"12" листопада 2007 р.
Справа № 16/187-07-5319
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Шевченко Г.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Горжеєва О.Г. за довіреністю №1 від 15.06.2007р.;
Від відповідача: Кіхтенко О.С. за довіреністю №264 від 26.04.2007р.;
Від третьої особи: Сердюков Б.Л. за довіреністю №01/1039-07 від 08.10.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виробничо-торгівельної фірми «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства до Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеського міського управління земельних ресурсів про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки, -
Виробничо-торгівельна фірма «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства звернулася до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеського міського управління земельних ресурсів про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 1138 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, укладеного між виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства та Одеською міською радою 01.08.2004р.
У судовому засіданні 20.08.2007р. виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства були надані доповнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати за виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства статус Орендаря земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70; визнати укладеним та дійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства та Одеською міською радою.
Свої вимоги позивач обґрунтовує фактичним укладенням договору оренди земельної ділянки між виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства та Одеською міською радою шляхом досягнення згоди з усіх істотних умов договору та ухиленням Одеської міської ради від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищенаведена редакція позовних вимог виробничо-торгівельної фірми «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 20.08.2007р., є остаточною, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній позовних вимог.
В процесі розгляду справи відповідачем позовні вимоги заперечувались у повному обсязі, посилаючись на невиконання виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства п. 4.1 рішення Одеської міської ради №2740 від 15.06.2004р.
10.08.2007р. за вх. № 18560 до канцелярії господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву Одеського міського управління земельних ресурсів, в якому третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
10.10.2001р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Де-Факто» та виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства був укладений договір купівлі-продажу нежитлової двоповерхової будівлі, загальною площею 598,58 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 70. 26.04.2002р. виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства було отримано свідоцтво на право власності на зазначену будівлю за №018429, видане Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
На підставі розпорядження міського голови від 24.03.2003р. №328-01р «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки» комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» було розроблено проект відведення земельної ділянки виробничо-торгівельній фірмі «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства для будівництва та подальшої експлуатації офісного центру з виставковим залом.
15.06.2004р. рішенням Одеської міської ради за № 2740-XXIV «Про затвердження проекту відведення та надання виробничо-торгівельній фірмі «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства в оренду земельної ділянки загальною площею 0,1138 га за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, для будівництва офісного центру з виставковим залом та його подальшої експлуатації й обслуговування, організації будівництва та благоустрою прилеглої території» було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки; надати виробничо-торгівельній фірмі «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства земельну ділянку загальною площею 0,1138 га за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70; затвердити договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства; зобов'язати виробничо-торгівельну фірму «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства замовити в Одеському міському управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки, відповідно до п.п. 2, 3 цього рішення; відповідно до чинного законодавства надати на державну реєстрацію документи, що посвідчують право оренди земельної ділянки; виконувати вимоги та умови щодо землекористування, визначені службами і організаціями міста та області, викладені у проекті відведення земельної ділянки; дотримуватися положень ст. 96 Земельного кодексу України; Одеському міському управлінню земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-облікової документації та здійснювати контроль за надходженням коштів від орендної плати за землю відповідно до п.3 цього рішення; контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Одеської міської ради з будівництва, архітектури та земельних правовідносин.
На підставі рішення Одеської міської ради за № 2740-XXIV від 15.06.2004р. «Про затвердження проекту відведення та надання виробничо-торгівельній фірмі «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства в оренду земельної ділянки загальною площею 0,1138 га за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, для будівництва офісного центру з виставковим залом та його подальшої експлуатації й обслуговування, організації будівництва та благоустрою прилеглої території» виробничо-торгівельній фірмі «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства був наданий для підписання договір оренди земельної ділянки, який був підписаний позивачем та повернутий на адресу Одеської міської ради для підписання міським головою.
Відповідно до умов п. 1.1 даного договору Орендодавець передає, а Орендар -приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 0,1138 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, за рахунок земель міста, раніше не переданих у власність та не наданих у користування, згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.
Однак, до нинішнього часу Одеською міською радою договір оренди земельної ділянки з підписом міського голови позивачу повернутий не був.
Листом від 24.05.2006р. за №183 виробничо-торгівельна фірма «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства звернулась до Одеської міської ради з проханням призначити дату для нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р. Звернення позивача було залишено Одеською міською радою без відповіді та задоволення що, в свою чергу, і змусило виробничо-торгівельну фірму «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами.
У відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно положень статті 1 Закону України “Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (в редакції Закону України N 1211-IV від 02.10.2003р.), який був чинним на момент укладення спірної угоди, завданням цього Закону є регулювання відносин щодо оренди землі з метою створення умов для раціонального користування земельною ділянкою, забезпечення захисту прав орендарів та орендодавців. Правові засади оренди землі визначені статтею 2 цього Закону, якою встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі. Згідно статті 12 цього Закону договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV (в редакції Закону України N 1211-IV від 02.10.2003р.) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, надання земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішення органів, уповноважених відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III розпоряджатись цими землями, за заявою особи, зацікавленої в отриманні в оренду земельної ділянки.
Відповідно до ч. 6 Закону України “Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (в редакції Закону України N 1211-IV від 02.10.2003р.) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, про що свідчить затвердження Одеською міською радою договору оренди земельної ділянки з виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства рішенням за № 2740-XXIV від 15.06.2004р..
З огляду на вищенаведений правовий аналіз законодавчих норм, якими врегульовані спірні питання, суд доходить висновку про те, що відсутність на договорі оренди земельної ділянки, загальною площею 1138 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, підпису уповноваженої особи від імені Одеської міської ради за умови затвердження цього договору на пленарному засіданні сесії Одеської міської ради як органу, уповноваженому діючим законодавством вирішувати питання надання землі, яка належить територіальній громаді міста Одеси в оренду, ніяким чином не може бути прийнято судом до уваги як доказ не існування між сторонами по справі договірних орендних відносин та, в тому числі, і укладання договору оренди.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається зі змісту договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р., останній не суперечить цивільному законодавству та моральним принципам суспільства, сторони зазначеного договору мають необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення зазначеного договору, договір є реальним, тобто спрямований на настання правових наслідків. Крім того, за переконанням суду, він відповідає справжній волі сторін на укладення зазначеного договору. Більш того, матеріалами справи підтверджується систематичне перерахування позивачем орендних платежів у розмірі, передбаченому умовами договору оренди від 15.06.2004р. та прийняття даних платежів орендодавцем за договором.
Положеннями ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року 280/97-ВР передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
В контексті наведених конституційної та законодавчої норм, якими не встановлені обмеження щодо кола осіб, на які їх дія не розповсюджується, органи місцевого самоврядування у тому числі є особами, яки повинні виконувати свої рішення.
З огляду на викладене, рішення Одеської міської ради за № 2740-XXIV від 15.06.2004р. «Про затвердження проекту відведення та надання виробничо-торгівельній фірмі «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства в оренду земельної ділянки загальною площею 0,1138 га за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, для будівництва офісного центру з виставковим залом та його подальшої експлуатації й обслуговування, організації будівництва та благоустрою прилеглої території», яке є чинним та, поряд із Конституцією та іншими чинними законодавчими актами України, в силу приписів ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року 280/97-ВР, є обов'язковим для виконання на території міста Одеси всіма особами, яких він стосується, у тому числі і органом, яким його було прийнято -Одеською міською радою.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про існування з 15.06.2004р. між виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства та Одеською міською радою договірних орендних правовідносин предметом яких є земельна ділянка, загальною площею 1138 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, досягнення між сторонами за угодою згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законодавцем для даного різновиду договорів та реальне виконання сторонами умов договору оренди. Зазначене свідчить про укладання між учасниками процесу договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р. та, в свою чергу тягне за собою правомірність позовних вимог виробничо-торгівельної фірми «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства в частині визнання договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р. укладеним.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV (в редакції Закону України N 1211-IV від 02.10.2003р.) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно ч.2 ст. 290 Господарського кодексу України оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.
Листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.04.2004 р. N 14-17-7/2992 було зазначено, що у відповідності до ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Ст. 14 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і, за бажанням однієї із сторін, може бути посвідчений нотаріально. Однак, ч.2 ст. 290 ГК України визначено, що оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається. Зважаючи на те, що спеціальним Законом, який регулює орендні відносини, є Закон України "Про оренду землі", то при вирішенні питання щодо необхідності нотаріального посвідчення договорів оренди землі слід керуватись ст.. 14 Закону України "Про оренду землі". Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч.1 ст. 290 Господарського кодексу України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу. Таким чином, при укладанні договорів оренди землі необхідною вимогою є його письмова форма. Нотаріально договір посвідчується за бажанням сторони.
Згідно п. 6.11 договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р., останній підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Звертаючись до положень діючого цивільного законодавства України, суд вважає правомірним зазначити, що при вирішенні питання про визнання угоди дійсною на підставі ст.220 Цивільного кодексу України, суд повинен встановити факт ухилення одного із учасників від нотаріального посвідчення договору.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги Закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як зазначалося по тексту рішення вище, листом від 24.05.2006р. за №183 виробничо-торгівельна фірма «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства звернулась до Одеської міської ради з проханням призначити дату для нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р. Звернення позивача було залишено Одеською міською радою без відповіді та задоволення що призвело до невиконання умов договору оренди від 15.06.2004р. та вимог ст. 14 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV (в редакції Закону України N 1211-IV від 02.10.2003р.) в частині нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи викладене, суд оцінює позовні вимоги виробничо-торгівельної фірми «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства в частині визнання договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р. дійсним обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню із застосування положень ст.220 Цивільного кодексу України.
Крім того, згідно п.3 Роз'яснень Вищого господарського суду України N 02-5/743 від 27.06.2001 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування» у разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) вправі звернутись до суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду. Незважаючи на те, що наведені Роз'яснення Вищого господарського суду України надавалися з питань правильного вирішення земельних спорів та застосування положень Земельного кодексу України в редакції Закону України від 13 березня 1992 року N 2196-XII, а в теперішній час чинним є Земельний кодекс України в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, Законом України від 27.04.2007р. №997-V у статтю 120 чинного Кодексу були внесені відповідні зміни, внаслідок чого стаття 120 чинного Земельного кодексу України фактично викладена у редакції статті 30 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року N 2196-XII. З огляду на викладене, на думку суду, Роз'яснення Вищого господарського суду України N 02-5/743 від 27.06.2001 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування» підлягають застосуванню при вирішенні даного спору в частині, яка не суперечить положенням чинного Земельного кодексу України.
При цьому, згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 27.04.2007 р. N 997-V) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у встановленому законом порядку було набуто право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на спірній земельній ділянці, що, в силу положень ст.120 Земельного кодексу України та п.3 Роз'яснень Вищого господарського суду України N 02-5/743 від 27.06.2001 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування» надає йому право вимагати від Одеської міської ради оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на умовах оренди.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 20 ГК України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом визнання наявності або відсутності прав.
За переконанням суду, кожна особа, навіть при відсутності факту порушення її прав, має право звернутися до суду за визнанням наявності свого права. В даному випадку це не суперечить положенням статті 1 ГПК України, якою встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. На думку суду, позовні вимоги про встановлення права є формою безпосередньої реалізації суб'єктом господарювання даного законом права на захист своїх інтересів.
Крім того, на думку суду, будь-яке право в об'єктивному смислі, яке передбачено відповідною законодавчою нормою не може бути обмежено відмовою його розгляду у судовому порядку. Існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання, та способи захисту порушених прав. Приведені законодавчі норми надають суду підстави вважати, що зацікавлені особи мають право на встановлення у судовому порядку свого будь-якого права або захисту своїх інтересів.
Підсумовуючи вищенаведене, суд оцінює позовні вимоги виробничо-торгівельної фірми «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства в частині визнання за нею статусу Орендаря земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 7,правомірними та такими, що містяться на законних підставах, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, враховуючи висновки суду про обов'язковість в силу приписів ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року280/97-ВР виконання Одеською міською радою рішення № 2740-XXIV від 15.06.2004р. «Про затвердження проекту відведення та надання виробничо-торгівельній фірмі «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства в оренду земельної ділянки загальною площею 0,1138 га за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, для будівництва офісного центру з виставковим залом та його подальшої експлуатації й обслуговування, організації будівництва та благоустрою прилеглої території», існування з 15.06.2004р. між сторонами договірних орендних правовідносин предметом яких є земельна ділянка, загальною площею 1138 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70, досягнення між сторонами за угодою згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законодавцем для даного різновиду договорів та реальне виконання сторонами умов договору оренди, суд оцінює вимоги виробничо-торгівельної фірми «ГАЛАТЕЯ» у вигляді дочірнього підприємства про визнання укладеним та дійсним договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004р. та визнання статусу орендаря земельної ділянки обґрунтованими, правомірними та такими, що містяться на законних підставах, у зв'язку з чим підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства / 65011 м. Одеса, вул. Ришельєвська, 44, код ЄДРПОУ 30699516/ статус Орендаря земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 59 - вул. Успенська, 70.
3. Визнати укладеним та дійсним договір оренди земельної ділянки між виробничо-торгівельною фірмою «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства та Одеською міською радою від 15.06.2004р.
4. Стягнути з Одеської міської ради / 65004, м. Одеса, Думська площа 1 / на користь виробничо-торгівельної фірми «ГАЛАТЕЯ» у виді дочірнього підприємства / 65011 м. Одеса, вул. Ришельєвська, 44, р/р 26000313272, в АБ «Південний», МФО 328209, код ЄДРПОУ 30699516/ витрати по сплаті держмита в сумі 85 /вісімдесят п'ять/ грн.; витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн.
Наказ видати.
Рішення набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 19.11.2007р.
Суддя Желєзна С.П.