Справа № 560/11278/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
30 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2023 № 220650004080;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Хмельницькій області зарахувати період роботи у ПМК-224, Трест «Хмельницьксільбуд», м. Дунаївці з 16.12.1988 року по 03.11.1989 р., в Дунаєвецькому райкомі ВЛКСМ з 05.11.1989 р. по 10.03.1990 р., в колгоспі 50-річчя Жовтня, с.Рудка, з 02.06.1990 р по. 29.08.1990 р. до страхового стажу у повному обсязі.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою від 15.05.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №220650004080 від 23.05.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 15.05.2023 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.
Зокрема, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи:
- з 16.12.1988 по 03.11.1989, оскільки згідно запису дата наказу про звільнення зазначена не повністю, а в архівних даних відсутня інформація про МПМК-34;
- з 05.11.1989 по 10.03.1990, оскільки згідно запису №12 трудової книжки про прийняття на роботу відсутня назва організації;
- з 02.06.1990 по 29.08.1990, оскільки згідно запису про прийняття на роботу відсутня назва організації, крім того, відсутня інформація про відпрацьовані людинодні.
Листом Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №2200-0208-8/44201 від 29.05.2023 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
За змістом статті 26 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім того, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження пенсійного органу повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
При цьому, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для не зарахування позивачу до страхового стажу періоду його роботи з:
- 16.12.1988 по 03.11.1989 слугувала те, що згідно запису дата наказу про звільнення зазначена не повністю, а в архівних даних відсутня інформація про МПМК-34;
- 05.11.1989 по 10.03.1990, оскільки в трудовій книжці відсутня назва про прийняття на роботу організації;
- 02.06.1990 по 29.08.1990, так як у записі про прийняття на роботу відсутня назва організації, крім того, відсутня інформація про відпрацьовані людинодні.
В свою чергу, під час роботи позивача у періоди з 1988 року по 1990 роки діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58), пунктом 1.1. якої було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
При цьому, приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
При цьому, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Судом першої інстанції в ході розгляду справи досліджувався оригінал трудової книжки позивача, внаслідок чого встановлено, що остання містить відомості про роботу позивача у спірний період, а саме відомості про дату прийняття на посаду, назву цієї посади, дату звільнення з посади, зазначено відомості, на підставі чого внесено відповідні записи (номери та дати наказів).
Крім того, судом першої інстанції відзначено, що записи у трудовій книжці позивача є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності, а всі записи у спірні періоди містять відтиски печаток.
Окрім того, в матеріалах справи наявний Акт підтвердження трудового стажу позивача показаннями свідків від 15.05.2023 року, архівні довідки від 09.03.2023 №400 та від 09.03.2023 №401.
Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що наразі, наявні в матеріалах справи докази в повному обсязі спростовують будь-які сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами, а тому останні є належними та допустимими доказами для підтвердження трудового стажу позивача.
Разом з тим, судова колегія зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.
Тобто, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальних підставах, не надавши при цьому до суду доказів на підтвердження того, що відомості трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості.
Наразі, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів на підприємстві.
При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в трудовій книжці позивача, матеріали справи не містять, а остання в судовому порядку недійсною не визнавалась.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2023 № 220650004080 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання Головне управління пенсійного фонду в Хмельницькій області зарахувати позивачу періоди роботи у ПМК-224, Трест «Хмельницьксільбуд», м. Дунаївці з 16.12.1988 року по 03.11.1989 р., в Дунаєвецькому райкомі ВЛКСМ з 05.11.1989 р. по 10.03.1990 р., в колгоспі 50-річчя Жовтня, с. Рудка, з 02.06.1990 р по. 29.08.1990 р. до страхового стажу у повному обсязі.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.