Справа № 195/664/24
Провадження 2-н/195/14/24
01.05.2024 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Колодіна Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини,
заявник ОСОБА_1 звернулася до Томаківського районного суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Суд, вивчивши заяву та наявні матеріали, вважає необхідним відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно до вимог ч. 2 ст.161 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто Сімейним кодексом визначено право на звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення аліментів матір'ю, батьком або опікуном у разі, якщо дитина мешкає разом із нею (ним).
Пунктом 4) ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб .
Так, у заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів заявник ОСОБА_1 посилається те, що відразу після народження дитини вона з громадянином ОСОБА_3 припинили підтримувати стосунки і вести спільне господларство. Боржник ОСОБА_2 ухиляється від покладеного на нього ст. 180 СК України обов'язку утримувати свою дитину, відмовляється добровільно надавати кошти на утримання дитини, якій повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Однак, заявниця ОСОБА_1 подавши заяву про видачу судового наказу не надала доказів того, що неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні, що позбавляє суд можливості зробити висновки з цього питання та перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову в видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, а також те, що вищезазначена заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, отже, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Відповідно до ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстави передбаченої п. 1 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.163,165,166,258-260 ЦПК України, суд
у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://tm.dp.court.gov.ua/sud0442/
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Л.В. Колодіна
01.05.2024