Справа № 191/1005/24
Провадження № 3/191/390/24
26 квітня 2024 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої у ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;
за ч.1 ст.156 КУпАП,
08.03.2024 року із Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №614474 від 27.02.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.156 КУпАП, в якому зазначено, що 27.02.2024 року об 11:00 годині на ст. Синельникове-2 по АДРЕСА_2 , в магазині-кафетерії ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами, а саме дев'ять пачок цигарок, без марок акцизного податку.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, заперечила та пояснила, що вона не здійснювала продаж цигарок, а лише хотіла це зробити, адже це були її особисті цигарки, які в неї залишились, бо вона кинула палити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №614474 від 27.02.2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , встановлено, що 27.02.2024 року об 11:00 годині на ст. Синельникове-2 по АДРЕСА_2 , в магазині-кафетерії ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами, а саме дев'ять пачок цигарок, без марок акцизного податку.
Частиною 1 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Як слідує з диспозиції, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Торгівля - це процес обміну товарами, послугами, цінностями, грошима, і т.п.
Таким чином, у даній справі для доведення наявності складу вище зазначеного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 підлягає доведенню факт вчиненої останньою торгівлі (реалізації) тютюнової продукції при зазначених у протоколі обставинах.
У матеріалах справи в якості доказів вчиненої ОСОБА_1 торгівлі тютюновою продукцією без марок акцизного податку містяться копія письмових пояснень ОСОБА_1 , відповідно до яких остання працює продавцем на ст. Синельникове-2 у магазині «Міні Маркет» у відділі цигарок та алкоголю. 27.02.2024 року вона зранку прийшла на роботу, при собі мала особисті речі - цигарки у кількості п'яти пачок з фільтром (дві пачки Мальборо, одна пачка Кент, одна пачка Платинум, та ще одна пачка цигарок). Дані цигарки вона виложила на прилавок позаду себе. Приблизно об 11:00 годині до магазину підійшли працівники поліції та вилучили дані цигарки. Цигарки були особистими ОСОБА_1 , які вона вирішила продати у себе в магазині, так як кинула палити.
Крім того, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні торгівлі, тобто процесу обміну товарами та грошима.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №614474 від 27.02.2024 року відсутні дані щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу тютюнової продукції, тобто виручки, яка відповідно до санкції ч. 1 ст. 156 КУпАП повинна бути конфіскованою у разі визнання винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Відсутні такі дані і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено квитанцію №212/2024, відповідно до якої до камери схову Синельниківського РУП передано речові докази - пакет білого кольору, всередині якого дев'ять пачок цигарок. Однак, сам факт зберігання тютюнової продукції не становить об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Зазначене виключає об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять доказів про здійснення 27.02.2024 року об 11:00 годині торгівлі ОСОБА_1 тютюновою продукцією без марок акцизного податку, що виключає подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП України через відсутність в її діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 247, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.156 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Знищити пакет білого кольору з дев'ятьма пачками цигарок, що були поміщені до камери схову в Синельниківський РУП (квитанція №212/2024).
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.І. Окладнікова