Справа № 603/223/24
Провадження № 1-кп/603/39/2024
"29" квітня 2024 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12024211130000049 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2024 року,
про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , громадянки України, не одруженої, учениця ДНЗ «Бучацьке ПТУ», не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
обвинуваченої - ОСОБА_3
законний представник обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
прокурора - ОСОБА_7
представник служби у справах дітей Монастириської міської ради - ОСОБА_8
та провівши судове засідання зазначеного кримінального провадження,
В обвинувальному акті затвердженому прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_7 зазначено, що ОСОБА_3 , в період дії воєнного стану, близько 21 год 00 хв 10.02.2024 року, перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи обставини, які об'єктивно склалися на момент викрадення чужого майна, а саме: знаючи, що ОСОБА_6 спить на ліжку у спальній кімнаті та не усвідомлює факт протиправного вилучення його майна, а ОСОБА_9 через стан сп'яніння не усвідомлює факт протиправного вилучення майна та злочинного характеру дій ОСОБА_3 , в присутності ОСОБА_10 розраховуючи на потурання з її боку у зв'язку з дружніми відносинами, тобто діючи таємно, достовірно знаючи, що на території України діє правовий режим воєнного стану, із дивану в спальній кімнаті викрала мобільний телефон торгівельної марки «TECNO POP 5 BD2p» зеленого кольору в чорному захисному чохлі, який належить ОСОБА_6 та поклала його у праву кишеню куртки.
В подальшому, ОСОБА_3 місце злочину залишила, отримавши можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим, чим завдала ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 428,07 грн.
Такі дії ОСОБА_3 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто крадіжка вчинена в умовах воєнного стану.
05.04.2024 року між прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_7 з одного боку - з однієї сторони, та неповнолітньою підозрюваною у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_3 , за згодою її законного представника - ОСОБА_4 та за участі захисника - ОСОБА_5 , з іншого боку укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до даної угоди прокурор ОСОБА_7 , підозрювана ОСОБА_3 за згодою її законного представника - ОСОБА_4 та за участі захисника - ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваної за ч. 4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, підозрювана беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні.
Окрім цього, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розміром 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, грошовий еквівалент якого становить 510 (п'ятсот десять) грн.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
У відповідності до ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 , свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, зазначивши, що розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, яке до неї буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та просить затвердити вказану угоду і призначити узгоджену міру покарання.
Прокурор у судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості при цьому врахувавши добровільне відшкодування ОСОБА_3 шкоди завданої нею потерпілому ОСОБА_6 внаслідок незаконного таємного викрадення чужого майна, яке належить потерпілій особі - ОСОБА_6 .
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 , який приймав участь у справі дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», та законний представник обвинуваченої - ОСОБА_4 , просять затвердити угоду про визнання винуватості від 05.04.2024 року і призначити обвинуваченій узгоджену сторонами угоди міру покарання.
Потерпілий - ОСОБА_6 вказав, що будь-яких претензій до ОСОБА_3 не має та просить затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та ОСОБА_3 .
Представник служби у справах дітей Монастириської міської ради - ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_3 навчається в ДНЗ «Бучацьке ПТУ». З жовтня місяця 2023 року не відвідує навчальний заклад в зв'язку з чим не отримує стипендію. Також вказала, що ОСОБА_3 веде антисоціальний спосіб життя: по декілька днів відсутня по місцю проживання, неодноразово була замічена в компанії чоловіків яким за 65 років, що свідчить про її аморальну поведінку. Після повідомлення матері обвинуваченої, що її дочка декілька днів відсутня за місцем проживання вона з представниками поліції розшукували її та повертали додому. Проте на наступний день ОСОБА_3 знову залишала місце проживання та була відсутня по декілька днів.
Окрім цього, представник служби у справах дітей Монастириської міської ради зауважила, що коли належним чином не покарати ОСОБА_3 то наслідки можуть бути невідворотними.
Законний представник обвинуваченої - ОСОБА_4 суду повідомила, що її дочка ОСОБА_3 часто не ночує дома.
Окрім цього, ОСОБА_4 вказала на те, що позбавлена можливості здійснювати позитивний вплив на свою дочку, оскільки остання на її зауваження не реагує.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
За змістом угоди, яку було надано до суду в поєднанні з наданими в судовому засіданні поясненнями представника служби у справах дітей Монастириської міської ради та законного представника обвинуваченої, вбачається, що вона не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 474КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року N 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень, зокрема, відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК України.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, зокрема формулювання обвинувачення, приймаючи до уваги форму та зміст висловленої представником служби у справах дітей Монастириської міської ради позиції щодо укладеної угоди, суд дійшов висновку, що прокурором під час її укладення не в повній мірі були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і дані, що характеризують особу обвинуваченої.
Так, при укладенні угоди про визнання винуватості не було враховано наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень про що свідчать пояснення представника служби у справах дітей Монастириської міської ради, яка вказала на аморальну поведінку обвинуваченої, в результаті чого суд дійшов висновку, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства та на думку суду, значною мірою підвищують суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення. Отже, узгоджене сторонами покарання є поверхневим, формальним та таким, що не відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим ст. 65 КК України.
Окрім цього, узгоджене сторонами остаточне покарання у виді штрафу розміром 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, грошовий еквівалент якого становить 510 (п'ятсот десять) грн із застосуванням ст. 69 КК України явно не відповідає вимогам ст. 65 КК України, є занадто м'яким, чим суперечить інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами. Застосування неадекватно м'якого покарання вочевидь породжуватиме в осіб, що мають намір здійснити крадіжку чужого майна, всупереч встановленому порядку, уяву про безкарність таких дій, що матиме наслідком збільшення подібних дій, а за такого збільшення загрози для життя та здоров'я населення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Відповідно до ст. 99 КК України штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
Між тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 навчається в ДНЗ «Бучацьке ПТУ», де характеризується як учениця, яка систематично пропускає заняття. Будь-яких даних, що вказували б на наявність у неї самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення матеріали справи не містять.
Отже, суд, беручи до уваги пояснення представника служби у справах дітей Монастириської міської ради, Довідку про доходи, видану ДНЗ «Бучацьке ПТУ» від 29.03.2024 року №251, згідно якої ОСОБА_3 з жовтня 2023 року стипендії не отримує, відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України, враховує очевидну неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов'язань, так як остання самостійного доходу не отримує, а тому не зможе виконати зобов'язання по оплаті штрафу за умовами укладеної угоди.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, угода про визнання винуватості, укладена в рамках вказаного кримінального провадження, суперечить вимогам КПК України та закону, не відповідає інтересам суспільства, а тому в силу вимог ч. 7 ст. 474 КПК України в її затвердженні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 314, 468-474 КПК України, -
В затвердженні угоди про визнання винуватості, укладену 05.04.2024 року в кримінальному провадженні №12024211130000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2024 року між прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_7 з одного боку та неповнолітньою підозрюваною у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_3 , за згодою її законного представника - ОСОБА_4 та за участі захисника - ОСОБА_5 , з іншого боку - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 02.05.2024 року та оголошено о 09 год 45 хв.
Суддя ОСОБА_1