Справа № 301/899/24
2/301/463/24
"01" травня 2024 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Даруда І.А.,
за участі секретаря судових засідань Сатін Н.М.
розглянувши відкритому у судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, де третя особа яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Іршавської міської ради та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Іршавської міської ради про визначення місця проживання дітей, -
В провадженні Іршавського районного суду перебуває вищезазначена цивільна справа первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, де третя особа яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Іршавської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Іршавської міської ради про визначення місця проживання дітей.
Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані наступним.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 15 листопада 2007 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Осійської сільської ради, Іршавського району, Закарпатської області, про що зроблено актовий запис за № 40.
За період шлюбу у них народились двоє дітей, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з ОСОБА_2 та дітьми, сім'я проживала за адресою АДРЕСА_1 .
Але з часом відносини між сторонами поступово погіршились та на початку 2023 року остаточно припинились.
Причиною розірвання шлюбу позивач вважає погіршення взаємовідносин, різні погляди на шлюб та сім'ю, через що між ними виникали непорозуміння, які призвели до втрати взаємоповаги та повного припинення шлюбних відносин, сторони втратили почуття кохання один до одного, вже тривалий час не проживають разом, припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть.
За таких обставин збереження шлюбу та подальше спільне життя суперечить інтересам сім'ї та унеможливлює примирення з відповідачем.
Вже тривалий час діти проживають зі позивачкою і вона виконує всі обов'язки необхідні для належного їх утримання, забезпечує їх всім необхідним, для них створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку.
Відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, станом здоров'я, проте постійно стверджує через різних сторонніх осіб, що він хоче дітей забрати і не повернути їх, мотивуючи свої дії наміром залишити дітей проживати у себе.
Позивачка, як мати дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання дітей з одним із батьків та переконана, що діти повинні проживати разом нею.
На теперішній час всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Тому, позивачка просить шлюб укладений з відповідачем розірвати, а місце проживання дітей визначити разом з нею.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані наступним.
15 листопада 2007 року виконавчим комітетом Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області зареєстровано шлюб між мною та ОСОБА_5 , про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 40.
Після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_6 .
За період шлюбу у сторін народились двоє дітей, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 грудня 2008 року виконавчим комітетом Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 05 липня 2010 року виконавчим комітетом Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.
На початку 2023 року сторони припинили шлюбні відносини та вирішили, що син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 будуть проживати з позивачем за зустрічним позовом.
На підтвердження досягнутої домовленості дружина ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену заяву про свою згоду на те, що син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 залишаються проживати разом з батьком. Заява адресована за місцем вимоги.
Діти з моменту припинення фактичних шлюбних стосунків проживають з батьком ОСОБА_2 та перебувають на його повному утриманні та вихованні що підтверджується актом обстеження факту проживання та довідкою наданими старостою села Осій Іршавської міської ради від 13 лютого 2024 року. За цей весь час відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не брала участі ні у вихованні, ні в матеріальному утриманні дітей.
На підставі вищенаведеного, позивач за зустрічним позовом, просить визначити місце проживання дітей разом з ним.
Ухвалою суду від 21 березня 2024 року було відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.
Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Іршавської міської ради про визначення місця проживання дітей, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі за зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року було об'єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву за №301/1201/24 відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Іршавської міської ради про визначення місця проживання дітей з позовом за № 301/899/24 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Іршавської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
Позивач за первісним позовом, в той же час відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик до суду.
Від представника позивача первісним позовом, в той же час представника відповідача за зустрічним позовом - адвоката Луканинець Василя Йосиповича, 01.05.2024 року до суду надійшла заява в якій останній зазначив, що користуючись своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 206 ЦПК, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 визнає повністю заявлені вимоги ОСОБА_2 в поданому до суду зустрічного позову щодо залишення на утриманні та самостійному вихованні біля батька ОСОБА_2 дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_7 , вимоги заявлені ОСОБА_7 підтримав.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги за первісним позовом визнав частково, в частині вимоги про розірвання шлюбу та підтримав заявлені вимоги за зустрічним позовом. Справу просив розглянути без його участі.
Представник органу опіки та піклування Іршавської міської ради подала до суду заяву, у якій, позовні вимоги за зустрічним позовом, у частині проживання дітей з батьком, підтримала, просила проводити розгляд справи у її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 15 листопада 2007 року виконавчим комітетом Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області зареєстровано шлюб між мною та ОСОБА_5 , про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 40. Після укладення шлюбу дружина взяла прізвище - ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_3 . (а.с. 16)
У шлюбі народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 грудня 2008 року виконавчим комітетом Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 05 липня 2010 року виконавчим комітетом Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.(а.с 18-19)
Як встановлено судом та вбачається з позовної заяви з часом відносини між сторонами поступово погіршились та на початку 2023 року остаточно припинились.
Причиною розірвання шлюбу як вважає позивач за первісним позовом є погіршення взаємовідносин, різні погляди на шлюб та сім'ю, через що між ними виникали непорозуміння, які призвели до втрати взаємоповаги та повного припинення шлюбних відносин, сторони втратили почуття кохання один до одного, вже тривалий час не проживають разом, припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть.
За таких обставин збереження шлюбу та подальше спільне життя суперечить інтересам сім'ї та унеможливлює примирення з відповідачем.
Відповідач за первісним позовом в той же час позивач за зустрічним позовом, позовні вимоги позивача за первісним позовом в той же час відповідача за зустрічним позовом, частково визнав, в частині вимог про розірвання шлюбу, що підтверджується його письмовою заявою від 01.05. 2024 року.
За наведених обставин, судом вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить лише формальний характер та примирення неможливе. Шлюбні відносини припинені у зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розірвання шлюбу між сторонами.
Також, сторонами як у первісному так і в зустрічному позовах було заявлено вимогу про встановлення місця проживання дітей.
Відповідно до акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей Іршавської міської ради від 12.04.2024 року, за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають за вказаною адресою разом з батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати дітей на даний час проживає окремо, за адресою АДРЕСА_3 та наразі перебуває за кордоном. Умови проживання хороші, стосунки в сім'ї дружні, батько добре дбає про дітей, а діти виявили бажання проживати з батьком.
В судовому засіданні також були досліджені документи, що підтверджують обставини викладені в справі, зокрема, копію закордонного паспорта ОСОБА_8 , з відміткою про перетин державного кордону від 19.02.2024 року, що свідчить про перебування останньої за кордоном, акт обстеження факту проживання за № НОМЕР_4 з якого вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 проживають разом з батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 його діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , характеристику видану В.о. старости села Осій, відносно ОСОБА_2 з якої вбачається, що останній зарекомендував себе з позитивної сторони, виховує двох неповнолітніх дітей, скарг відносно нього не надходило, довідку про доходи ОСОБА_2 та копію нотаріально посвідченої заяви від гр. ОСОБА_1 яка є позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним, з якої вбачається, що остання просить встановити проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з їхнім батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Всебічно та в повному обсязі дослідивши документи, долучені до матеріалів справи, на підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, щодо позовних вимог викладених в первісному позові - то такі підлягають до задоволення частково, а стосовно позовних вимог які викладені в зустрічному позові - то такі підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків, що й спостерігається між позивачкою та відповідачем. Сторони наміру зберегти шлюб не мають.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до п.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.ч.2, 7-9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 14 квітня 2021 року по справі № 716/591/19.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги акти, якими зафіксовано умови проживання дітей, те, що в ході судового розгляду було встановлено, що діти проживають з батьком, мати перебуває за кордоном та не заперечує проти визначення місця проживання дітей з батьком, а тому суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом слід задовольнити в повному обсязі, визначивши місце проживання дітей ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, лише в частині позовних вимог про розірвання шлюбу, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 83, 175, 177, 184, 200, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст.105, 110, 112 141, 150, 153, 155 СК України , суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, де третя особа яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Іршавської міської ради - задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у виконавчому комітеті Осійської сільської ради, Іршавського району, Закарпатської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 15.11.2007 року зроблено відповідний актовий запис за № 40.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , прізвище набуте в шлюбі - « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок)
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Іршавської міської ради про визначення місця проживання дітей - задовольнити.
Залишити на утриманні та самостійному вихованні біля батька ОСОБА_2 дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визначивши місце їх проживання: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок)
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: І. А. Даруда