30 квітня 2024 року м. Харків Справа № 905/1150/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (вх. № 240 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Аксьоновою К.І., повний текст складено 01.01.2024,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", м.Київ,
до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м.Родинське, Донецька область,
про стягнення збитків у сумі 59125896,29 грн,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", про стягнення збитків у сумі 59125896,29 грн, які, на думку позивача, спричинені тим, що відповідач за операціями з надання послуг (робіт) за договором від 01.11.2017 №01/11-2 в порушення п.101.10 ст.201 Податкового кодексу України не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних з ПДВ (ЄРПН) податкові накладні з ПДВ, чим позбавив позивача права на віднесення ПДВ у загальному розмірі 59125896,29 грн до складу податкового кредиту. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23 відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" звернулось 19.01.2024 через систему Електронний суд до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Краснолиманське" до ДП "ВК "Краснолиманська" про стягнення збитків у розмірі 59125896,29 грн - задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (вх. № 240 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1150/23.
30.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/1150/23.
Крім того, 30.01.2024 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, у межах встановленого судом строку, до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від заявника апеляційної скарги надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. №1508), до якої додано докази сплати судового збору у встановленому судом розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (вх. № 240 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26 березня 2024 року о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 26.02.2024, для подання заяв, клопотань, тощо - до 04.03.2024.
18.03.2024, тобто після закінчення встановленого судом строку, відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3914), в якому просить залишити рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" - без задоволення.
Водночас, заявник просить визнати поважною причину пропуску Державним підприємством "ВК "Краснолиманська" строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу, продовжити (поновити) Державному підприємству "ВК "Краснолиманська" строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ДП "ВК "Краснолиманська" знаходиться на території Покровської територіальної громади Донецької області, яка віднесена до території можливих бойових дій, ця територія зазнає постійних ракетних та артилерійських обстрілів, з цієї причини підприємство, а також його працівники не можуть працювати в штатному режимі, та вимушені деякий час витрачати для забезпечення своєї безпеки, часу для виконання своїх безпосередніх трудових обов'язків їм не вистачає, що й стало причиною пропуску строку. Тобто, за твердженням відповідача, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлений судом, пропущений через об'єктивні поважні причини, які не залежали від відповідача.
18.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" адвоката Дорофієнка Віктора Васильовича надійшла заява (вх. № 3918) про участь у судових засіданнях в межах справи №905/1150/23 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.
26.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 4336), в яких позивач зазначає, зокрема, про те, що відповідачем всі оплати по договору прийняті без зауважень, відповідач не звертався до позивача з будь-якими претензіями, пов'язаними з оплатами за договором, та підтверджував факт часткового розрахунку за договором у суді першої інстанції, однак на момент пред'явлення позову та подання відзиву на позовну заяву заборгованості за договором вже не існувало. Відтак, позивач вказує на те, що повне здійснення розрахунків на загальну суму 354755377,74 грн, в тому числі ПДВ за ставкою 20% у сумі 59125896,29 грн, підтверджується банківськими виписками за період з січня по серпень 2018 року, доданими до пояснень.
Позивач вважає, що існували поважні та такі, що об'єктивно не залежали від нього, причини неподання до суду першої інстанції зазначених вище доказів, оскільки позивач зареєстрований за адресою: Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, а тому враховуючи активні бойові дії, які відбуваються на цьому напрямку після повномасштабного вторгнення російської федерації та введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який неодноразово продовжувався та триває і на теперішній час, щоденні бомбові удари та ракетні обстріли, що не дає можливості повноцінно працювати та гарантувати безпеку працівників, призводить до того, що протягом тривалого часу був відсутній доступ до документів, в тому числі і в електронному вигляді. Також посилається на те, що загальновідомим є і той факт, що ворог систематично та прицільно здійснює атаки по енергетичній системі України, що спричинює значну шкоду енергогенеруючій та електротранспортній інфраструктурі країни, особливо в східних регіонах, та призводить до постійних та довготривалих відключень електропостачання, що також зумовлює неможливість позивача належно і своєчасно надавати наявні в нього докази в межах процесуально визначених строків.
З цих підстав позивач просить прийняти вказані письмові пояснення у справі №905/1150/23, врахувати їх при розгляді апеляційної скарги та ухваленні судового рішення; визнати поважними і такими, що об'єктивно не залежали від позивача причини не подання до суду першої інстанції, долучити до матеріалів справи та врахувати при ухваленні судового рішення копії виписок на підтвердження оплати за договором підряду № 01/11-2 від 01.11.2017 на загальну суму 354755377,74 грн, в тому числі ПДВ за ставкою 20% у сумі 59125896,29 грн.
У судовому засіданні 26.03.2024 представник позивача, який прибув до Східного апеляційного господарського суду, надав пояснення щодо заявленого клопотання та обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача проти клопотання позивача щодо долучення нових доказів та вимог апеляційної скарги заперечував.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.04.2024 до 14:45 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Також суд ухвалив провести вказане засідання за участю представника Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" адвоката Дорофієнка Віктора Васильовича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 у зв'язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.
У судовому засіданні 30.04.2024 взяли участь: представник позивача (у приміщенні Східного апеляційного господарського суду) та представник відповідача (у режимі відеоконференції).
Представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи та врахування судом додаткових доказів, поданих разом із письмовими поясненнями, що надійшли до суду 26.03.2024. Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.
Дослідивши подане позивачем клопотання про долучення додаткових доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов'язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.
У даній справі №905/1150/23 позивач, в обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції банківських виписок на підтвердження факту оплати за договором від 01.11.2017 №01/11-2 на загальну суму 354755377,74 грн (в тому числі ПДВ за ставкою 20% у сумі 59125896,29 грн), посилається на те, що у працівників ТОВ "Краснолиманське" тривалий час був відсутній доступ до документів, в тому числі і в електронному вигляді, через проведення бойових дій у Донецькій області (за місцем реєстрації позивача), щоденні бомбові удари та ракетні обстріли, а також атаки по енергетичній системі України.
Колегія суддів зазначає, що обставини, на які вказує позивач, дійсно є загальновідомими, разом з тим, вони мали місце як на час подання позову та розгляду справи господарським судом, так на час здійснення апеляційного провадження, однак ТОВ "Краснолиманське" не надало пояснень - коли саме та у зв'язку з чим у нього лише 25.03.2024 з'явилася можливість надати до суду відповідні банківські виписки щодо платіжних операцій, які здійснювалися у 2018 році.
У поданому клопотанні про долучення нових доказів позивачем не наведено аргументів та не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме перешкоджало позивачу з моменту подання позову і до прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення (з серпня по грудень 2023 року) отримати зазначені платіжні документи, у тому числі в електронній формі, шляхом звернення з відповідним запитом до банківських установ, які проводили зазначені операції з перерахування коштів. Також заявник не мотивував, чому відповідні докази на підтвердження оплати за договором у повному обсязі не були додані ним до апеляційної скарги (із мотивованим клопотанням щодо їх прийняття), натомість в апеляційній скарзі ТОВ "Краснолиманське" зазначало, що оплату за договором ним було здійснено лише частково.
Суд зазначає, що отримання позивачем цих документів для своєчасного подання до суду першої інстанції безпосередньо не пов'язано з місцезнаходженням підприємства ТОВ "Краснолиманське" та могло бути реалізовано в дистанційному режимі.
З огляду на таке суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про прийняття додаткових доказів, які не були подані суду першої інстанції, з огляду на відсутність винятковості і недоведення позивачем належними і допустимими доказами неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежать від нього. Отже, вказані докази не враховуватимуться судом у даному апеляційному провадженні.
У судовому засіданні 30.04.2024 представник відповідача просив задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на великий обсяг роботи адвоката, який є єдиним представником Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", а також істотне ускладнення діяльності підприємства внаслідок бойових дій у Донецькій області.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 263 ГПК України).
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частина друга статті 118 ГПК України).
Згідно зі статтею 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведені представником відповідача обставини, а саме, те, що ДП "ВК "Краснолиманська" знаходиться на території Покровської територіальної громади Донецької області, яка віднесена до території можливих бойових дій, ця територія зазнає постійних ракетних та артилерійських обстрілів, з цієї причини підприємство, а також його працівники не можуть працювати в штатному режимі - колегія суддів апеляційного господарського суду вважає можливим поновити відповідачу пропущений строк подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняти відзив до розгляду.
Стосовно суті спору представники позивача та відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
01.11.2017 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське” (замовник), та відповідачем, Державним підприємством “Вугільна компанія “Краснолиманська” (підрядник), був укладений договір підряду №01/11-2 (т.1, а.с. 16 - 22), відповідно до п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених договором, підрядник (відповідач) зобов'язався виконувати роботи з добування вугілля, проводити гірничі виробки, а також виконувати монтажно-демонтажні та ремонті роботи (підривання, перекріплення, зачистку) в межах гірничого відводу замовника, а замовник (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.
Пунктом 3.1 договору №01/11-2 від 01.11.2017 сторонами первісно був погоджений строк виконання робіт з моменту укладання договору по 01.03.2018.
02.01.2018 до договору №01/11-2 від 01.11.2017 сторони уклали додаткову угоду (т.1, а.с. 23 - 24), пунктом 2 якої п. 3.1 договору викладено в редакції: строк виконання робіт - з 01.08.2017 по 01.03.2018.
Згідно з пп.3-1.1 п.3-1 додаткової угоди №1 від 02.01.2018 до договору №01/11-2 від 01.11.2017 факт належного виконання робіт за період з 01.08.2017 по 31.10.2017 підтверджується підписаними сторонами протягом січня - лютого 2018 актами приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в за кожен місяць періоду окремо.
Такі умови відповідають первинно погодженим сторонами в п.3.3 договору умовам, відповідно до яких факт належного виконання робіт за договором підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в.
Згідно з п.4.1 договору ціна і порядок оплати робіт вказуються в підписаному сторонами протоколі узгодження договірної ціни, який є додатком №2 та невід'ємною частиною договору. Ціна фактично виконаних та прийнятих замовником робіт оплачується шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку замовника на розрахунковий рахунок підрядника у строки, вказані в протоколі узгодження договірної ціни (п.4.2 договору).
Положеннями п.4.3 договору встановлений обов'язок підрядника скласти податкову накладну в день виникнення податкових зобов'язань, визначених у відповідності з нормами ст.187 Податкового кодексу України, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати замовнику в порядку, визначеному ст.201 Податкового кодексу України, з зазначенням повних кодів УКТ ВЕД. Порушення підрядником законодавчо встановленого порядку оформлення, підписання, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та видачі податкової накладної замовнику вважається порушенням умов договору, за яке підрядник несе відповідальність, передбачену розділом 5 договору.
За умовами п.5.5 договору у випадку неправильного оформлення підрядником первинних та податкових документів, порушення підрядником зобов'язань в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, підрядник зобов'язується компенсувати замовнику всі збитки, понесені замовником з вини підрядника у вигляді додаткових податкових зобов'язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у підрядника права оформлення податкових зобов'язань на суму ПДВ з виконаних на користь замовника робіт, замовник має право утримати суму, рівну сумі неоформлених таким чином зобов'язань з ПДВ із суми, належної підряднику в якості оплати за виконані роботи.
Згідно з п.7.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 02.01.2018 до договору №01/11-2 від 01.11.2017 умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладання, а саме: з 01 серпня 2017 року, отже договір вступає в силу з 01 серпня 2017 року та діє до 01 березня 2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань, які повинні бути виконані в період його дії і від відповідальності за порушення, які мали місце в період дії договору.
Договір №01/11-2 від 01.11.2017 та додаткова угода №1 від 02.01.2018 до договору №01/11-2 від 01.11.2017 підписані уповноваженими представниками та засвідчені печатками підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором №01/11-2 від 01.11.2017 відповідач виконав, а позивач прийняв підрядні роботи/послуги на загальну суму 354755377,74 грн, в тому числі ПДВ за ставкою 20% у сумі 59125896,29 грн. Відповідне підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, довідками КБ-3 та актами здачі-приймання послуг за періоди з листопада 2017 року по березень 2018 року (т.1, а.с. 27 - 250, т.2, а.с. 1 - 250, т.3, а.с. 1 - 250, т.4, а.с. 1 - 250, т.5, а.с. 1 - 125).
Місцевим господарським судом встановлено, що обставини виконання робіт/послуг за договором №01/11-2 від 01.11.2017 на суму 354755377,74 грн, в тому числі ПДВ - 59125896,29 грн, відповідач визнає; у свою чергу, позивач не заперечує тих обставин, що роботи за договором №01/11-2 від 01.11.2017 ТОВ "Краснолиманське" оплатило частково, решта вартості виконаних робіт у сумі 115744116,33 грн не оплачена.
Доказів застосування позивачем оперативно-господарських санкцій у вигляді утримання сум ПДВ з належної до сплати відповідачу вартості за виконані роботи згідно з п.5.5 договору №01/11-2 від 01.11.2017 матеріали справи не містять і сторони в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не зазначали про застосування таких санкцій.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське”, та відповідач, Державне підприємство “Вугільна компанія “Краснолиманська”, під час здійснення господарських операцій за договором №01/11-2 від 01.11.2017 були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Доказів застосування відповідачем касового методу обліку господарських операцій матеріали справи не містять.
За наслідком здійснення господарських операцій з придбання позивачем виконаних за договором №01/11-2 від 01.11.2017 робіт/послуг відповідач склав податкові накладні від 31.08.2017 №35, від 31.08.2017 №49, від 30.09.2017 №39, від 31.10.2017 №48, від 30.11.2017 №48, від 31.12.2017 №46, від 31.01.2018 №40, від 31.01.2018 №45, від 28.02.2018 №40.
Однак вказані податкові накладні не було зареєстровано відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, з причини, як стверджує відповідач, від'ємного значення реєстраційного ліміту. Як зазначено представником відповідача під час апеляційного провадження, станом на час розгляду спору в судовому порядку строк реєстрації вказаних накладних закінчився.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Краснолиманське" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", про стягнення збитків у сумі 59125896,29 грн. Розмір заявлених до стягнення збитків у сумі 59125896,29 грн позивач розрахував, виходячи з суми ПДВ за господарськими операціями з придбання виконаних відповідачем робіт/наданих послуг за договором №01/11-2 від 01.11.2017.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні погодився з доводами позивача про те, що, не виконавши встановленого законом та договором обов'язку зі складання та реєстрації податкових накладних з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач допустив протиправну бездіяльність, при цьому відсутність вини відповідача у допущенні ним бездіяльності господарський суд визнав не доведеною. Разом з тим, надаючи оцінку доведеності понесення позивачем збитків у сумі 59125896,29 грн, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів фактичної сплати цих податкових зобов'язань до державного бюджету; відомості податкових декларацій позивача з ПДВ свідчать про те, що у звітних періодах грудень 2017 - березень 2018 позивач задекларував до сплати до державного бюджету позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у загальній сумі 24848 грн, у тому числі: за грудень 2017 року у сумі 19473,00 грн, за січень 2018 року у сумі 65,00 грн, за лютий 2018 року у сумі 2714,00 грн, за березень 2018 року у сумі 2596,00 грн; податкова декларація з ПДВ за грудень 2017 року позивачем до матеріалів справи не надана, що не дозволяє суду оцінити розмір задекларованих позивачем до сплати до державного бюджету податкових зобов'язань з ПДВ.
Із посиланням на вказані обставини господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено як обставин понесення ним реальних збитків у вигляді додаткових сплачених позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, так і загалом обставин виникнення у позивача у спірний період податкових зобов'язань з ПДВ у заявленому до стягнення з відповідача розмірі, оскільки неможливість включення сум ПДВ у зв'язку з порушенням контрагентом зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної з ПДВ до податкового кредиту без доведення реальної переплати суб'єктом господарювання цих невключених сум ПДВ до державного бюджету у відповідному звітному періоді, виходячи з погоджених сторонами умов договору №01/11-2 від 01.11.2017, сама по собі не зумовлює спричинення позивачу збитків. Отже, на думку суду першої інстанції, в даному випадку позивач не довів наявності всіх необхідних елементів для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків в розумінні ст.22 ЦК України, ст.224, ст.225 ГК України, а саме - не довів наявності шкідливого результату протиправної поведінки відповідача - збитків, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
В апеляційній скарзі відповідач наводить наступні доводи: обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків, належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17). Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічноправових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2023 у справі № 925/564/21). Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21). Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/824/21). Апелянт також зазначає, що на час розгляду справи в суді зобов'язання позивача перед відповідачем за договором підряду №01\11-2 від 01.11.2017 виконано на суму 239011261,41 грн та фактично сплачено 39835210,23 грн ПДВ, а в іншій частині не змінено та не припинено. На думку заявника скарги, наявність частково виконаного зобов'язання та не припинення зобов'язання в іншій частині спростовує твердження суду першої інстанції про те, що збитки щодо нереєстрації відповідачем податкових накладних на суму сплаченого ПДВ не мають реального характеру; результатом нереєстрації відповідачем податкових накладних є об'єктивна неможливість позивача зменшити суму податкових зобов'язань на суму ПДВ, яка підлягає сплаті позивачем на користь відповідача, що є збитком позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що для задоволення позову про стягнення збитків позивач повинен був довести наявність додаткових податкових зобов'язань та їх розмір, наявність штрафних санкцій по податках та зборах у причино-наслідковому зв'язку із фактом не оформлення податкових накладних відповідачем, проте, позивач не надав доказів виникнення додаткових податкових зобов'язань, застосованих штрафних санкцій, які підтверджують збитки у розмірі, заявленому у позові. На думку відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з позицією позивача, що сам по собі факт відсутності права на податковий кредит через нереєстрацію податкових накладних, в умовах відсутності власних витрат по сплаті непрямого податку, може розглядатися як недоотриманий дохід або інші збитки. Тому відповідач вважає, що позивачем не доведено понесення збитків у визначеному ним обсязі, внаслідок чого відсутній склад господарського правопорушення, що виключає відповідальність у вигляді відшкодування збитків.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку вищевказане судове рішення (в оскаржуваній частині), в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення збитків, спричинених, як зазначає позивач, бездіяльністю відповідача (яким всупереч умовам договору та вимогам закону не зареєстровано податкові накладні за здійсненою між сторонами господарською операцією).
Відповідно до норм статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вказано у ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем робіт (послуг), отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 зазначила, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 вказала, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Отже, незважаючи на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних. Відповідне узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, у постанові Верховного Суду від 22.01.2024 у справі № 906/267/23 тощо.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21.
У даній справі №905/1150/23 місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні погодився з доводами позивача про те, що, не виконавши встановленого законом та договором обов'язку зі складання та реєстрації податкових накладних з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач допустив протиправну бездіяльність, при цьому відсутність вини відповідача у допущенні ним бездіяльності господарський суд визнав недоведеною.
Під час апеляційного провадження представник відповідача посилався на ті обставини, що податкові накладні не були зареєстровані через перевищення реєстраційного ліміту. За твердженням відповідача, таке перевищення виникло через значну заборгованість ТОВ “Краснолиманське” перед ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська” як за договором від 01.11.2017 №01/11-2, так і за іншими правочинами, зокрема, договорами оренди.
Однак вказані аргументи колегія суддів не вважає переконливими, оскільки обставини, пов'язані з виконанням інших правочинів, укладених між сторонами, не входять до предмету доказування в даній справі. Окрім того, відповідачем не наведено посилань на норми чинного законодавства, які б за наявності певних умов (зокрема, перевищення реєстраційного ліміту) звільняли його від обов'язку виконати вищенаведені вимоги ПК України щодо реєстрації податкових накладних.
Отже, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи було зроблено обґрунтований висновок про наявність протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача та його вини. В ході апеляційного провадження Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" не надано пояснень та доказів, які свідчили б про відсутність вищенаведених елементів складу господарського правопорушення.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність шкідливого результату протиправної поведінки відповідача - збитків, та, відповідно, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками. Відповідач в ході апеляційного провадження також наполягав на тому, що сам по собі факт відсутності права на податковий кредит через нереєстрацію податкових накладних, в умовах відсутності власних витрат по сплаті непрямого податку, не може розглядатися як недоотриманий дохід або інші збитки.
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що в даному випадку має бути враховано спеціальні норми податкового законодавства, якими врегульовано правовідносини щодо оформлення податкових накладних.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Як вбачається з матеріалів справи №905/1150/23, відповідач виконав, а позивач прийняв підрядні роботи/послуги на загальну суму 354755377,74 грн, в тому числі ПДВ за ставкою 20% у сумі 59125896,29 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, довідками КБ-3 та актами здачі-приймання послуг за періоди з листопада 2017 року по березень 2018 року. Зазначені акти є первинним документами, що підтверджують здійснення господарської операції та є підставою для виникнення у відповідача обов'язку скласти податкові накладні та внести їх в ЄРПН у строки, визначені ПК України.
Тобто в даному випадку подією, яка відбулася раніше, стало прийняття платником податку виконаних робіт на загальну суму 354755377,74 грн, в тому числі ПДВ за ставкою 20% у сумі 59125896,29 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що посилання позивача на правову позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на постанови Верховного Суду від 13.11.2023 у справі №925/564/21, від 19.04.2023 у справі №906/824/21 є безпідставними, оскільки в межах розгляду цих справ між сторонами було здійснено розрахунок за надані послуги, тобто позивачами був сплачений непрямий податок у складі вартості послуг, а відтак, доведено понесення збитків у зв'язку з нереєстрацією податкових накладних.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зі змісту вищенаведених постанов Верховного Суду не вбачається, що передумовою для висновку про понесення платником податків збитків через нереєстрацію його контрагентом податкових накладних є виключно факт повної сплати відповідної суми ПДВ у складі вартості послуг.
Натомість у постанові від 13.08.2019 у справі №927/720/18 Верховним Судом зазначено, що зобов'язання в частині оплати за надані послуги є договірним зобов'язанням (і наслідком невиконання такого зобов'язання є наявність підстав для стягнення штрафних санкцій), тоді як зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 зробила висновок про те, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21.
Тому, на думку суду апеляційної інстанції, вказаний майновий інтерес покупця підлягає захисту. А саме, незалежно від часу та обсягу здійснення ТОВ "Краснолиманське" оплати робіт за договором (до вартості яких включено спірну суму ПДВ) товариство мало б право на віднесення всієї суми ПДВ - 59125896,29 грн - до податкового кредиту, у тому разі, якби Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" виконало встановлений законом та договором обов'язок щодо реєстрації податкових накладних.
Окрім того, визнаючи факт часткової оплати позивачем послуг за укладеним між сторонами договором підряду (до вартості яких було включено ПДВ), відповідач в суді першої та апеляційної інстанції водночас наполягав на відмові в задоволенні позову в повному обсязі, а не в тій частині, щодо якої позивач не надав суду першої інстанції доказів оплати. На думку апеляційного господарського суду, відповідне додатково свідчить про непослідовність заперечень відповідача стосовно обґрунтованості позову.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що відомості податкових декларацій позивача з ПДВ свідчать про те, що у звітних періодах грудень 2017 - березень 2018 року позивач задекларував до сплати до державного бюджету позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у загальній сумі 24848,00 грн, податкова декларація з ПДВ за грудень 2017 року позивачем до матеріалів справи не надана, що не дозволяє суду оцінити розмір задекларованих позивачем до сплати до державного бюджету податкових зобов'язань з ПДВ. Посилання на вказані обставини стало підставою для висновку господарського суду про недоведеність наявності шкідливого результату протиправної поведінки відповідача - збитків, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
Однак суд першої інстанції не врахував, що у відповідності до податкового законодавства, скориставшись правом на податковий кредит, позивач міг не тільки зменшити задекларовані зобов'язання з ПДВ у періодах грудень 2017 - березень 2018 року, а і отримати від'ємне значення об'єкта оподаткування. У такому разі, відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України, позивач мав би право або врахувати від'ємне значення ПДВ у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, або зарахувати його до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, або ж заявити відповідну суму ПДВ до бюджетного відшкодування.
Як уже зазначалося, за змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України правомірне очікування (майновий інтерес) щодо можливості використання суми податкового кредиту за напрямками, передбаченими п.200.4 ст.200 ПК України, виникає виключно у зв'язку з подією, яка відбулася раніше - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг.
У даному випадку такою подією є отримання платником податку товарів/послуг на загальну суму 354755377,74 грн, в тому числі ПДВ за ставкою 20% у сумі 59125896,29 грн, що було встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи первинних документів. Однак питання щодо визначення розміру суми позовних вимог місцевий господарський суд необґрунтовано поставив у залежність від змісту податкових декларацій ТОВ "Краснолиманське" за період грудень 2017 - березень 2018 року, чим фактично звузив зміст законного права (майнового інтересу) позивача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що позивач повинен був довести наявність додаткових податкових зобов'язань та їх розмір, наявність штрафних санкцій по податках та зборах у причино-наслідковому зв'язку із фактом не оформлення податкових накладних відповідачем.
Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що положеннями п.5.5 укладеного між сторонами договору від 01.11.2017 №01/11-2 дійсно передбачено, що у випадку неправильного оформлення підрядником первинних та податкових документів, порушення підрядником зобов'язань в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, підрядник зобов'язується компенсувати замовнику всі збитки, понесені замовником з вини підрядника у вигляді додаткових податкових зобов'язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат; у випадку відсутності у підрядника права оформлення податкових зобов'язань на суму ПДВ з виконаних на користь замовника робіт, замовник має право утримати суму, рівну сумі неоформлених таким чином зобов'язань з ПДВ із суми, належної підряднику в якості оплати за виконані роботи.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "Краснолиманське" посилалося не лише на умови договору, але й насамперед вказувало, що ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" не виконало обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, передбаченого податковим законодавством.
Враховуючи, що відповідні обставини підтвердилися в ході апеляційного провадження та не спростовані відповідачем, колегія суддів зазначає, що позивач в ході розгляду даної справи не був зобов'язаний доводити наявність будь-яких інших додаткових податкових зобов'язань, факт сплати штрафних санкцій тощо.
Стосовно передбаченого договором права замовника утримати суму, рівну сумі неоформлених таким чином зобов'язань з ПДВ із суми, належної підряднику в якості оплати за виконані роботи - суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідне є саме правом, а не обов'язком позивача, окрім того, як було встановлено вище, сторони на ці обставини не посилалися.
У постанові від 22.01.2024 у справі №906/267/23 Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, отже із встановлених судами обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення. Подібні висновки викладено також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21 (на які обґрунтовано посилається апелянт), тобто правова позиція Верховного Суду стосовно вирішення таких спорів є усталеною.
Отже, колегія суддів зазначає, що формування у ТОВ "Краснолиманське" податкового кредиту з податку на додану вартість було б можливим, якби ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" зареєструвало податкові накладні у встановлений законом строк, який на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції вже закінчився. Тобто допущені відповідачем порушення повною мірою позбавили позивача можливості включити суму ПДВ у розмірі 59125896,29 грн до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання чи використати суму від'ємного значення у відповідності до приписів п.200.4 ст.200 ПК України.
Тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкових накладних та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, отже, спірна сума фактично є збитками ТОВ "Краснолиманське". Тобто, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції має бути скасовано як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права (зокрема, ст. 22, 224, 225 ЦК України), а позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1, ч.2 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" задовольнити.
Рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 у справі №905/1150/23 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вул. Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (01054, місто Київ, вул.Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 64, код ЄДРПОУ 32281519) збитки у сумі 59125896,29 грн, а також 886688,44 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 1064266,14 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.05.2024.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.О. Крестьянінов