Справа № 345/2658/24
Провадження № 4-с/345/3/2024
01.05.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.
скаржника ОСОБА_1
державного виконавця Вирасток Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною скаргою, а саме просить визнати незаконними дії головного державного виконавця Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегінального управлінння Міністерства юстиції Вирасток Ю.М. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №71468332 внаслідок повного виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року по справі №345/208/14-ц та зобов'язати головного державного виконавця Вирасток Ю.М. повторно розглянути його заяву від 08.02.2024 року про закінчення виконавчого провадження№71468332, про що винести відповідну постанову та направити її сторонам виконавчого провадження.
Скаргу мотивує тим, що у провадженні Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області знаходиться виконавче провадження №71468332 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №АВ4.040.72041 від 12.02.2009 року станом на 10.12.2013 року в сумі 65781 грн. Дане провадження відкрито постановою головного державного виконавця Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегінального управлінння Міністерства юстиції Вирасток Ю.М. 05.04.2023 року.
12.02.2009 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №АВ4.040.72041. 25.02.2014 року Калуський міськрайонний суд прийняв рішення про стягнення із нього на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на 10.12.2013 року у розмірі 65781,00 грн. 30.10.2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Рантьє» було укладено договір факторингу №30/10-1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №АВ4.040.72041.
Окрім того, скаржник звертає увагу, що між ТОВ «Фінансова компанія «Рантьє» та ТОВ «ФК «Серет» (назву змінено на ТОВ «Нью Файненс Сервіс»), право вимоги за кредитним договором передано ТОВ «Нью Файненс Сервіс». ТОВ «Нью Файненс Сервіс» повідомило ОСОБА_1 , що він, як власник права вимоги за кредитним договором №АВ4.040.72041, здійснив списання безнадійної заборгованості відповідно до п «є» п.п.14.11 Податкового кодексу України.
Тому 08.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області із заявою про прийняття державним виконавцем постанови по закінчення виконавчого провадження по виконавчому листі №345/208/14-ц від 14.03.2014 року, який перебуває на виконанні у Калуському відділі ДВС, оскільки фактично в повному обсязі виконано рішення суду. Станом на дату звернення до суду ОСОБА_1 не отримав відповіді.
08.03.2024 року ОСОБА_1 отримав лист від АТ «Ідея Банк», де вказано, що станом на дату надання відповіді, він не є кредитором за вищевказаним кредитним договором. Скаржник наголошує, що ним погашено заборгованість по кредитному договору і свідчить повне виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року. Отже, наявні неправомірні дії головного державного виконавця Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегінального управлінння Міністерства юстиції Вирасток Ю.М. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження внаслідок повного виконання судового рішення. Тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду із вищевказаною скаргою.
ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав з вищенаведених підстав. Додатково зазначив, що згідно листа, якого він отримав від АТ «Ідея Банк», банк вже не є кредитором №АВ4.040.72041 від 12.02.2009 року, право вимоги за цим договором продано ТОВ «Рантьє». Також ТОВ «Нью Файненс Сервіс», як правонаступник ТОВ «Рантьє», листом повідомило ОСОБА_1 , що на даний час здійснено списання заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Оригінал даного листа було надано ним для огляду в судовому засіданні. Таким чином, у зв'язку із фактичним виконання рішення суду про стягнення заборгованості за цим кредитним договором, наявні підстави для закінчення виконавчого провадження. Тому ОСОБА_1 просить скаргу задоволити у повному обсязі.
Державний виконавець ОСОБА_2 суду пояснив, що у Калуському відділі ДВС на виконанні знаходиться виконавчий лист №345/208/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» боргу у розмірі 66438,82 грн. Вказаний виконавчий лист повторно пред'явлено до виконання представником АТ «Ідея Банк» 04.04.2023 року. Жодних інших стягувачів в даному виконавчому провадженні немає, ухвал про заміну сторони стягувача в межах даного виконавчого провадження - немає. Серед поданих скаржником документів також немає таких, які б достовірно підтвердили заміну сторони стягувача.
Крім того державний виконавець зазначив, що 19.02.2024 року він звернувся із запитом до АТ «Ідея Банк» щодо надання інформації про те, чи погашено борг ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №345/208/14-ц від 14.03.2014 року. Проте, станом на даний час відповіді від банку не надходило. Таким чином, на даний час відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №71468332 щодо рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року по справі №345/208/14-ц. Покликання скаржника начебто рішення виконано ним в повному обсязі не підтверджено жодними доказами. Тому просить в задоволенні скарги відмовити.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку. Водночас відповідно ч.2 ст.450 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення скаржника, державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.
Ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
За змістом ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Судом встановлено, що 25.02.2014 року Калуським міськрайонним судом було видано виконавчий лист по справі №345/208/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №А84.040.72041 від 12.02.2009 року станом на 10.12.2013 року у розмірі 65781,00 грн. та 657,82 грн. судового збору. Виконавче провадження із примусового виконання вказаного виконавчого листа підлягає на виконанні у Калуському відділі ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегінального управлінння Міністерства юстиції.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
За нормами ст.18 цього ж закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені у ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Так, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;
191) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;
192) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно.
Тобто вищенаведений перелік підстав для закінчення виконавчого провадження є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Скаржник, звертаючись до суду із вказаною скаргою, як на підставу для закінчення виконавчого провадження, покликається на те, що рішення суду згідно виконавчого документа фактично виконано ним у повному обсязі.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас скаржником не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту виконання ним рішення суду. Так, долучений до матеріалів скарги лист ТОВ «Нью Файненс Сервіс» про начебто списання заборгованості за кредитним договором №А84.040.72041 від 12.02.2009 року суд не бере до уваги. Під час огляду оригіналу даного листа судовому засіданні було встановлено, що "підпис" начебто уповноваженої особи ТОВ «Нью Файненс Сервіс» надрукований, про що сторони не заперечили у судовому засіданні. Отже, вказаний лист належним чином не підписаний власноручним підписом уповноваженої особи ТОВ «Нью Файненс Сервіс». Тому, з огляду на вказане, лист ТОВ «Нью Файненс Сервіс» не може вважатися допустимим та достовірним доказом.
Крім того покликання скаржника, що ТОВ «Нью Файненс Сервіс» набув право вимоги за кредитним договором №А84.040.72041 від 12.02.2009 року, також не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставою для правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.
Щодо інформації, наявної у листі АТ «Ідея Банк», що між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Рантьє» ще 30.10.2015 року був укладений договір факторингу №30/10-1, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №А84.040.72041 від 12.02.2009 року, то вказана інформація не узгоджується із діями уповноваженого представника АТ «Ідея Банк» 04.04.2023 року.
Так, 04.04.2023 року представником АТ «Ідея Банк» Романом Владком, який діяв на підставі належним чином оформленої довіреності від 29.11.2022 року, подано заяву про примусове виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» боргу у розмірі 66438,82 грн. При цьому до даної заяви представником банку було долучено оригінал виконавчого документа. Вказане свідчить, що АТ «Ідея Банк» є належним стягувачем у даному виконавчому провадженні. Крім того, договору факторингу на підтвердження відступлення права вимоги скаржником також не надано. Отже, покликання скаржника про заміну сторони стягувача є голослівними та спростовуються матеріалами виконавчого провадження.
Також суд звертає увагу, що в межах наданих повноважень, державний виконавець 19.02.2024 року звернувся із запитом до АТ «Ідея Банк» щодо надання інформації про те, чи погашено борг ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Калуського міськрайонного суду №345/208/14-ц від 14.03.2014 року. Водночас, станом на дату розгляду скарги, відповіді від АТ «Ідея Банк» не надходило.
За таких обставин, оскільки покликання скаржника щодо фактичного виконання ним у повному обсязі рішення суду згідно виконавчого документа №345/208/14-ц від 14.03.2014 року, належним чином не підтверджені, в задоволенні скарги слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 1,18, 37,48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 259, 450, 451 ЦПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегінального управлінння Міністерства юстиції Вирасток Ю.М. та зобов'язання вчинити дії в рамках виконавчого провадження №71468332 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 02.05.2024 року.
Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ