Справа № 240/1713/24 Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
01 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй у виплаті неодержавної пенсії (боргу) її померлого чоловіка ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити їй недоотриману за життя пенсію (боргу) померлого чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 264785,63 гривень на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Зокрема вказує, що є дружиною ОСОБА_2 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №240/34871/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести її чоловіку ОСОБА_2 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням складових грошового забезпечення станом на 05.03.2019, зазначених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.10.2022 №ХЗ57143. На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило в травні 2023 року її чоловіку перерахунок пенсії та нарахувало доплату за період з 01.04.2019 по 30.04.2023 в розмірі 264785,63 гривень, яка на даний час ще не виплачена. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 помер. У зв'язку з цим, вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій на підставі ст. 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" просила виплатити їй, як дружині ОСОБА_2 , яка проживала разом із ним на день його смерті, вищезазначену суму пенсії 264785,63 гривень, що не була виплачена її чоловікові за життя. Однак у відповідь отримала лист з відмовою обгрунтованою тим, що виплата нарахованої на виконання рішення суду від 16 березня 2023 року у справі №240/34871/22 пенсії може бути проведена їй після заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в у межах заявленого позову ОСОБА_1 фактично оскаржує відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті їй, як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , яка проживала разом із ним на день його смерті, неотриману останнім за життя пенсію в розмірі 264785,63 гривень, нараховану йому на виконання рішення суду від 16 березня 2023 року у справі №240/34871/22.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції зазначив, що у межах даного спору позивач звернулась до суду не на захист власного суб'єктивного права у сфері пенсійного забезпечення, а на захист цивільного права пов'язаного з набуттям права власності на майно померлого чоловіка у вигляді нарахованої на його користь, але не виплаченої пенсії.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з такого.
Частиною другою ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За змістом частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
В силу абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Тобто, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-VI та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХГГ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-ІУ), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Отже, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанціх, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як спір, що виник у даній справі стосується оскарження позивачкою рішень та дій ГУПФ, як суб'єкта владних повноважень, що наділений владними управлінськими функціями щодо члена сім'ї померлого, якому нарахована, але не виплачена пенсійним органом пенсія і щодо виплати саме цих сум позивачці було відмовлено відповідним листом, який має для ОСОБА_1 обов'язковий характер його виконання.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що спір у цій справі є спором між учасниками публічно-правових відносин, стосується публічно-правових відносин саме з позивачем.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відтак, оскаржувана ухвала про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.