Справа № 603/242/24
Провадження № 3/603/154/2024
"01" травня 2024 р. м. Монастириська:
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І. М. розглянувши матеріали, що надійшли від сектору поліцейської діяльності №1 (м.Монастириська) відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності 13.04.2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
- за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
16.04.2024 року близько 11 год 30 хв, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що в АДРЕСА_1 , контактував із колишньою дружиною, ОСОБА_2 , чим порушив винесений йому терміновий заборонний припис серії АА№254439 від 13.04.2024 року (Справа №603/242/24).
Окрім цього, 17.04.2024 року близько 08 год 30 хв, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що в АДРЕСА_1 , конфліктував із колишньою дружиною, ОСОБА_2 , чим порушив винесений йому терміновий заборонний припис серії АА№254439 від 13.04.2024 року (Справа №603/254/24).
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився хоча судом вживались заходи для належного повідомлення останнього про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав. Також, працівниками поліції протягом доби не було забезпечено його явку до суду для розгляду адміністративних матеріалів у відповідності до Закону та дотримання процесуальних строків розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП розглядаються протягом доби.
Змінами внесеними в ст. 268 КУпАП участь особи в розгляді адміністративних справ за ст. 173-2 КУпАП не є обов'язковою, а тому під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.
У рішенні від 07.11.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Окрім того, в своїх рішеннях (в т.ч. справа Каракуця проти України) Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та про розгляд справи у Монастириському районному суді Тернопільської області, однак жодного разу останній не цікавився провадженням своєї справи, що є ознаками зловживання своїми процесуальними правами, враховуючи, що було вжито усіх передбачених законом заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи та не подання останнім заяв про причини неявки до суду чи про відкладення розгляду справи, тому суд вважає за можливе відповідно до ст. 268 КУпАП розгляд справи провести у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку вчинення домашнього насильства та невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на подачу пояснень безпосередньо в судовому засіданні, його вина у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, що були предметом перевірки в судовому засіданні.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується такими засобами доказування:
-даними, встановленими в протоколі про адміністративне правопорушення від 16.04.2024 року серії ВАД №312843, складеного ДОП СПД №1 (м.Монастириська) майором поліції Дидиною Д. Ю.;
-даними, встановленими в протоколі про адміністративне правопорушення від 18.04.2024 року серії ВАД №223942, складеного старшим ДОП СПД №1 (м.Монастириська) капітаном поліції Лосем М. В.;
-даними письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , яке знаходиться в матеріалах справ;
-даними термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА№254439 від 13.04.2024, згідно якого ОСОБА_1 було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, ОСОБА_2 , на 10 діб.
Оцінюючи встановлені судом обставини та аналізуючи вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини суд констатує таке.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
-терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Цей припис виноситься у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
За даних обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно із ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд, керуючись ст. 33 КУпАП, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини - судом не встановлені, а також беручи до уваги те, що даними діями нікому не завдано шкоди, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Саме таке стягнення на переконання суду буде співмірним вчиненому діянню, узгоджуватиметься з принципами доцільності, справедливості та невідворотності відповідальності та відповідатиме меті адміністративного стягнення.
У відповідності до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, ч. 1 ст. 173-2, ст.ст. 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн 00 коп штрафу в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Штраф підлягає добровільній сплаті порушником протягом п'ятнадцяти днів.
У відповідності до ч. 2 ст. 308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя І. М. Галіян