вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2024 р. Справа№ 910/14018/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Харченко М.В.;
відповідача - Гучок В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024
у справі №910/14018/23 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
про стягнення заборгованості
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення коштів за несвоєчасне виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0533-02041 від 18.06.2019 у загальному розмірі 301523687,42 грн, з яких: 217682980,35 грн - основна заборгованість, 73870071,23 грн - пеня, 5515850,56 грн - інфляційні втрати, та 4454785,28 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14018/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 (повне рішення складене 24.01.2024) у справі №910/14018/23 позов задоволено частково, закрито провадження у справі в частині стягнення 217682980,35 грн боргу, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 5515850,56 грн інфляційних втрат та 4454785,28 грн 3% річних. Також вказаним рішенням відстрочено його виконання до 09.07.2024.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 73870071,23 грн пені та відстрочення виконання рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відстрочення виконання рішення відмовити.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
В обґрунтування своєї позиції апелянт відмічає, що норми чинного законодавства не мають застережень щодо не нарахування штрафних санкцій за рішенням суб'єкта владних повноважень, а НКРЕКП не наділено повноваженнями врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії, зокрема визначення умов і порядку нарахування/стягнення штрафних санкцій за договором. В той же час положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 є рекомендаційними і не мають обов'язкового характеру.
Крім того позивач вказує, що питання застосування пп. 16.1 п. 1 постанови НКРЕКП №332 розглядається Верховним Судом в межах справи №911/1359/22. Ухвалою суду від 09.08.2023 справу №911/1359/22 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на необхідність відступу від висновку Верховного Суду у справі №922/1948/22 стосовно того, що вказана постанова є обов'язковою до виконання, оскільки її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, з метою забезпечення енергетичної безпеки.
Заперечуючи проти рішення суду в частині задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду позивач зауважує, що відповідачем не було доведено обставин неможливості виконання рішення суду у даній справі та сплату боргу в повному обсязі, зокрема, доказів відсутності грошових коштів та майна, тоді як посилання на складний фінансовий стан відповідача, перегляд тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, соціальну значимість діяльності відповідача не є винятковими обставинами в розумінні ст. 331 ГПК України. Також апелянт наголосив, що позивач та відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії. Довготривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за договорами може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача та обслуговування належних йому об'єктів, які забезпечують стале функціонування ОЕС України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 апеляційну скаргу у справі №910/14018/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, у зв'язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 апеляційну скаргу у справі №910/14018/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14018/23, справу призначено до розгляду на 26.03.2024 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
В межах встановлених судом процесуальних строків Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
В судовому засіданні 26.03.2024 у розгляді справи №910/14018/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 оголошено перерву до 30.04.2024.
В судовому засіданні 30.04.2024 представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відстрочення виконання рішення суду. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.06.2019 між позивачем (оператор системи передачі (ОСП)) та відповідачем (попереднє найменування Приватне акціонерне товариство "Київобленерго") (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0533-02041, згідно умов якого ОСП зобов'язалося надавати послуги з передачі електричної енергії, а користувач - здійснювати оплату за надані послуги відповідно до умов договору.
27.01.2022 до вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до п. 1.1 якої викладено договір в новій редакції.
Згідно п. 1.2 договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
У п. 3.1 договору передбачено, що планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті мережі Інтернет.
Пунктом 4.1 договору унормовано, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Відповідно до п. 5.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 договору погоджено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
У п. 5.5 договору встановлено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Систем управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонуванню електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавство електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП (п. 5.5 договору).
Згідно п. 5.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
Відповідно до п. 13.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022 року. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.
Згідно матеріалів справи, позивач надавав послуги відповідачу за договором за період з січня по липень 2023 року, проте останній належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 217682980,35 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати поставленої електричної енергії стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 217682980,35 грн основного боргу, а також 73870071,23 грн пені, 5515850,56 грн інфляційних втрат та 4454785,28 грн 3% річних нарахованих за порушення виконання грошового зобов'язання.
Під час розгляду справи відповідачем здійснено оплату основної заборгованості у розмірі 217682980,35 грн.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження в частині стягнення 217682980,35 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутності предмету спору, позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог про стягнення 5515850,56 грн інфляційних втрат та 4454785,28 грн 3% річних, а в частині вимог про стягнення 73870071,23 грн пені позов не підлягає задоволенню. Також судом відстрочено виконання рішення до 09.07.2024.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат. В частині закриття провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу суд відмітив, що відповідач після звернення позивача до суду, здійснив оплату заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені суд вказав на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», зі змінами від 26.04.2022 (далі - Постанова), передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, встановлених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану та ця постанова розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, а тому вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими. Відстрочуючи виконання рішення суду до 09.07.2024 місцевий господарський суд врахував матеріальне становище відповідача, збільшення тарифів на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з диспетчерського управління для позивача, соціальну значимість діяльності відповідача, погашення основної заборгованості за договором.
Відповідно до матеріалів апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 73870071,23 грн пені та в частині відстрочення рішення суду.
Частинами 1, 2 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а також неправильного застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про стягнення 5515850,56 грн інфляційних втрат та 4454785,28 грн 3% річних, апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у даній справі здійснюється в межах вимог апеляційної скарги.
Щодо позовних вимог про стягнення 73870071,23 грн пені, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати отриманої послуги в сумі 217682980,35 грн
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції.
Як визначено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені (п. 5.7 договору).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань щодо термінів поетапної оплати планової вартості та оплату фактичної вартості за отриману послугу позивачем у період з січня по липень 2023 року нараховані та заявлені до стягнення 73870071,23 грн пені.
Поряд з цим відповідач заперечуючи проти нарахування пені за спірним договором наголошував, що постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Так, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Підпунктом 16 пункту 1 постанови №332 (доповненим згідно постанови №413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року.
У подальшому, Законами України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 21.04.2022 №02212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX, від 16.11.2022 №2738- IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено відповідні укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п. 1 ч. 2 ст. 17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Згідно ч. 1 ст. 3 цього Закону регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
З наведених норм права слідує, що регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) мають застосовуватися і до спірних правовідносин, у тому числі, пп. 16 п. 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
При розгляді даного спору апеляційним господарським судом враховані також правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.09.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "про ринок електричної енергії".
Також Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про стягнення пені та штрафу за період з 26.02.2022 по 25.04.2022, погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що постанова НКРЕКП №332 підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413.
В апеляційній скарзі позивач зазначав, що питання застосування пп. 16.1 п. 1 постанови НКРЕКП №332 розглядається Верховним Судом в межах справи №911/1359/22. Ухвалою суду від 09.08.2023 справу №911/1359/22 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на необхідність відступу від висновку Верховного Суду у справі №922/1948/22.
Колегія суддів відмічає, що постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені залишено без змін. Тобто, об'єднана палата Касаційного господарського суду не знайшла підстав для відступу від висновків наведених в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.
З огляду на викладене є хибними доводи скаржника про те, що НКРЕКП не наділено повноваженнями врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії, а постанови регулятора мають рекомендаційний характер, оскільки з постанови №33 вбачається, що її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення пені у розмірі 73870071,23 грн.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік, колегія суддів відмічає наступне.
Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що через військову агресію російської федерації проти України, введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні та систематичні обстріли енергетичної інфраструктури, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності спрямовуються в першу чергу для відновлення енергетичної інфраструктури. Поряд з цим, на переконання відповідача, позивач перебуває в більш вигідних умовах, оскільки мав збільшення тарифу на свої послуги в той час як відповідач такого збільшення не мав. За твердженням відповідача, надання відстрочки дозволить забезпечити баланс між сторонами та дозволить здійснювати своєчасний ремонт електромереж та підготовку до наступного осінньо-зимнього періоду.
Оцінивши наведені доводи та наявні у справі докази у сукупності, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Аналізуючи норми ст. 331 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця стаття не вимагає.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати:
1) матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан;
2) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
3) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
4) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;
5) наявність інфляційних процесів у економіці держави;
6) інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і нині.
З початком введення в Україні воєнного стану ворог безперервно наносить масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, в тому числі на території м. Києва та Київської області, внаслідок чого було завдано пошкоджень та зруйновано значну частину об'єктів Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", що потребує значних фінансових втрат.
Відповідні обставини в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
При цьому, колегія суддів відмічає, що з офіційного сайту позивача вбачається та підтверджено постановою НКРЕКП від 21.12.2022 №1788, Приватному акціонерному товариству «НЕК «Укренерго» з 01.01.2023 було збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії та відповідно і тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Натомість для Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" такого збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії передбачено не було. Лише 23.05.2023 було передбачено поетапне збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії для відповідача з 01.06.2023. Тобто, між позивачем та відповідачем існує шестимісячний розрив у тарифах, що вказує на незбалансованість інтересів сторін.
Суд враховує, що відповідач згідно статуту є юридичною особою, діяльність якої спрямована на забезпечення населення, установ охорони здоров'я та інших закладів, підприємств, організацій електроенергією, а позивач - підприємством, яке здійснює передачу електроенергії.
Тобто, якнайшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об'єктів як відповідача, так і позивача має соціально важливе значення для населення та відновлення енергетичної інфраструктури.
Суд апеляційної інстанції вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює з метою забезпечення безперебійного електрозабезпечення Київської області.
Враховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинились обидва підприємства (позивача та відповідача), необхідність проведення ремонтних робіт об'єктів відповідача, зруйнованих внаслідок військової агресії, з метою дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів врахувавши як доводи відповідача, наведені у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду на один рік, так і відповідні заперечення позивача наведені в апеляційній скарзі, погоджується з місцевим господарським судом та вважає правомірним часткове задоволення відповідного клопотання відповідача та відстрочення виконання рішення суду на шість місяців з дня його ухвалення, тобто до 09.07.2024.
При цьому, колегія суддів вважає, що дане відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, а позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем не доведено того, що задоволення вимог позивача призвели чи можуть призвести до його потенційної неплатоспроможності або до зупинки роботи його підприємства, то колегія суддів зазначає, що в даному випадку першочерговим є не дослідження питання платоспроможності відповідача, а з'ясування того, чи дійсно ускладнюють наведені ним в клопотанні обставини негайне виконання рішення суду та чи надасть таке виконання можливість відповідачу ефективно відновити господарську діяльність, яка зазнала суттєвих втрат через пошкодження енергетичної інфраструктури, з урахуванням першочергової необхідності вирішення питань забезпечення населення країни електроенергією.
Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
У справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у клопотанні обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності відповідача.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Відстрочення виконання рішення суду до 09.07.2024 в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14018/23 в частині стягнення пені та відстрочення виконання рішення суду прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14018/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 02.05.2024.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко