обставин, на які посилається відповідач, як на форс-мажорні обставини. Вказує, що доводи про наявність кредиторської заборгованості не свідчать про скрутне фінансове становище заявника та не підтверджують ускладення/неможливість виконання судового рішення. Звертає увагу на те, що заявником не надано документів фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», які б підтверджували його скрутне фінансове становище та дозволили б оцінити обсяг його доходів та видатків. Зазначає, що наявність виконавчих проваджень по інших судових актах, за якими заявник є також боржником не є доказами на підтвердження підстав для розстрочення рішення суду. Вказує, що у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» має заборгованість перед позивачем за виконані ним роботи по Договору № 155 від 16.04.2021 - ще з 13.02.2022, тобто вже більше 2 років. Повідомляє, що позивачем було враховано реалії воєнного стану, вимоги розумності та справедливості, адже додаткове стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат в рамках цієї справи позивачем не заявлено до стягнення. Зазначає, що сума заборгованості в розмірі 718120,00 грн є доволі значною для позивача. Повідомляє, що навіть після винесення рішення судом відповідач не сплатив (не погасив), навіть частково, заборгованості, що свідчить про небажання відповідача виконувати свої зобов'язання. Також, звертає увагу на те, що боржником не надано жодного доказу на підтвердження того, що він зможе виконати судове рішення належним чином, навіть за умови його розстрочення. Вказує, що боржником не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду. Зазначає, що стягувач та боржник знаходяться в рівних економічних умовах, а розстрочення виконання рішення суду в даному випадку призведе до надання переваг боржнику у порівнянні зі стягувачем за відсутності для цього підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду в справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Перебіг строків судового розгляду у справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Разом з тим, відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.
Вирішуючи питання розстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк розстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).
Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду у даній справі. Боржником не наведено обставин реальної можливості виконання ним судового рішення в строк, який він просить.
Суд також враховує, що відповідач за умовами договору № 155 від 16.04.2021 повинен був здійснити доплату виконаних робіт до 13.02.2022, за які у встановлені в договорі строки не розрахувався. Саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси.
Проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочення виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, невиконання відповідачем зобов'язань може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
З метою дотримання балансу інтересів обох сторін, а не лише відповідача, та з урахуванням майнових інтересів позивача, які полягають у як найшвидшому отриманні від відповідача присуджених за судовим рішенням коштів, суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про розстрочення виконання рішення суду від 28.02.2024 у справі № 908/3815/23, оскільки Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду у даній справі.
Керуючись ст. ст. 42, 46, 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про розстрочення виконання рішення суду від 28.02.2024 у справі № 908/3815/23 відмовити.
Копію даної ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.05.2024.
Повний текст ухвали розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова