Справа № 560/18380/23
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
01 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
в жовтні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області №348921 від 07.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 09.01.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III і не може нести відповідальність, передбачену законом України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що рейдовою перевіркою встановлено порушення вимог статті 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено акт проведення перевірки, в якому зафіксовано порушення, а саме: у водія відсутня товарно-транспортна накладна, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вважає, що постанова №348921 від 07.06.2023 прийнята відповідно до законодавства, якою саме на позивача накладено штраф в розмірі 17000 грн., є правомірною, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF, 2006 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу JANMIL, 2007 року випуску, чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 19.11.2018 ОСОБА_1 (Орендодавець) передав у строкове платне користування транспортний засіб марки DAF, 2006 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ФГ "Агро-Інвест" (Орндарю). Строк дії складає 5 років.
Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 12.11.2018 ПП "Агропром-Захід" (Орендодавець) передав у строкове платне користування транспортний засіб марки JANMIL, 2007 року випуску, чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_3 ФГ "Агро-Інвест" (Орндарю). Строк дії складає 5 років.
Інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області в рамках проведення заходів державного контролю відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті - Порядку 1567, шляхом проведення рейдової перевірки, 17.02.2023, перевірено транспортний засіб марки DAF, 2006 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу JANMIL, 2007 року випуску, чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Під час проведення перевірки вказаних транспортних засобів зафіксовано порушення статті 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: у водія відсутня товарно-транспортна накладна, про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №350786 від 17.02.2023.
12.04.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №348637, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000 грн., який передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.
Не погодившись з обґрунтованістю та правомірністю прийняття вказаного рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 цього Закону.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник, а тому спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки.
Відповідно до статті 1Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основні чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 33 Закону України № 2344-ІІІ встановлено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Таким чином, автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, тобто здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.
Так, статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з положеннями ст. 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Абзацом двадцять сьомим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363), встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 глави 11 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові)
Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Пунктом 11.5. Правил передбачено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
З матеріалів справи встановлено, що під час проведення перевірки вказаних транспортних засобів зафіксовано порушення статті 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: у водія відсутня товарно-транспортна накладна, про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №350786 від 17.02.2023.
Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, посадовою особою Відділу державного контролю (нагляду) у Житомирській області було складено постанову відповідно в якій міститься інформація про вчинене порушення та визначений адміністративно-господарський штраф, застосований у відповідності із частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Судова колегія звертає увагу, що у межах цього спору учасниками справи не оспорюється правильність висновків контролюючого органу про відсутність у водія під час рейдової перевірки документів визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: товарно-транспортної накладної на вантаж. В даному випадку спірним моментом у цій справі є визначення належного суб'єкта, який має нести відповідальність за виявлене порушення згідно з Законом №2344.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази в суд першої інстанції не були надані відповідачу під час здійснення перевірки, а також під час складення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
У свою чергу, як було підкреслено вище, приписами ст.48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Також, колегія суддів, враховує позицію Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №340/4637/22 щодо офіційного з'ясування всіх обставин справи в контексті належного установлення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з наступного:
(1) У кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
(2) Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
(3) Нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки, для забезпечення дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
(4) Належна правова оцінка обґрунтування учасників справи щодо реальності наданих суду доказів в сукупності:
- виконання умов договору оренди транспортного засобу з екіпажом щодо щомісячної сплати орендної плати);
- суперечності у договорі перевезення в частині вантажу, який перевозився (цегла, насіння соняшника чи пшениця);
- відсутність заперечень водія транспортного засобу в момент оформлення порушення щодо визначеного посадовими особами відповідача особи перевізника у спірних правовідносинах; інших доводів учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що будь-якої інформації про трудові, орендні правовідносини або ж інші відомості, які могли бути враховані під час проведення рейдової перевірки також надано суду не було.
Враховуючи вимоги статті 48 Закону № 2344-ІІІ колегія суддів робить висновок, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними НПА.
У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач. Надані до позову матеріали відносно оренди іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх (матеріалів щодо оренди) згодом, навіть не у зв'язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що в цій справі саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу транспортним засобом.
Крім того, з сервісу перевірки контрагентів YouControl встановлено (доступно в мережі Інтернет на момент останнього оновлення даних 29.04.2024), що ОСОБА_1 є керівником ФГ "АГРО-ІНВЕСТ". У підприємства ФГ "АГРО-ІНВЕСТ" зареєстровано 0 одиниць автотранспорту в користуванні.
Слід зазначити, що позивач, також, не скористався своїм правом з'явитись на розгляд справи про порушення автотранспортного законодавства, який за клопотання позивача переносився, та надати зазначені документи та пояснення.
Відповідно до п. п. 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Тобто, відповідач свій обов'язок повідомити позивача про час і місце розгляду справи виконав.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III і не може нести відповідальність, передбачену законом України "Про автомобільний транспорт".
Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.