16.04.2024 Справа №607/6661/24 Провадження №1-кп/607/1327/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду під час підготовчого судового засідання, в кримінальному провадженні №12024211060000028, на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт.Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , раніше несудженого,
про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року),-
встановив:
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (по особовому складу) від 30.08.2022 року № 304 о/с призначено капрала поліції ОСОБА_6 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 30.08.2022 року. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (по особовому складу) від 19.01.2021 року № 21 о/с призначено капітана поліції ОСОБА_7 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 19.01.2021 року.
Так, 22 січня 2024 року близько 12 години 45 хвилин працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області «Гулівер - 08», в який входили інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , проїжджаючи по автомобільній дорозі вул. Паустовського, м. Тернопіль, побачили транспортний засіб марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався із порушенням п.2.3.в ПДР України, а саме керування транспортним засобом без ременя пасивної безпеки. Окрім цього, в ході перевірки документів водія ОСОБА_4 , працівниками СРПП ВП №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області було встановлено, що водій керує транспортним засобом без наявного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1ґ ПДР. Під час спілкування з ОСОБА_4 у поліцейського ОСОБА_6 виникла підозра, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння, через його звужені зіниці, які не реагують на світло. У зв'язку з цим поліцейським ОСОБА_6 було запропоновано пройти водію ОСОБА_4 огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, на що водій відмовився, що підтверджується складеним працівником поліції актом. Таким чином, ОСОБА_4 порушив вимоги п.2.5 (а) Правил дорожнього руху, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, про що його було повідомлено поліцейськими. Після цього, 22 січня 2024 року близько 13 години 18 хвилин у ОСОБА_4 , який перебував поруч із службовим транспортним засобом на узбіччі дороги, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 виник умисел спрямований на пропозицію надання неправомірної вигоди працівникам сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за невчинення ним дій із використанням службового становища, а саме, не складання відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 22 січня 2024 року близько 13 години 18 хвилин, перебуваючи поруч із службовим транспортним засобом на узбіччі дороги, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 неодноразово звертався до поліцейського ОСОБА_6 не складати відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, а відпустити його, за що він надасть йому та інспектору ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 2000 гривень. На пропозицію ОСОБА_4 про надання грошових коштів за не складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення інспектор ОСОБА_6 та інспектор ОСОБА_7 відмовилися отримувати будь - яку неправомірну вигоду, при цьому кожен із поліцейських повідомляли, що такі дії є неправомірними і вони тягнуть кримінальну відповідальність. Однак, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, не надаючи значення словам працівників патрульної поліції, продовжував наполегливо пропонувати інспектору ОСОБА_6 не складати на нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, за що пропонував надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2000 гривень.
Інспектор ОСОБА_6 та інспектор ОСОБА_7 , використовуючи свої службові повноваження, мали можливість не складати відносно ОСОБА_4 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, однак відмовились отримувати будь - яку неправомірну вигоду та інспектором ОСОБА_6 складено протокол серії НОМЕР_2 про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанову серії БАД №937833 про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 124, ч.1 ст.126 КУпАП. Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.369 КК України, тобто пропозиція надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.
Між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 22 березня 2024 року укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Сторонами враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і погоджено призначення ОСОБА_4 основного покарання передбаченого ч.1 ст.369 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року) у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що угоду про визнання винуватості уклав добровільно, вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або обіцянок, чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в ній. Він цілком розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також, інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом і те, що для нього наслідком укладення і затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження права на оскарження вироку, згідно з положеннями статей 394, 424 КПК України та його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 пункту 1 частини 4 ст.474 КПК України. Він розуміє наслідки умисного невиконання угоди. Просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник ОСОБА_5 просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 пояснив, що сторони добровільно уклали угоду. Вона відповідає вимогам закону. Він розуміє наслідки укладення сторонами і затвердження судом угоди про визнання винуватості та обмеження права на оскарження вироку. Просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Отже, суд переконався в добровільному укладенні угоди про визнання винуватості сторонами.
Із змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що при її укладенні враховано обставини передбачені ст.470 КПК України, вона відповідає вимогам ст.472 КПК України.
Суд вважає, що визнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини є належним і допустимим доказом вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року). Його дії кваліфіковано правильно.
Враховуючи наведене ОСОБА_4 необхідно визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України, тобто пропозиції надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища (в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року).
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік, стан здоров'я і те, що він раніше не суджений та обставини, які пом'якшують покарання це визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання в обвинувальному акті не зазначено.
З метою виправлення ОСОБА_4 і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами йому доцільно призначити основне покарання передбачене ч.1 ст.369 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року) у виді штрафу в розмірі погодженому сторонами в угоді про визнання винуватості від 22 березня 2024 року.
Отже, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 угода про визнання винуватості від 22 березня 2024 року підлягає до затвердження.
Керуючись статтями 8, 59, 62, 129 Конституції України, статями 314, 373-376, 392 - 395, 468 - 476, 532, 533, 535 КПК України, статями 50, 53, 65, 66, ч.1 ст.369 КК України, суд,-
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 22 березня 2024 року укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року) та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України, шляхом подачі апеляції до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок суду, який набрав законної сили, обов'язковий для виконання осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Судове рішення, яке набрало законної сили підлягає негайному виконанню. Судове рішення звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої ст.389-1 КК України.
Копію вироку негайно вручити сторонам.
Головуючий суддяОСОБА_1