243/3258/24
1-кп/243/651/2024
Іменем України
02 травня 2024 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження кримінальне провадження № 62024050010001580 від 25 квітня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мезин Чернігівської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрільця-санітара 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України,-
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-санітара 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 06.03.2024 приблизно о 10 годині 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні одного із навчальних закладів за місцем тимчасової дислокації одного із підрозділів військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки командира НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 № 496дск від 05.03.2024, доведене т.в.о. начальника штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 , згідно якого четверо військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: солдат ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_8 , солдат ОСОБА_9 та солдат ОСОБА_10 повинні: до 18:00 годин 06.03.2024 здійснити переміщення за маршрутом АДРЕСА_3 ; до 19:00 годин 06.03.2024 зосередитись в районі КСП РОП «Атом»; до 22:00 годин 06.03.2024 здійснити переміщення з КСП РОП «Атом» до ПВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та перейти до оборонних дій вказаної позиції, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
26 квітня 2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 468, 469, 472 КПК України.
Сторони дійшли згоди щодо покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України застосувати норми ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу та погоджуються на призначення останньому покарання у виді
позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 62 КК України замінити основне покарання ОСОБА_4 , за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Прокурор ОСОБА_11 та захисник обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні просили затвердити дану угоду про визнання винуватості. Вказали, що вказана угода, на їх переконання, відповідає вимогам кримінального і кримінально-процесуального законодавства.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст.402 КК України, щиро розкаявся, пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд, заслухавши думку захисника та прокурора щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, встановив наступне.
Кримінальне правопорушення за ч. 4 ст.402 КК України, у вчиненні якого обвинувачений визнає себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Обвинуваченому роз'яснено норми ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо злочину у вчиненні якого її обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь,
Також обвинуваченим усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений підтвердив думку щодо затвердження угоди про визнання винуватості, якої він досяг з прокурором ОСОБА_11 .
Суд встановив, що ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а визначене покарання - нормам кримінального закону. Підстав для відмови в її затвердженні судом не встановлено.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 передбачених ст.67 КК України, не виявлено.
Суд переконався у добровільності укладання угоди про визнання винуватості і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11 грудня 2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони угоди вважали за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинений злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, застосувати норми ст. 69 КК України, та погодилися на призначення останньому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.4 ст. 402 КК України.
Згідно ст.62 КК України покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
У судовому засіданні встановлено, що до ОСОБА_4 може бути застосовано ст.62 КК України.
Узгоджені вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого 4 ст. 402 КК України.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 468-469, 472-475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010001580 від 25 квітня 2024 року, яка була укладена 26 квітня 2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання, із застосуванням положень ст. ст. 62, 69 КК України, у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 06 березня 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення дорівнює 1 дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_1