вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" травня 2024 р. Справа №911/2730/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новоселицький"
на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 (повний текст складено 29.12.2023)
у справі №911/2730/23 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Савчука Володимира Анатолійовича
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новоселицький"
про стягнення 111 560,73 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Савчук Володимир Анатолійович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новоселицький" (далі - СВК "Новоселицький") заборгованості у розмірі 111 560,73 грн, з яких: 103 834,17 грн - основний борг, 5 516,17 грн - інфляційні втрати, 2 210,39 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору надання послуг по перевезенню вантажу від 01.10.2022, в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 103 834,17 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 516,17 грн інфляційних втрат та 2 210,39 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з СВК "Новоселицький" на користь ФОП Савчука В.А. 103 834,17 грн основного боргу, 2 188,94 грн трьох процентів річних, 3 338,35 грн інфляційних втрат та 2 631,09 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд, зважаючи на встановлені факти та вимоги норм чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, дійшов висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 103 834,17 грн. При цьому, здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, та дат виникнення прострочення, в межах розрахунку позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 188,94 грн, та інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню в сумі 3 338,35 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СВК "Новоселицький" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції передчасно, без з'ясування фактичних обставин справи та дослідження доказів, з порушенням норм матеріального права.
Так, скаржник вказує, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем склалися та відбувалися під час дії воєнного стану в Україні, і суду першої інстанції потрібно було врахувати вказану загальновідому обставину та застосувати її при ухваленні рішення у даній справі. Саме наслідки воєнного стану в Україні вплинули на те, що відповідач не міг своєчасно виконати умови договору, адже військові дії в країні зруйнували логістичні ланцюги для реалізації продукції за кордон (блокування морських портів). Ситуація ускладнена також тією обставиною, що внутрішній ринок України по реалізації сільськогосподарської продукції був майже зупинений. Відповідно у скаржника були обставини, які не залежали від його волі та вплинули на виконання своїх зобов'язань по договору.
Також апелянт стверджує, що місцевий господарський суд у своєму рішенні не дослідив та не застосував положення статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які звільняють відповідача від додаткових штрафних санкцій.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 апеляційну скаргу СВК "Новоселицький" у справі №911/2730/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2730/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги СВК "Новоселицький" на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/2730/23.
07.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2730/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
26.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 поновлено СВК "Новоселицький" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/2730/23. Розгляд апеляційної скарги СВК "Новоселицький" на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.10.2022 між СВК "Новоселицький" (замовник) та ФОП Савчуком В.А. (перевізник) укладено договір надання послуг по перевезенню вантажу №1, за умовами якого перевізник зобов'язується по найкоротшому, вказаному замовником раціональному(-им) маршруту(-ам) доставляти автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж - сільськогосподарські культури, та/або будь-який інший вантаж (далі - вантаж) з місця відправлення до пункту призначення та передавати вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу.
Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування та кількість вантажу, строк перевезення вантажу, місце відправлення, пункт призначення, відстань перевезення, вартість послуги визначаються за заявкою замовника, яка підписується сторонами та засвідчуються печатками. За узгодженням з перевізником заявка на перевезення вантажу може бути подана телефоном із повідомленням усіх потрібних відомостей.
За умовами пунктів 2.2.2, 2.2.5, 2.2.7 договору перевізник зобов'язаний в строки, визначені пункті 1.2 цього договору, надати транспортний засіб, що за своїми технічними можливостями здатний здійснити перевезення визначеного заявкою до договору вантажу та обладнаний тентами (спеціальним накриттям), придатними для тросового пломбування, вогнегасником та іскрогасником в повністю справному технічному стані, заправлений паливно-мастильними матеріалами. За завданням замовника власними силами та засобами надавати останньому визначені розділом 1 цього договору послуги в строк, визначений у заявці до цього договору. Перевізник зобов'язаний передати замовнику на кожну партію вантажу товарно-транспортні накладні.
Відповідно до пункту 4.1 договору, при здійсненні перевезення сільськогосподарських культур перевізник готує транспортний засіб, а саме: забезпечує ущільнення в місцях з'єднання підлоги та бортів кузова, обладнує тентами (спеціальним накриттям), придатними для пломбування.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що забезпечення схоронності вантажу: при завантаженні транспортного засобу перевізника, уповноважений представник замовника може здійснювати пломбування вантажу власними спеціальними засобами. У цьому разі при розвантаженні транспортного засобу, зняття відповідних пломб здійснюється представником замовника. Під час перевезення вантажу відповідальність за пошкодження пломб несе перевізник. Під час перевезення вантажу відповідальність за ризик його втрати, пошкодження несе перевізник.
Факт прийняття перевізником вантажу для перевезення підтверджуються відповідними товарно-транспортними накладними (пункт 4.3 договору).
У пункті 4.4 договору сторони погодили, що надання послуг з перевезення підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з реєстром товарно-транспортних накладних та оригіналами ТТН (3-ій екземпляр).
Згідно з пунктами 5.1-5.3 договору вартість (ціна) послуг визначається в додатку №1 до цього договору. Ціна, що визначається у додатку №1 включає в себе всі витрати перевізника. Сторони встановлюють ціну послуг в гривнях, національній валюті України.
Відповідно до пункту 5.4 договору загальна сума (ціна) договору визначається сукупністю сум, визначених в актах приймання-виконання наданих послуг.
В пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди про те, що замовник зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника вартість послуг наступним чином: 100% вартості послуг сплачується не пізніше 10 календарних днів від дати отримання рахунків-фактур від перевізника, які виставляються на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з наданням оригіналів ТТН.
Рахунки фактури передаються перевізником замовнику шляхом особистого вручення представнику замовника під розписку із обов'язковим проставлянням посади, ПІБ, підпису, дати отримання, або шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (пункт 5.6 договору).
Згідно з пунктом 5.7 договору зобов'язання замовника по сплаті послуг вважаються виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку замовника та зарахуванням на банківський рахунок перевізника, відповідно до платіжних реквізитів, вказаних перевізником в цьому договорі.
Цей договір діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від його виконання (пункт 8.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (пункт 8.4 договору).
01.10.2022 між сторонами також укладено додаток №1 до договору, яким узгоджено тарифи на перевезення вантажів, а саме: розцінки на перевезення кукурудзи/соняшнику для ФОП 3 групи: від 0,1 до 30 км - 270 грн/т; від 30,1 до 50 км - 7,70 грн/ткм; від 50,1 до 70 км - 6,50 грн/ткм; від 70,1 до 100 км - 5,80 грн/ткм; від 100,1 до 155 км - 5,30 грн/ткм.
Додатком №2 від 01.10.2022 до договору узгоджено автомобілі, яким перевізник зобов'язується надавати замовнику послуги згідно з договором.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу у період з жовтня 2022 року до листопада 2022 року на загальну суму 234 883,88 грн, що підтверджується копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг): від 28.10.2022 №5 на суму 81 705,62 грн, від 31.10.2022 №6 на суму 66 174,42 грн, від 30.11.2022 №7 на суму 87 003,84 грн, а також копіями товарно-транспортних накладних: від 07.11.2022 №251, від 07.11.2022 №240, від 06.11.2022 №229, від 06.11.2022 №218, від 05.11.2022 №209, від 04.11.2022 №198, від 02.11.2022 №172, від 02.11.2022 №161, від 02.11.2022 №161, від 31.10.2022 №144, від 31.10.2022 №132, від 30.10.2022 №119, від 30.11.2022 №108, від 29.10.2022 №96, від 29.10.2022 №86, від 27.10.2022 №80, від 27.10.2022 №56, від 25.10.2022 №43а, від 24.10.2022 №40, від 22.10.2022 №31, від 22.10.2022 №23, від 21.10.2022 №16, від 21.10.2022 №8.
Крім того, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг від 28.10.2022 №2 на суму 81 705,62 грн, від 31.10.2022 №3 на суму 66 174,42 грн, від 30.11.2022 №1 на суму 87 003,84 грн.
Разом із тим, відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором та лише частково розрахувався за надані послуги, сплативши позивачу грошові кошти на суму 131 049,71 грн, що підтверджується копіями банківських виписок за період з 01.10.2022 до 31.12.2022, за період з 01.01.2023 до 31.03.2023 та за період з 01.04.2023 до 30.06.2023.
02.08.2023 позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу від 28.07.2023 №28/07/23-1, у якій просив останнього оплатити послуги, надані відповідно до договору по перевезенню вантажу №1, в сумі 103 834,17 грн, на протязі 10 днів з дня отримання листа. Також до вищенаведеного листа-вимоги долучено: копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.10.2022 №5, від 31.10.2022 №6 та від 30.11.2022 №7; рахунки на оплату від 30.11.2022 №1, від 28.10.2022 №2, від 31.10.2022 №3 та 27.07.2023 №4.
Проте, станом на дату звернення позивачем до суду з даним позовом, відповідачем не виконано зобов'язання за договором належним чином та не сплачено в повному обсязі надані позивачем послуги, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 103 834,17 грн основного боргу, 5 516,17 грн інфляційних втрат та 2 210,39 грн трьох процентів річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору надання послуг по перевезенню вантажу від 01.10.2022 №1.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з частиною 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 525, 526 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, взаємовідносини сторін, що виникли на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом також регулюються Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила).
Пунктом 1 Правил визначено, що договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з пунктом 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, у період з жовтня 2022 року по листопад 2022 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 234 883,88 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 28.10.2022 №5 на суму 81 705,62 грн, від 31.10.2022 №6 на суму 66 174,42 грн, від 30.11.2022 №7 на суму 87 003,84 грн та відповідними товарно-транспортними накладними.
Слід зазначити, що всі долучені позивачем до позовної заяви акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні підписані з боку відповідача та скріплені відтиском печатки підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.
Таким чином, позивачем зобов'язання за договором виконані належним чином.
Згідно зі статтею 311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Відповідно до пунктів 14.1, 14.4 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з вантажо-відправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.
За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сторони в пункті 5.5 договору погодили, що замовник зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника вартість послуг наступним чином: 100% вартості послуг сплачується не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати отримання рахунків-фактур від перевізника, які виставляються на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг з наданням оригіналів ТТН.
Рахунки фактури передаються перевізником замовнику шляхом особистого вручення представнику замовника під розписку із обов'язковим проставлянням посади, ПІБ, підпису, дати отримання, або шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (пункт 5.6 договору).
Відповідно до пункту 5.7 договору зобов'язання замовника по сплаті послуг вважаються виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку замовника та зарахуванням на банківський рахунок перевізника, відповідно до платіжних реквізитів, вказаних перевізником в цьому договорі.
У той же час, відповідач зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, виконав лише частково, сплативши на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 131 049,71 грн, а саме: 02.11.2022 - 49 023,37 грн, 11.11.2022 - 19 771,33 грн, 09.12.2022 - 19 877,14 грн, 21.12.2022 - 10 000,00 грн, 23.12.2022 - 9 290,35 грн, 12.04.2023 - 13 087,52 грн, 29.06.2023 - 10 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок за період з 01.10.2022 по 31.12.2022, за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 та за період з 01.04.2023 по 30.06.2023.
Проте, відповідачем не виконано зобов'язання за договором належним чином та не сплачено в повному обсязі надані позивачем послуги, в зв'язку з чим, виникла заборгованість в сумі 103 834,17 грн.
Також, судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2023 позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, направив на адресу відповідача лист-вимогу від 28.07.2023 №28/07/23-1, в якій просив відповідача оплатити послуги, надані відповідно до договору по перевезенню вантажу №1, в сумі 103 834,17 грн протягом 10 днів з дня отримання листа. Згідно з інформацією з офіційного вебпорталу АТ "Укрпошта", зазначене поштове відправлення (лист-вимога з додатками) за №0910712082603 вручено адресату особисто 01.09.2023.
Однак, відповіді на лист-вимогу відповідач не направив та станом на дату звернення позивачем до суду з даним позовом, відповідачем не виконано зобов'язання за договором належним чином та не сплачено в повному обсязі надані позивачем послуги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажу є таким, що настав.
У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги за період з жовтня 2022 року по листопад 2022 року на загальну суму 103 834,17 грн, у зв'язку з чим колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 103 834,17 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 210,39 грн трьох процентів річних та 5 516,17 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.12.2022 до 25.08.2023 на загальну суму заборгованості в розмірі 103 834,17 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Колегія суддів, здійснивши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, та дат виникнення прострочення, в межах розрахунку позивача, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення трьох процентів річних, підлягають задоволенню частково в сумі 2 188,94 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 3 338,35 грн.
Слід зазначити, що заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.
Посилання скаржника на обставини непереборної сили відхиляються колегією суддів з огляду на таке.
За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з пунктом 7.1 договору жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань по договору, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили - обставин, які не можуть бути передбачені при укладенні договору і проти виникнення яких вони не можуть прийняти відповідні заходи.
Сторони домовились, що до таких обставин будуть відноситись: стихійні лиха (бурі, циклони, повені, землетруси та ін.); війна і воєнні дії, введення надзвичайного стану, заколот блокада, безчинства, безпорядки та інші протиправні дії; введення органами державної влади обмежень на здійснення певних видів діяльності; прийняття нових законодавчих актів державними органами, що можуть суттєво вплинути на виконання сторонами своїх зобов'язань; інші обставини непереборної сили, що знаходяться поза межами контролю сторін (пункт 7.2 договору).
Відповідно до пункту 7.4 договору початок та закінчення дії форс-мажорних обставин підтверджується довідками Торгово-промислової палати України.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що у разі виникнення вказаних обставин, сторона, яка потрапила під вплив таких обставин, повинна письмово в 5 (п'яти) денний строк сповістити іншу сторону. Таке повідомлення повинно містити детальну інформацію про характер обставин, оцінку наслідків таких обставин, строки можливого призупинення виконання зобов'язань та можливі строки їх відновлення. Неповідомлення сторони або несвоєчасне повідомлення, позбавляє відповідну сторону права посилатися в майбутньому на такі обставини.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів повідомлення у письмовому вигляді відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку з цим виконати договірні зобов'язання, як обумовлено пунктом 7.5 договору, що в свою чергу позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Тобто, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану з 24.02.2022 стало причиною неможливості виконання ним обов'язків з оплати послуг по перевезенню вантажу, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором надання послуг по перевезенню вантажу від 01.10.2022 №1, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об'єктивної неможливості виконання умов договору надання послуг по перевезенню вантажу від 01.10.2022 №1 з незалежних від нього обставин, у зв'язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань за договором відсутні.
Доводи відповідача, що суд першої інстанції у своєму рішенні не дослідив та не застосував положення статті 233 ГК України, які звільняють відповідача у справі від додаткових штрафних санкцій, відхиляються колегією суддів, оскільки позивачем не заявлялись до стягнення штрафні санкції, а заявлені проценти річних та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга СВК "Новоселицький" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новоселицький" на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі №911/2730/23.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новоселицький".
5. Матеріали справи №911/2730/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов