Дата документу 20.03.2024
Справа № 334/10982/23
Провадження № 2/334/547/24
20 березня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг та за зустріним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал банк» про захист прав споживачів у спосіб визнання зобов'язання припиненим (виконаним),
01 грудня 2024 до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг у розмірі 53377,82 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 05.07.2018.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 40000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 29.06.2023 у відповідача виникло прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
29.06.2023 банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 29.05.2023 став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та не сплатив щомісячні мінімальні платежі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 08.10.2023 року становить 53377,82 гривень та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав і інтересів банку.
Посилаючись на приписи статтей: 509, 525, 526, 527, 530, 598 ч.1, 599, 610, 615 ч.2, 629, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.07.2018 у розмірі 53377,82 гривень, та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 гривень.
01.12.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
23.01.2024 від представника відповідача - адвоката Гладкий Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідного до якого просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано банківську виписку з рахунку відповідача чи інші первинні документи про рух коштів на цьому рахунку. Наданий позивачем розрахунок не є первинним документом та не містить відомостей про господарські операції: так, у розрахунку не відображені дати здійснення видаткових операцій чи дати зняття готівки, що об'єктивно унеможливлює встановити скільки саме кредитних коштів отримував відповідач та скілки коштів було відповідачем повернуто банку.
Разом з тим, навіть за відсутності в матеріалах справи виписки, очевидним є факт необґрунтованості позовних вимог принаймі в частині 33682,97 гривень. Саме цю суму банк у період з 06.01.2021 по 08.10.2023, спочатку безпідставно нарахував відповідачеві у вигляді відсотків, після чого безпідставно спрямував сплачені відповідачем кошти на погашення відсотків, які взагалі не повинні були нараховуватися. Також додав розрахунок розміру безпідставно нарахованих банком відсотків за період з 06.01.2021 по 08.210.2023 та опис механізму безпідставного нарахування відсотків банку.
23.01.2024 до Ленінського районного суду м.юЗапоріжжя надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал банк'про захист прав споживачів у спосіб визнання зобов'язання припиненим (виконаним).
24.01.2024 ухвалою судді прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал банк» про захист прав споживачів у спосіб визнання зобов'язання припиненим (виконаним) до спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.07.2018 року, які об'єднані в одне провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що АТ «Універсал банк» заявив до стягнення неіснуючу заборгованість. Її нарахування банком відбулося внаслідок безпідставного нарахування відсотків. Відповідач виконав свої зобов'язання перед банком, а выдсотки выдповыдач не повинен сплачувати.
Перш за все, банком не надано виписку з рахунку відповідача чи інші первинні документи про рух коштів на цьому рахунку.
З огляду на відсутність виписки, і на те, що доказування не може грунтуватися на припущеннях, - на цей час відповідач наполягає, що зобов'язання було виконано ним повністю. У випадку надання банком виписки, відповідач зможе (за необхідності) уточнити зміст позовних вимог за зустрчним позовом.
Разом з тим, навіть за відсутності в матеріалах справи виписки, очевидним є факт необґрунтованості позовних вимог принаймі в частині 33682,97 гривень. Саме цю суму банк у період з 06.01.2021 по 08.10.2023, спочатку безпідставно нарахував відповідачеві у вигляді відсотків, після чого безпідставно спрямував сплачені відповідачем кошти на погашення відсотків, які взагалі не повинні були нараховуватися. Також додав розрахунок розміру безпідставно нарахованих банком відсотків за період з 06.01.2021 по 08.210.2023 та опис механізму безпідставного нарахування відсотків банку. Надав обґрунтування безпідставності нарахування відсотків.
13.02.2024 представник позивача з зустрічним позовом подав уточнений позов у зв'язку зі зміною предмету позову, посилаючись на те, що після подання зустріцчної позовної заяви, банк надав суду копію деталізованої виписки про рух коштів по рахунку відповідача.
Аналіз виписки показав наступне:
загальна сума зарахувань на рахунок склала 64486,84 гривень;
загальна сума списання банком відотків без достатніх підстав та без згоди відповідача за весь період склала 53393,93 гривень.
Крім того, банк без достатніх підстав та без згоди відповідача списав 01.05.2019, 01.10.2019 та 01.01.2020 з формулюванням «за прострочення по кредиту» 50,00 гривень.
Отже загальна сума списаних банком з рахунку відповідача коштів без достатніх підстав та без згоди відповідача за весь період склала 53543,93 гривень.
Загальна сума витрачених відповідачем коштів без урахування безпідставних примусових списань склала 64319,73 гривень.
Отже зараховано на рахунок було 64486,84 гривень, а витрачено відповідачем було менше 64319,73 гривень, а різниця в розмірі 167,11 гривень є безпідставно набутими банком коштами.
Тому виникла необхідність змінити предмет зустрічного позову шляхом його доповнення новою позовною вимогою, а саме про стягнення з банку 167,11 гривень безпідставно набутих коштів.
Відповідач вважає зобов'язання повністю припиненим (виконаним). Банк заявив до стягнення неіснуючу заборгованість. Її нарахування банком відбулося внаслідок безпідставного нарахування відсотків. Відповідач виконав свої зобов'язання перед банком, а відсотки відповідач не повинен сплачувати.
Виклав опис механізму безпідставного нарахування відсотків банку та обгрунтування безпідставності нарахування відсотків.
01.01.2024 від представника банку надійшла відповідь на відзив, в якій представник АТ «Універсал банк» просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Надав деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку, довідку про наявність рахунку, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту.
12.02.2024 до суду надійшов відзив АТ «Універсал банк» на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого банком викладені обставини щодо отримання картки та укладення договору та приєднання боржника 05.07.2018 року до Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», тарифів, за карткою Monobank шляхом підписаня Анкети-заяви від 05.07.2018, використання позичальником електронного підпису.
Також банком зазначено, що відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт боржника складає 40000,00 гривнь.
Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс складає (мінус) - 13377,82 гривень, тобто заборгованість складає 53377,82 гривень, яка в свою чергу складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 40000,00 гривень та суми овердрайфу (мінус по картці), яка становить - (мінус) 13377,82 гривень.
Зауважив, що із деталізованої виписки про рух коштів по картці, відповідачем були оформлені 2 заяви послуги «Покупка частинами» на загальну суму 20118,00 гривень.
Отже, відповідно до цієї обставини заборгованість за тілом кредиту змінювалась. У зв'язку з тим, що кошти на погашення послуг відповідач не вносив, заборгованість за тілом кредиту зросла, адже сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, тому що банк надав кошти у користування, а вже клієнт їх виплачує відповідно до договору.
До відзиву представник банку надав деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку, довідку про наявність рахунку, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту.
Просив задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та відмовити у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 до АТ «Універсал банк» про захист прав споживачів у спосіб визнання зобов'язання припиненим (виконаним).
19.03.2024 від представника банку надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких просив позовні вимоги АТ «Універсал банк» задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від представника відповідача - адвоката Гладкого Д.В. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05.07.2018 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до якої виявив бажання на відкриття поточного рахунку в АТ «Універсал Банк» в гривні на його ім'я.
У п. 2 вказаної Анкети-заяви зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (п. 3 Анкети-заяви).
На підставі укладеного Договору відповідач 05.07.2018 року отримав кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, який в подальшому був збільшений. При цьому максимальний розмір кредитного ліміту був встановлений 04.12.2020 року у розмірі 40000,00 гривень, що підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач активно користувався кредитними коштами, про що свідчить банківська виписка по рахунку ОСОБА_1 про рух коштів по картці, з якої вбачається, що останній розраховувався кредитною карткою, здійснював перерахування на інші платіжні картки, а також погашав кредит.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 05.07.2018 року станом на 08.10.2023 року становить 53377,82 гривень, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 53377,82 гривень.
До позовної заяви, окрім Анкети-заяви, позивач додав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank) з паспортом споживчого кредиту, тарифи картки «Чорна картка».
При цьому, жодний з вищеперелічених документів не містить підписів сторін та набрали чинності тільки з 27.11.2021 року.
За приписами частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Враховуючи положення статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законами України «Про електронну комерцію»та «;Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
Відповідно до ст. 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
АТ «Універсал Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг від 05.07.2018 року; Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Мonobank); паспортом споживчого кредиту «Картка monobank»; розрахунком заборгованості за договором, довідкою про рух коштів по картці.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014р. (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦКУкраїни можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. Але у заяві позичальника, підписаній сторонами, ці складові не узгоджені».
В анкеті-заяві від 05.07.2018, підписаний ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 14.06.2019 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank».
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Також суд звертає увагу і на той факт, що саме Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг, які долучені до позовної заяви були затверджені Протоколом Правління №46 від 24.11.2021 року та набули чинності з 27.11.2021 року, однак кредитний договір був укладений між сторонами в 2018 році.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
А тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був належним чином ознайомлений і погодився із зазначеними Умовами і правилами на час підписання анкети-заяви та в подальшому.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком інші документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими, зокрема є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Положеннями статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦПК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до вимог статті 526, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц саме позивач повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах встановлених договором.
Як вбачається з виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 , яку надав саме банк за період з 05.07.2018 по 08.10.2023 року, були здійснені операції на поповнення рахунку на суму 64486,84 гривень. Також з даної виписки вбачається і регулярне списання відсотків за користування кредитними коштами, починаючи з 01.10.2018 року, а саме з 01.10.2018 року по 01.04.2023 року було списано відостків на суму 53493,93 гривень.
Однак, в анкеті-заяві від 05.07.2018 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та вважає, що ці кошти спрямованні на погашення тіла кредиту.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 умови та правила банківських послуг, які були прийняті відповідачем, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила.
Згідно частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд виходить з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Враховуючи, оскільки позивачем не доведено самого факту укладення договору на певних умовах: а саме, що сторонами не було узгоджено сплату відповідачем відсотків, пені та комісії за користування кредитними коштами, прострочення сплати кредиту та беручи до уваги, що ОСОБА_1 повернув кошти, які фактично отримав від банку, що вбачається з виписки по рахунку, при цьому відповідачем було сплачено суму, яку нарахував банк за рахунок кредитного ліміту у розмірі 53543,93 гривень, з яких списання відсотків - 53393,93 гривень та прострочення сплати кредиту - 150,00 гривень, а тому з позовні вимоги банку є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що банком заявлені вимоги до відповідача у розмірі 53377,82 гривень, сума безпідставно набутих банком коштів складає 166,11 гривень (53543,93 - 53377,82), які підлягають стягненню з відповідача за зустрічною позовною заявою.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про захист прав споживачів, а тому судовий збір підлягає стягненню з АТ «Універсал Банк» на користь держави у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись статтями: 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні первісного позову акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання зобов'язання припиненим (виконаним) та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Визнати припиненим (виконаним) зобов'язання ОСОБА_1 договором, укладеним з акціонерним товариство «Універсал Банк» у формі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 05.07.2018.
Стягнути з акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 166,11 гривень.
Стягнути з акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави судови збір у розмірі 1211,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вулиця Автозаводська, буд. 54/19.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ісаков Д.О.