ЄУН: 336/7904/23
Провадження №: 2/336/1111/2024
23 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обгрутнування позову зазначає, що між ним та товариством з обмеженою відповідальнісю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» було укладено кредитний договір, право вимоги за яким у відповідності до договору факторингу № 2610 від 26.10.2021 року перейшло до нового кредитора, відповідача по справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами».
16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною вчинено виконавчий напис № 5962 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами» заборгованості у розмірі 20 850 грн. 00 коп. На підставі означеного виконавчого напису, державним виконавцем, 14.04.2022 року відкрито виконавче провадження № 68771844 з його примусового виконання.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає виконанню, з таких підстав.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, яка набрала законної сили, визнано незаконною постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 року в частині посилання на те, що для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу надається, зокрема, оригінал кредитного договору.
У зв'язку з викладеним застосуванню підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).
Так як договір між позивачем та первісним кредитором нотаріально не посвідчувався, вчинення на ньому виконавчого напису є таким, що суперечить вимогам закону.
Право нотаріуса на вчинення виконавчого напису внормовано статтею ст. 18 ЦК України, відповідно до якої нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом, статтею статтями 87 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
В порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, оспорюваний напис вчинений у відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Позивач взагалі оспорює укладання договору з фінансовою установою на користь, якої вчинено виконавчий напис.
Відповідачем не дотриманий порядок попереднього врегулювання спору, який зводиться до обов'язкового направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень за договором кредитування, свідченням чого є неотримання нею цієї вимоги та необізнаність про наявність виконавчого напису аж до моменту, коли вона дізналася про відкрите виконавче провадження.
В порушення п. 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України письмова вимога про усунення порушень позивачеві не направлялась.
Всі означені обставини свідчать про протиправність виконавчого напису.
У зв'язку з викладеним позивач просить про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.В.
На підставі ухвали від 09.08.2023 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 5962 вчиненим 16.12.2021 року приватним нотаріусом Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами» заборгованості у розмірі 20 850 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 11.08.2023 року позов залишено без руху, направлено справу за територіальною підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2023 року справу повернуто до Шевченківського районного суду у відповідності до ст. 31 ЦПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 04.01.2024 року справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В.
На підставі ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 08.01.2024 року позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заходи забезпечення доказів не застосовувались.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього надійшло письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи у його відсутність.
Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з'явився, надавши суду заяву про визнання позову, яка містить прохання про відшкодування позивачеві 50 відсотків сплаченого ним судового збору за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явилися.
Зазначені обставини у відповідності до ст. 223 ЦПК України зумовили розгляд справи без участі представника відповідача, приватного нотаріуса, що вчинив оспорюваний напис, та приватного виконавця.
З'ясувавши обставини справи і перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Судом встановлено, що 11 травня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 75527999 право вимоги за яким у відповідності до договору факторингу № 2610 від 26.10.2021 року перейшло до нового кредитора, відповідача по справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами».
Тобто, право грошової вимоги за кредитним договором передавалось іншому кредитору.
16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною вчинено виконавчий напис № 5962 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами» заборгованості у розмірі 20 850 грн. 00 коп. На підставі означеного виконавчого напису, державним виконавцем, 14.04.2022 року відкрито виконавче провадження № 68771844 з його примусового виконання.
Право нотаріусів вчиняти виконавчі написи внормовано статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік таких документів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).
І хоча постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 року у вказаний «Порядок…» внесено зміни в частині посилання на те, що для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу надається, зокрема, оригінал кредитного договору, проте Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, яка набрала законної сили, ці зміни визнані незаконними, що означає необхідність застосування постанови Кабінету Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.06.1999 року, в якій зазначено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).
Так як договір між позивачем та первісним кредитором нотаріально не посвідчувався, вчинення на ньому виконавчого напису є таким, що суперечить вимогам закону.
Означений висновок наявний в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року в справі № 910/10374/17, у відповідності до якого кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку, і цей висновок у відповідності до ст. 263 ЦПК України враховує суд при розв'язанні подібних правовідносин.
З наведених судом норм Закону України «Про нотаріат» (ст. ст. 87, 88 Закону) витікає, що лише безспірна заборгованість може стати підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Семантика прикметника «безспірна» означає, що така заборгованість є прийнятною для сторін, жодною з яких вона не оспорюється.
Між тим твердження позивача полягають в тому, що він оспорює розмір заборгованості, наявності якої не визнає.
Про те, що заборгованість позивача не є безспірною, свідчить відсутність інформації у боржника про відступлення права вимоги кредитором у правовідносинах наступним кредиторам, яке (відступлення) характеризується необхідністю дотримання встановленої законом процедури.
Зокрема, новий кредитор отримує права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).
Ризик настання несприятливих для нового кредитора наслідків у разі неповідомлення боржнику у письмовому вигляді про заміну кредитора встановлений статтею 516 ЦК України.
Право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні внормовано статтею 517 ЦК України.
Право боржника висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, внормовано статтею 518 ЦК України.
За вказаних обставин суд не вправі констатувати безспірність заборгованості за кредитним договором, у виконання зобов'язань за яким вчинений оспорюваний виконавчий напис, як однієї з передумов для звернення до нотаріуса для отримання виконавчого напису.
Як випливає із змісту правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-0158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умов, що 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.
Вирішуючи позов на користь позивача, суд погоджується і з його твердженнями про відсутність доказів про дотримання відповідачем порядку досудового врегулювання спору, а саме: ненаправлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень.
Доказів про те, що останній кредитор не пропустив строк пред'явлення вимоги про видачу виконавчого напису, суду не надано, тому виконавчий напис не підлягає виконанню і з цих підстав.
Таким чином, суд доходить висновку, що сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, фінансовою установою дотримано не було, що є підставою для ухвалення рішення на користь позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 ЦК України.
Застосоване позивачем знаряддя захисту відповідає визначеним законом способам захисту цивільних прав та інтересів, таке визнання не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд може констатувати наявність законних підстав для прийняття визнання позову.
Наслідком прийняття визнання позову є його задоволення в силу наведеної статті 206 ЦПК України, тому, роз'яснивши учасникам справи наслідки прийняття судом визнання позову, суд знаходить всі підстави для задоволення позову.
Що стосується судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат.
Особливості розподілу судових витрат при визнанні відповідачем позову встановлені статтею 142 ЦПК України, у відповідності до якої у разі визнання відповідачем позову суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з наведеною вище нормою ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 50% судового збору, сплаченого ним при подачі позову до суду, а 50% судового збору - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами», ЄДРПОУ 35017877, задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 16 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за номером 5962, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами» заборгованості за договором кредитування № 75527999 від 11.05.2021 року у розмірі 20 850 грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами» на користь ОСОБА_1 805 грн. 20 коп. судового збору.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп., що становить 50 % від суми сплаченого судового збору за квитанцією №28/07/20231664303972 від 28.07.2023 року.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 268 грн. 40 коп., що становить 50 % від суми сплаченого судового забору за квитанцією № 28/07/20231664304494 від 28.07.2023 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Щаслива