Справа № 344/3558/24
Провадження № 2/344/1803/24
(ЗАОЧНЕ)
02 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
27.02.2024 згідно вхідної реєстрації кореспонденції позивач звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача в якому просить шлюб укладений між ними розірвати, дитину залишити на виховання та проживання з позивачкою, стягнути з відповідача судові витрати.
Позов обгрунтовує тим, що 01.03.2014 сторони зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що причиною розірвання шлюбу є те, що упродовж останніх років відповідач почав зловживати спиртними напоями, що спричинило погіршення сімейного життя і в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних та сімейних відносин. Ќожен з сторін мас діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Спільне життя між сторонами не склалося через різні характери, різні інтереси та погляди на життя і відповідно ніяких почуттів один до одного між ними не існує. На даний момент ведення між сторонами спільного господарства остаточно припинено. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки у сторін на грунті сімейно-побутових проблем та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя розвинулась неприязнь один до одного. втрачено почуття любові та поваги. Вважає, що за таких умов шлюб необхідно розірвати. Позивач, як мати неповнолітнього сина ОСОБА_4 , усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне залишити сина на виховання та проживання з нею. Спроможна забезпечити його всім необхідним. Дитина облікована в медичних установах. Постійно слідкую за станом здоров'я дитини, розвитком, виховує та піклується про нього, у неї з сином психологічний контакт, прив'язаність один до одного. З огляду на досвід, який с в суспільстві, проживання дитини саме з матір'ю є для дитини більш прийнятним, оскільки матері більше емоційно-вольової мотивації можливостей та часу приділяти дитині увагу (а.с.1-2).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ, 27.02.2024- таку передано головуючій - ОСОБА_5 .
Ухвалою судді від 29.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкриття провадження у справі (а.с.11).
Позивач у судове засідання не з'явилася. 20.03.2024 через канцелярію суду подала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляду справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задоволити, заперечення щодо заочного розгляду відсутні.
Відповідач повторно неодноразово у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, в тому числі через сайт Судова Влада. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
За таких обставин, з урахуванням положень статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Так як сторони в судове засідання, призначене на 29.04.2024 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого повторно 05.04.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 01 березня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №263. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 (а.с.3).
У шлюбі у сторін народилась дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинено, кожен із сторін живе своїми інтересами.
Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно зі ст.110 СК України.
Як передбачено ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного із них, інтересам їх дітей.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст.16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 п.п. «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18, яку кореспондує п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Аналізуючи викладене, виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, на переконання суду, знайшли своє місце обставини, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, то шлюб між сторонами, слід розірвати.
Таким чином позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо залишення дитини проживати разом з матір'ю та залишенні на її вихованні, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо наявний спір щодо місця проживання дитини, такий повинен вирішуватися судом або ж органом опіки та піклування.
При цьому, відповідно до ст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
Даних суду щодо спору участі у виховані дитини, спору щодо місця проживання дитини не надано.
Відтак, вимога в частині залишення дитини на вихованні та проживанні не підлягає до задоволення.
У порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої в даному випадку сплачений судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 березня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №263, - розірвати.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 копійок судового збору.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено та підписано 02 травня 2024 року.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.