вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2024 р. Справа №904/1814/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Макуха О.А.
представники сторін:
від позивача: Дячкіна Т.О.
від відповідача: Ковба В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 (повний текст складено 11.12.2023)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 (повний текст складено 20.12.2023)
у справі №904/1814/23 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
про відшкодування збитків,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") збитків у розмірі 202 680,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні-листопаді 2020 року, під час виконання укладених між сторонами угод про перевезення, з вини АТ "Укрзалізниця" були пошкоджені порожні вантажні залізничні вагони, які позивач використовує у своїй господарській діяльності на праві оренди та на праві власності. Позивач здійснив ремонт п'яти пошкоджених вагонів за власні кошти, що завдало останньому збитки в сумі 202 680,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 направлено матеріали позовної заяви ТОВ "Металургтранс" до АТ "Укрзалізниця" про відшкодування збитків за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 прийнято справу №904/1814/23 до свого провадження та призначено підготовче засідання.
Крім того, до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 позов задоволено.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" збитки в сумі 202 680,00 грн та судовий збір у розмірі 3 040,20 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, дійшов висновку, що покладення відповідальності на АТ "Укрзалізниця" за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги ТОВ "Металургтранс" про стягнення збитків у сумі 202 680,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 частково задоволено заяву ТОВ "Металургтранс" про розподіл судових витрат.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. У решті вимог заяви відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд, з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру понесених витрат, а також з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат ТОВ "Металургтранс" на професійну правничу допомогу до 7 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено без повного з'ясування всіх обставин справи, без надання належної оцінки поданим доказам та запереченням.
Так, скаржник зазначає, що вантажні вагони були скеровані у вагоноремонтні депо не у зв'язку з розукомплектуванням, а для здійснення планових видів ремонту, що вбачається зі змісту наданих позивачем накладних, повідомлень форми ВУ-23 та форми ВУ-36, акта №727/11/021 виконаних робіт по договору №Л/В-1976п/НЮ, акта від 30.11.2020 №36 виконаних робіт по договору від 22.01.2019 №Дон/В-190/38/НЮ.
Також, скаржник вказує на безпідставне та необґрунтоване посилання позивача на залучення до організації ремонту вагонів ТОВ "Ремвагонторг", оскільки умовами укладеного між позивачем та ТОВ "Ремвагонторг" договору не передбачено здійснення останнім організації планових видів ремонту. Фактично деповський ремонт згаданих у позовній заяві вагонів був здійснений підприємствами АТ "Укрзалізниця", зокрема, вагонів №67130757, №59114603, №52749850, №61633681 на підставі договору №Л/В-1976п/НЮ, вагону №62233648 на підставі договору від 22.01.2019 №Дон/В-19038/НЮ, про що були складені відповідні документи між відповідачем та ТОВ "Сучасна вагонна компанія". Водночас, жодних доказів організації ремонту вагонів ТОВ "Ремвагонторг" позивачем не надано.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 та відмовити у задоволені заяви ТОВ "Металургтранс" про розподіл судових витрат.
Так, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у справі №904/1814/23 скаржник вважає також безпідставними і вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №904/1814/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/1814/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.01.2024, апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Кравчук Г.А.
22.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №904/1814/23.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи №904/1814/23 між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 справу №904/1814/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №904/1814/23. Розгляд апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 призначено на 26.02.2024. Сторонам надано строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 16.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 задоволено клопотання представника позивача адвоката Дячкіної Т.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено провести судове засідання у справі №904/1814/23, призначене на 26.02.2024, в режимі відеоконференції.
12.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 поновлено АТ "Укрзалізниця" строк на апеляційне оскарження Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №904/1814/23. Об'єднано апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23. Розгляд апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 призначено на 26.02.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 26.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 задоволено заяву представника відповідача адвоката Кінцак С.Б. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено провести судове засідання у справі №904/1814/23, призначене на 26.02.2024, в режимі відеоконференції.
Судове засідання призначене на 26.02.2024 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 26.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 розгляд апеляційних скарг АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 призначено на 18.03.2024.
У судовому засіданні 18.03.2024 оголошено перерву до 03.04.2024.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., з 01.04.2024 до 14.04.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 справу №904/1814/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 прийнято до провадження апеляційні скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
У судовому засіданні 03.04.2024 оголошено перерву до 17.04.2024.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, 06.02.2024, через систему "Електронний суд", подав відзив на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Так, у відзиві позивач вказує, що витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Також, 21.02.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що згідно з повідомленнями форми ВУ-23М вагони були направлені на достроковий деповський ремонт, тобто причиною ремонту вагонів не було їх "розобладнання", є хибним, оскільки в матеріалах справи наявні акти загальної форми ГУ-23, складені відповідачем, в яких зазначено саме про розукомплектування стоянкового гальма та авторежиму вказаних вагонів.
Крім того скаржник вказує, що неналежне оформлення відповідачем в односторонньому порядку документів, на підставі яких у позивача виникає право до АТ "Укрзалізниця" з відшкодування збитків, не може стати наслідком нівелювання можливості реалізувати таке право відповідною особою, а тим більше не може бути основою правової позиції відповідача з приводу безпідставності позовних вимог у даному спорі.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
25.03.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано додаткові письмові пояснення по суті спору.
01.04.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано додаткові письмові пояснення по суті спору.
Колегія суддів, розглянувши додаткові письмові пояснення, дійшла висновку про залишення їх без розгляду, з огляду на таке.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №904/1814/23 відкрито апеляційне провадження та, зокрема, встановлено строк для подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень - до 26.02.2024. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України.
Таким чином, додаткові письмові пояснення, подані сторонами з пропуском строку на їх подачу, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №904/1814/23.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 17.04.2024 з'явились представники сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав, з викладених у них підстав та просив їх задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 скасувати та відмовити у задоволені заяви ТОВ "Металургтранс" про розподіл судових витрат.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
При здійсненні своєї господарської діяльності позивач використовує залізничні вагони: №52749850, №59114603 - на підставі договору оренди вагонів від 24.06.2011 №63А, укладеного з ТОВ "Трансгруп"; №61633681 - на підставі договору від 27.03.2013 №20кп, укладеного з ПАТ "Дніпровагонмаш"; №62233648 - на підставі договору оренди вагонів від 01.05.2020 №70А, укладеного з ТОВ "Ост-Вест Логістік Україна"; №67130757 - на підставі договору оренди вагонів від 01.01.2020 №02А/20, укладеного з ТОВ "Ост-Вест Логістік Україна".
Для забезпечення курсування залізничними коліями вагонів, які належать та перебувають у користуванні (оренді) ТОВ "Металургтранс", між позивачем (замовник) та ДП "Придніпровська залізниця" (виконавець) укладено договір перевезення №ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 (далі - договір).
З матеріалів справи вбачається, що в межах вказаного договору у вересні-листопаді 2020 року залізницею, на підставі залізничних накладних від 04.11.2020 №37138419, від 12.11.2020 №37340791, від 27.10.2020 №36927572, від 05.11.2020 №37153046, від 01.11.2020 №37052057, від 07.11.2020 №37188778, від 13.11.2020 №37380938, від 18.11.2020 №37522877, здійснено перевезення порожніх вантажних вагонів позивача на станцію Коломия та, за накладними від 03.09.2020 №45741535 та від 09.09.2020 №50610021 - на станцію Славянск.
При прийманні вказаних вагонів та технічному обслуговуванні на станції відповідних структурних підрозділів АТ "Укрзалізниця" виявлено розукомплектування вагонів №52749850, №59114603, №61633681, №62233648, №67130757, а саме - розукомплектування стояночного гальма, про що були складені акти загальної форми (форми ГУ-23). Також були складені відповідні повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагонів (форми ВУ-23М).
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Металургтранс" посилається на те, що при перевезенні вантажів (порожніх вагонів) відповідач неналежно виконав свої господарські зобов'язання, не забезпечив збереження майна позивача (вагонів №52749850, №59114603, №61633681, №62233648, №67130757), що спричинило ремонт та обслуговування цього майна, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені ним збитки у результаті заміни розукомплектованих деталей та технічного обслуговування вагонів на суму 202 680,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України), положення яких кореспондуються зі статтею 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За змістом статті 2 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць), цей нормативний акт визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 8 Статуту залізниць встановлено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
Пунктом 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17 (далі - Правила експлуатації), визначено, що власні вантажні вагони - це вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25.04.2001, та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".
Відповідно до пункту 3.4 Правил експлуатації власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом, повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та повинні мати відомості про комплектацію вагона.
Згідно з пунктом 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів, який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При складанні акта на території України він заповнюється українською мовою. Число, місяць, рік та місце огляду вагона повинні відповідати фактичній даті та місцю дислокації вагона. Акт не повинен мати будь-яких виправлень і є дійсним протягом двох місяців з дня його складання.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про невідповідність технічного стану вагонів позивача №52749850, №59114603, №61633681, №62233648, №67130757 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Обставини допуску вказаних вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані не спростовується також самим відповідачем.
У той же час, згідно з пунктом 11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і цими вагонами залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць. Водночас, залізниця зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що вагони до перевезення відповідачем прийняті без зауважень, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що 5 вагонів позивача отримали пошкодження під час їх прямування на коліях загального призначення, що й було виявлено після прибуття їх до станції призначення.
Пунктом 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), визначено, що пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Згідно з пунктом 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 28.10.1997 №264-Ц (далі - Інструкція), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Відповідно до пункту 6.2.1 вказаної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Отже, розукомплектування стояночного гальма є саме пошкодженням вагону, а його несправність є підставою для заборони до включення такого вагону до складу потягу.
Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
За змістом пункту 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України.
Як вбачається з матеріалів справи, на станції прибуття, після виявлення відсутності деталей (розукомплектування) вагонів №52749850, №59114603, №61633681, №62233648, №67130757, структурними підрозділами відповідача складені акти загальної форми ГУ-23, а саме: акт загальної форми ГУ-23 від 09.11.2020 щодо вагону №59114603; акт загальної форми ГУ-23 від 14.11.2020 щодо вагону №52749850; акт загальної форми ГУ-23 від 18.11.2020 щодо вагону №61633681; акт загальної форми ГУ-23 від 19.10.2020 щодо вагону №62233648; акт загальної форми ГУ-23 від 20.11.2020 щодо вагону №67130757.
Згідно з пунктом 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
Таким чином, акти загальної форми ГУ-23 є належними доказами факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо схоронності вагонів, прийнятих до перевезення.
Також судом першої інстанції встановлено, що за наслідками виявленого розукомплектування авторежиму та стоянкового гальма, вагони власності (оренди) ТОВ "Металургтранс" направлені на технічне обслуговування/деповський ремонт, про що були оформлені повідомлення форми ВУ-23.
Так, повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона і є підставою для перерахування вагонів з робочого парку до неробочого до числа несправних.
Посилання відповідача на те, що вагони №52749850, №59114603, №61633681, №62233648, №67130757 направлені на деповський ремонт у зв'язку з плановим ремонтом, не правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки такі твердження спростовуються наявними у справі актами загальної форми ГУ-23, складеними відповідачем, в яких чітко зазначено про розукомплектування стоянкового гальма та авторежиму вказаних вагонів, що й стало причиною ремонту вказаних вагонів, з чим також погоджується судова колегія.
За змістом пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Відповідно до частини 2 статті 126 Статуту залізниць за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір шкоди, заподіяної позивачу, судами першої та апеляційної інстанції враховано наступне.
Згідно з пунктом 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається, зокрема, з вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, для організації та виконання ремонту пошкоджених залізничних вагонів, позивач уклав з ТОВ "Ремвагонторг" договір від 27.06.2019 №49у про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів, відповідно до якого позивачу надані послуги з ремонту пошкоджених залізничних вагонів. Так, згідно з актом наданих послуг від 21.12.2020 №29 вартість ремонту вагону №52749850 склала 30 500,00 грн без ПДВ, вагону №59114603 - 38 700,00 грн без ПДВ, вагону №61633681 - 30 500,00 грн без ПДВ, вагону №62233648 - 38 700,00 грн без ПДВ, вагону №67130757 - 30 500,00 грн без ПДВ, що разом становить 168 900,00 грн без ПДВ (202 680,00 грн з ПДВ).
Згідно з платіжними дорученнями від 15.01.2021 №98616, від 16.01.2021 №ТЗW0000144, від 18.01.2021 №T3W0000156, від 19.01.2021 №T3W0000167, від 20.01.2021 №T3W0000175, від 21.01.2021 №T3W0000192 позивачем сплачено ТОВ "Ремвагонторг" вартість ремонту вказаних 5 вагонів у повному обсязі в сумі 202 680,00 грн (з ПДВ).
При цьому, наявні в матеріалах справи повідомлення за формою ВУ-36М свідчать виключно про факт проведення ремонту та технічного огляду пошкоджених вагонів, у той час, як вартість необхідних до придбання деталей, вартість послуг з поточного ремонту залізничних вагонів та вартість послуг з організації виконання ремонтних робіт підтверджується безпосередньо актами наданих послуг, підписаними позивачем і ТОВ "Ремвагонторг", в межах укладеного між ними договору від 27.06.2019 №49у.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що загальна сума витрат позивача на комплексні послуги ТОВ "Ремвагонторг" за організацію виконання ремонту пошкоджених вагонів становить 202 680,00 грн (з ПДВ).
Твердження АТ "Укрзалізниця" про те, що ремонт вагонів виконаний відповідачем на підставі договору від 08.02.2019 №Л/В-1976п/НЮ, на підтвердження чого ним надані акт виконаних робіт від 30.11.2020 №727/11/021 та акт від 30.11.2020 №715/11/021 про деповський ремонт вагонів, обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом, оскільки умови вказаного договору регулюють правовідносини сторін, пов'язані з плановим ремонтом та обслуговуванням вагонів, і ніяким чином не стосуються правовідносин щодо відшкодування збитків внаслідок незбереження вагонів, ремонт яких є наслідком та результатом невиконання відповідачем позадоговірних зобов'язань по збереженню вантажу.
Крім того, зі змісту наданих відповідачем актів неможливо встановити та ідентифікувати обсяг виконаних робіт, зокрема, щодо розукомплектування вагонів, вказаних в актах загальної форми ГУ-23, тоді як з акта наданих послуг від 21.12.2020 №29 вбачається, що ремонт вагонів №52749850, №59114603, №61633681, №62233648, №67130757 включав ремонт стоянкового гальма в зборі, а також послуги.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не підтвердив належність йому пошкодженого вагону №61633681 на підставі договору від 27.03.2013 №20кп, суд першої інстанції правильно зазначив, що в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі від 27.05.2013 №3/02/20кп-100 до вказаного договору, за яким вагон №61633681 переданий у власність ТОВ "Металургтранс". При цьому, договір оренди щодо вказаного вагону позивачем не укладався.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати, у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Пунктом 110 Статуту встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до пункту 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме - протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданні шкоди - пошкодження складових частин вагонів та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, зі свого боку, відповідач не довів суду належними та допустимими доказами того факту, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.
З огляду на наведене, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що покладення відповідальності на АТ "Укрзалізниця" за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги ТОВ "Металургтранс" про стягнення збитків у сумі 202 680,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн позивач долучив копії:
- договору про надання правової допомоги від 21.05.2021 №210521/ЮР, укладеного адвокатом Єловіковою В.В. та ТОВ "Металургтранс" (клієнт), відповідно до якого адвокат за завданням клієнта зобов'язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової (професійної правничої/юридичної) допомоги клієнту на підставі заявки на отримання послуг з правової (професійної правничої/юридичної) допомоги, підписаної сторонами, або на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору;
- додаткової угоди від 10.03.2023 №01-03/23 до вказаного договору, в якій визначено перелік послуг, що мають бути надані, та їх вартість у сумі 15 000,00 грн;
- рахунку-фактури від 01.12.2023 №01122023, виставленого адвокатом Єловіковою В.В. за надання послуг з правової допомоги на суму 15 000,00 грн;
- акта здачі-приймання наданих послуг від 01.05.2023 №1 до додаткової угоди №01-03/23 від 10.03.2023, наданих ТОВ "Металургтранс" адвокатом Єловіковою В.В.;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4237, виданого 28.03.2011 Єловіковій В.В.;
- довіреність від 01.03.2023 на представництво інтересів ТОВ "Металургтранс" у всіх судах України адвокатом Дячкіною Т.О.
На переконання колегії суддів, наведені вище докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Також, суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, яка є сталою та підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У той же час, при визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19.
У даному випадку місцевим господарським судом враховано наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи (відшкодування збитків); ціну позову, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; розгляд справи у загальному позовному провадженні з викликом учасників справи; характер спірних відносин та значення справи для сторін.
Крім того, в провадженні господарських судів перебуває чи перебувала значна кількість подібних справ за позовом ТОВ "Металургтранс" до АТ "Укрзалізниця" (зокрема, у провадженні Господарського суду м. Києва розглядалися справи №910/2553/21, №910/10678/21, №910/14670/21, №910/8594/21, №910/12181/20, №910/18103/20, №910/3534/21, №910/9033/21, №910/13443/21, №910/7155/21), що свідчить про сформованість та сталість правової позиції позивача, яка коригується лише відповідно до фактичних обставин справи.
Також, суд першої інстанції прийняв до уваги, що згідно з додатковою угодою від 10.03.2023 №01-03/23 до договору №210521/ЮР адвокат Єловікова В.В. надавала позивачу послуги з правової допомоги до подачі позову до суду, а саме: вивчення первинних документів (договорів, актів виконаних робіт, залізничних накладних, актів загальної форми ГУ-23, інших документів), що були надані клієнтом; аналіз судової практики з питань, дотичних до предмету позову; підготовка на підставі наданих документів та з урахуванням практики господарських судів позовної заяви до АТ "Укрзалізниця" про відшкодування збитків у розмірі 202 680,00 грн за пошкодження залізничних вагонів.
Позовна заява підписана та подана до суду адвокатом Дячкіною Т.О., яка в подальшому представляла інтереси ТОВ "Металургтранс" в судових засіданнях та вчиняла інші процесуальні дії під час розгляду справи.
Доводи відповідача про неналежність доказів, якими позивач обґрунтовує розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, правомірно відхилені місцевим господарським судом як безпідставні, оскільки підписання позовної заяви одним адвокатом не свідчить про те, що така заява не могла бути підготовлена та складена іншим адвокатом (зокрема, Єловіковою В.В. в межах договору про надання правової допомоги від 21.05.2021 №210521/ЮР).
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суди першої та апеляційної інстанції також враховують висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, на підставі викладеного та з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру понесених витрат, а також з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, місцевий господарський суд правомірно зменшив розмір судових витрат ТОВ "Металургтранс" на професійну правничу допомогу та встановив їх в сумі 7 000,00 грн, з чим також погоджується судова колегія.
Інші доводи апеляційних скарг, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Металургтранс" про розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №904/1814/23 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23.
5. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця".
6. Матеріали справи №904/1814/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 01.05.2024 після виходу головуючого судді Сітайло Л.Г. з відпустки.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран