83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.11.07 р. Справа № 2/240
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства» с. Новгородське
до відповідача: Комунальне підприємство “Донецькоблводоканал» м. Донецьк
третя особа : Виконавчий комітет Новгородської селищної ради с. Новгородське
про стягнення 70298,88грн.
За участю
представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Чевичелова О.А. - за довір.
від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 ГПК України з 20.11.2007р. до 30.11.2007р. об 10 год. 30 хв.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства» с. Новгородське звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Комунального підприємства “Донецькоблводоканал» м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 70298,88грн. з яких: 54004,43грн. заборгованість за спожиту воду, 908,15грн. - індекс інфляції, 15386,3грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 10 від 02.02.2004р. з протоколом розбіжностей на подачу питної води, Рішення Виконавчого комітету Новгородського селищної ради № 26 від 26.02.2004р. “Про погодження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення», лист № 252 від 26.04.04р., рішення Господарського суду Донецької області по справі № 35/216пд від 08.12.2004р.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 07.08.2007р. № 02-41/30841 де вказує, що рішенням Господарського суду Донецької області від 08.12.2004р. по справі № 35/216пд в задоволенні позовних вимог відносно збільшення тарифу на послуги з постачання питної води до договору від 02.02.2004р. № 10 Товариству з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства» відмовлено. Таким чином тариф на послуги не змінився. В доповнені до відзиву на позовну заяву від 16.08.2007р. відповідач посилається на те, що у позивача для застосування нового тарифу до відповідача не було, так як рішення органу місцевого самоврядування про встановлення такого тарифу не було та на даний час не має. Щодо посилання позивача на рішення № 26 від 26.02.2004р., то вказує на те, що затверджений тариф застосовується лише для споживачів послуг, що надаються КП “Донецькоблводоканал». В поясненнях від 03.09.2007р. вказує на те, що рішення відносно застосування нового збільшеного тарифу до споживачів послуг, що надаються ТОВ “Новгородський комбінат комунального господарства» шляхом прийняття регуляторного акту відносно збільшення тарифу до споживачів послуг, що надаються позивачем прийнято не було до теперішнього часу.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.092007р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Виконавчий комітет Новгородської селищної ради.
Представник третьої особи письмових пояснень по суті позову не надав.
Процесуальний строк вирішення спору продовжувався за клопотання сторін до 02.12.2007р.
Розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд
02.02.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства» (постачальник) та Комунальним підприємством “Донецькоблводоканал» (споживач) укладений договір № 10, згідно з яким постачальник подає по своїм трубопроводам воду споживачу та приймає від останнього стоки в обсягах місячного графіку та технічних можливостей постачальника. Споживач приймає воду від постачальника, раціонально використовує її та проводить оплату за діючими тарифами в строки, які передбачені договором (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник подає воду по водопроводу, в продовж всього періоду дії договору, в погоджених об'ємах, за умов своєчасної оплати за послуги з постачання води.
Пунктом 2.5. договору встановлено, що границею розмежування мереж є точка підключення Споживача до водопроводу Постачальника. Споживач зобов'язаний за свій рахунок встановити контрольно-вимірні прибори обліку води, в присутності Постачальника, в відповідності з технічними умовами.
Згідно до п. 2.7. договору Споживач до 25 числа кожного місяця повідомляє показання водоміру Постачальнику.
Кількість отриманої води оформлюється двостороннім актом не пізніше 26 числа поточного місяця п. 2.8. договору.
Розділом 3 “Порядок розрахунків» визначено, що тариф на послуги з постачання води на момент укладення договору складає (без ПДВ): 10м3 водна питна - 6,08грн., 7,30грн. з ПДВ. При зміні тарифу на послуги з поставки води Постачальник приймає їх з дня їх застосування, без погодження зі Споживачем, з повідомленням останнього окремим листом, який є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за послуги з поставки води за минулий місяць Споживач здійснює на підставі підписаного акта в строк до 10 числа наступного місяця.
Листом № 252 від 26.04.04р. позивач згідно п. 3.3. договору № 10 від 02.02.2004р. повідомив відповідача про зміну вартості 10 куб.м. води питної, яка становить 6,00грн., сума поставки 69746,40грн. Отже даний лист є невід'ємною частиною договору № 10 від 02.02.2004р. та є обов'язковим для виконання відповідачем.
Виходячи із збільшення тарифу позивач просить стягнути з відповідача 54004,43грн. заборгованість за спожиту воду за період з 09.09.2004р. по 09.02.2005р. та за період з листопада 2006р. по січень 2007р.
В обґрунтування заявленої суми позивачем до матеріалів справи надані наступні документи: рахунок № 570 від 30.08.2004р. на суму 10482,6грн., № 625 від 29.09.2004р. на суму 12042грн., № 700 від 29.10.2004р. на суму 10466,40грн., № 779 від 26.11.2004р. на суму 10401грн., № 890 від 30.12.2004р. на суму 13543,80грн., від 28.11.2006р. на суму 6266,04грн., від 26.12.2006р. на суму 5357грн., № 74 від 02.01.2007р. на суму 9581,62грн. та акти про кількість спожитої води від 27.08.2004р., від 27.09.2004р., від 29.10.2004р., від 26.11.2004р., від 29.12.2004р., від 26.12.2006р., від 26.01.2007р., зазначені акти підписані та скріплені печатками з обох сторін.
За період з 01.01.2005р. по 09.02.2005р. позивачем в обґрунтування заборгованості в зазначений період не надано жодного доказу в підтвердження виникнення та існування заборгованості у зазначеному періоді.
Всього за період з січня 2004р. по грудень 2004р. позивачем було надано послуг з постачання води на загальну суму 130662,18грн. Відповідачем було сплачено 77850,67грн. За зазначений період за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 52811,51грн.
Сума боргу в розмірі 52811,51грн. підтверджена актами звірки від 14.11.2007р., 28.11.2007р. з посиланням на первинні документи, проводки бухгалтерського обліку, такі акти є документом, що підтверджує проведені господарські операції.
За період з листопада 2006р. по січень 2007р. позивачем було надано послуги на загальну суму 23529,27грн. В розрахунку ціни позову позивач вказує що заборгованість за цей період складає 3604,88грн. До матеріалів справи відповідачем надані документи, що підтверджують оплату боргу за період з листопада по січень 2007р. до звернення позивача до суду, а саме заяву про залік однорідних вимог від 31.01.2007р. (зараховано 8509,17грн. за рахунком № 74 від 26.01.2007р., 7519,25грн. за рахунком № 875 від 28.11.2006р., 1428,40грн. за рахунком № 967 від 29.12.2006р.), від 27.03.2007р. (зараховано 1072,45грн. за рахунком № 74 від 26.01.2007р.) та платіжне доручення № 7938 від 29.12.2006р. на суму 5000грн. (призначення платежу за послуги водопостачання за грудень 2006р.).
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 54004,43грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 52811,51грн., яка виникла за період з серпня 2004р. по грудень 2004р.
Відповідачем в обґрунтування відсутності заборгованості до матеріалів справи надані довідки про корегування рахунків, в яких зазначена сума, яка визнається, а саме за рахунком № 570 від 30.08.2004р. - 5870,26грн., № 625 від 29.09.2004р. - 6743,52грн., № 700 від 29.10.2004р. - 5861,18грн., № 779 від 26.11.2004р. - 5824,56грн., № 890 від 30.12.2004р. - 7584,53грн.
Тобто заборгованість за спірний період склалася саме через не визнання відповідачем зміни тарифу на послуги з водопостачання.
За результатами розгляду матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, щодо стягнення суми боргу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як визначено положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Згідно п. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості в розмірі 52811,51грн.
Позивач у 2004р. звертався до Господарського суду з позовом до Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал» про правомірність внесення змін у договір № 10 від 02.02.2004р.
Рішенням Господарського суду Донецької області по справі № 35/216пд від 08.12.2005р. у задоволенні позову було відмовлено з посиланням на відсутність порушеного права. Зазначеним рішенням господарського суду встановлено факт належної зміни умов договору, щодо тарифів на постачання питної води в розмірі 6 грн. за 10м3 води.
Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Виходячи з викладеного суд вважає, що заборгованість в сумі 52811,51грн. за період з серпня 2004р. по грудень 2004р., яка виникла внаслідок зміни тарифів, та не приймається відповідачем, підлягає стягненню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15386,3грн. за період з 09.09ю.2004р. по 09.02.2005р. та за січень 2007р. на підставі п. 4.2. договору, яким передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 3.4. договору Споживач сплачує на користь Постачальника за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, з врахуванням індексу інфляції. Зазначені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на зазначене.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно до п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позивачем безпідставно нараховано штрафну санкцію на суму заборгованості 50399,75грн., оскільки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а нарахування штрафу припинилося відповідно в червні 2005р. та мав бути стягнутий у повному об'ємі до грудня 2005р., але позовна заява подана до господарського суду 02.07.2007 р.
Тобто, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 14560,3грн. не є правомірними та не підлягають задоволенню.
Щодо нарахованої пені за січень 2007р. в розмірі 826грн., то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем при проведені розрахунку невірно вказано розмір облікової ставки та суму на яку нараховується пеня.
Також позивача просить стягнути з відповідача інфляційну складову в розмірі 908,15грн. за період з вересня 2004р. по лютий 2007р. на підставі ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В зв'язку з чим зазначена вимога підлягає задоволенню.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 908,15грн. підлягають задоволенню.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов'язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства» до Комунального підприємства “Донецькоблводоканал» про стягнення 70298,88грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства “Донецькоблводоканал» (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, 13, р/р № 260063550 в ДОД АППБ “Аваль» м. Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 03361425 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства» (85297, Донецька область, м. Дзержинськ, с. Новгородське, вул. Почтова, 20, р/р 26000301884 в Збербанку України м. Дзержинськ, МФО 394147, ЗКПО 31459617) заборгованість в сумі 52811,51грн., інфляційну складову в розмірі 908,15грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 537,20грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 90,17грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Мартюхіна Н.О.