Справа № 240/26745/21
Головуючий у 1-й інстанції:Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
30 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (ухвалена в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати з 07 березня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача здійснити з 07 березня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, розмір якої визначено законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.
До суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить замінити стягувача - ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 .
Заявник зазначив, що по даному рішенню виконавчий лист не видавався, а рішення не виконане по теперішній час.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну стягувача, суд першої інстанції вказав, що зважаючи на те, що виконавчі листи у даній справі видані не були, питання про заміну у них стягувача не може бути вирішено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заявником подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити подану заява про заміну стягувача, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
04 квітня 2024 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.03.2024 року, з урахуванням ч.3 ст.296, п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно ч.1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.4 ст. 379 КАС України).
Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Судова колегія зазначає, що положення частин другої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Так, за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно обставин даної справи, Житомирським окружним адміністративним судом зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 07 березня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів звертає увагу, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони в виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду застосовані у постановах від 01 травня 2023 року у справі № 520/926/21, 16 травня 2023 року у справі № 420/288/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/16546/21, 21 листопада 2023 року у справі № 420/25799/21, 22 листопада 2023 року у справі №420/1966/19, від 28 листопада 2023 року у справі №420/244/20, від 24 січня 2024 року у справі № 380/9537/21.
Зокрема, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду застосовану у постанові від 15 грудня 2023 року у справі №805/2628/18-а, в якій судом касаційної інстанції зроблено висновки щодо справи у аналогічних правовідносинах, зокрема, наступне:
- ключовим питанням у такій категорії справ є не тільки наявність підстав для правонаступництва у спірних відносинах та можливість заміни стягувача у виконавчому провадженні у зв'язку зі смертю позивача (стягувача) пенсіонера, а також і ефективність обрання заявником способу захисту права на виплату недоотриманих сум коштів, шляхом звернення до суду у порядку статей 52, 379 КАС України;
- особливість пенсійних (публічно-правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов'язані з особою пенсіонера, оскільки процесуальне правонаступництво завжди пов'язане з участю особи як сторони у справі у судовому процесі, в тому числі, у процесі виконання рішення суду;
- недоотримана, у зв'язку зі смертю пенсіонера, сума пенсії, на яку він мав право, виплачується, зокрема, в порядку Закону № 1058-IV, а також у порядку Закону № 2262-ХІІ (для категорії пенсіонерів-військовослужбовців) та за загальним правилом, здійснюється у позасудовому порядку (добровільно) органами Пенсійного фонду України членам сім'ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера;
- заміна сторони у виконавчому провадженні новою особою пов'язана з можливістю участі такої особи саме у вже відкритому/триваючому виконавчому провадженні, а тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача;
- лише у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити фактичні обставини необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, так як зі смертю особи, незалежно від її статусу, пов'язаний інститут спадкування, що регламентується, головним чином, нормами цивільного права.
Тобто, колегія суддів, робить висновок, що правовідносини, які виникли у даній справі про право, предметом якого є майнова вимога позивача, а саме визнати за ним право власності на майно - грошові кошти шляхом заміни стягувача у виконавчому провадженні, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Суд першої інстанції, посилаючись на приписи статей 1227 Цивільного кодексу України та 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", дійшов висновку, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Підпункт 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини): отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 обґрунтовуючи своє право на отримання пенсії, яке належало спадкодавцю за рішенням суду, фактично відзначає, що такі виплати входять до складу спадщини.
Отже, в даному випадку, має місце спір про цивільне право, предметом якого є майнова вимога заявниці визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Зокрема, у даній справі спір за своєю суттю стосується отримання позивачем недоотриманої пенсії в рамках спадкової справи, а отже має приватно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Тобто, майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме: заборгованість управління ПФУ по виплаті пенсії є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер і є підставою для звернення заявниці до суду з вимогою про встановлення підстав для стягнення даної виплати на її користь.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19) та від 03 квітня 2019 року в справі № 808/1346/18 (провадження № 11-1499апп18).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що у грудні 2016 року фізична особа звернулася до суду з позовом до органу пенсійного фонду про стягнення суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати його померлій матері.
Тотожного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Березанського міського суду Київської області від 12 серпня 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне визначити, що у цій справі належним способом реалізації права ОСОБА_1 , як власника майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_2 є стягнення з відповідача на користь заявника - ОСОБА_1 , грошових коштів, а саме заборгованості по пенсії відповідно до свідоцтва про право на спадщину, які нараховані, але не виплачені спадкодавцю, за правилами цивільного судочинства, оскільки, спір має приватноправовий характер та предметом позову є майнова вимога позивача.
За наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому документі у цій справі.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що суд першої дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку статті 379 КАС України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковими мотиви відмови у задоволенні вказаної заяви, а тому їх належить змінити з урахуванням висновків, наведених судом у цій постанові.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.