Постанова від 30.04.2024 по справі 600/2632/23-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2632/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

30 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Чернівецької митниці та приватного підприємства "Захід" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Захід" до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

в травні 2023 року позивач, - ПП "Захід", звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості UA408000/2022/000132/2 від 24.10.2022 та UA408000/2022/000138/2 від 28.10.2022.

Також, позивач просив визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001163 від 24.10.2022 та UA408020/2022/001182 від 28.10.2022.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості UA408000/2022/000132/2 від 24.10.2022 та UA408000/2022/000138/2 від 28.10.2022.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001163 від 24.10.2022 та UA408020/2022/001182 від 28.10.2022.

Стягнуто з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Захід" судові витрати у виді судового збору в розмірі 8052,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині судових витрат, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції змінити в цій частині, стягнувши з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Захід" судові витрати у виді судового збору в розмірі 8052,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП "Захід" зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 32333300.

Позивачем з метою проведення митного оформлення товарів в режимі імпорт до Чернівецької митниці Держмитслужби для митного оформлення електронну митну декларацію №UA408020/2022/049329 від 24.10.2022, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 29163,02 доларів США за курсом валюти 36,5686. (а. с. 23).

Як вбачається із матеріалів справи, до митної декларації №UA408020/2022/049329 від 24.10.2022, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи:

- Пакувальний лист №0000115615 від 19.10.2022;

- Пакувальний лист №0000115643 від 19.10.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) №0000115615 від 19.10.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) №0000115643 від 19.10.2022;

- Автотранспортна накладна №356033 від 19.10.2022;

- Автотранспортна накладна №356048 від 19.10.2022;

- некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція б/н від 27.09.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1668 від 19.10.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1685 від 20.10.2022;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №191022/4 від 19.10.2022;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №201022/1 від 20.10.2022;

- Виписка з бухгалтерської документації ПН-0001042 від 06.10.2022;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.09.2022;

- Висновок про вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-0340 від 11.10.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018;

- Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022;

- Декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000115615 від 19.10.2022;

- Декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000115643 від 19.10.2022;

- Декларація якості від 20.04.2022;

- Лист покупця №04/10-22 від 04.10.2022;

- МД №UA500370/2022/005318 від 08.10.2022;

- Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №22BG004011AA922696 від 19.10.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №22BG004011AA923524 від 20.10.2022.

Надання вказаних документів до митного органу підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/001163 (а.с.54).

Відповідачем прийнято рішення про коригуванням митної вартості товару №UA408000/2022/000132/2 від 24.10.2022 (а. с. 53).

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:

- відповідно до п.2.1 контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218 всі ціни на товари оговорюються у Пропозиціях продавця. Згідно п.3.2 контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі Замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано;

- в гр.70 платіжних доручень від 25.08.2022 №366, від 29.08.2022 №367 та від 31.08.2022 №369 зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218, загальна сума оплати становить 2250000 дол. США. При цьому, вартість здійсненої поставки складає 29163,02 дол. США. Таким чином, здійснений платіж не підтверджує оплату даної партії товару;

- у Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 11.10.2022 №120-0340 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у графі «Аналіз ринку продажу» зазначено лише посилання на інтернет-ресурси, що не може бути взяте до уваги митним органом, оскільки відповідно до п. 56 Постанови КМУ від 10 вересня 2003 р. №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень;

- зазначена у гр.40 митна декларація від 08.10.2022 № A500370/2022/005318 не стосується партії товару, митне оформлення якої здійснюється за МД від 24.10.2022 №UA408020/2022/049329;

- документ від 27.09.2022 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містить відомості лише по товарам, що оформлюються, а не по асортименту продукції виробника;

- пунктом 1.1. договору на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів від 18.04.2022 №1/18/04 передбачена наявність Заявки, яка є невід'ємною частиною договору, та в якій зазначено відомості щодо умов доставки та оплати, вартості перевезення тощо. Заявка до оформлення не надана.

Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: МД №UA209170/2022/74672 від 26.09.2022 «Дзеркала скляні, одна із сторін покрита сріблом, без рам в листах - розміром 3210х2250х4мм, 2022.30 м2», рівень митної вартості 1,12USD/кг.

У декларанта запитані додаткові документи та відомості, зокрема:

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, підготовлені у відповідності до вимог ПКМУ від 10.09.2003 №1440 (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни);

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару);

- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару).

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

У зв'язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару, відповідачем було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2022/001163.

Позивачем з метою проведення митного оформлення товарів в режимі імпорт до Чернівецької митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA408020/2022/050691 від 28.10.2022, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 11837,56 доларів США за курсом валюти 36,5686 (а. с. 34).

Як вбачається із матеріалів справи, до митної декларації №UA408020/2022/050691 від 28.10.2022, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи:

- Пакувальний лист №0000115802 від 25.10.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) №0000115802 від 25.10.2022;

- Автотранспортна накладна №355567 від 25.10.2022;

- некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція б/н від 27.09.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1724 від 26.10.2022;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №251022/1 від 25.10.2022;

- Виписка з бухгалтерської документації ПН-0001042 від 06.10.2022;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.09.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018;

- Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022;

- Декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000115602 від 25.10.2022;

- Декларація якості від 20.04.2022;

- Лист покупця №04/10-22 від 04.10.2022;

- МД №UA500370/2022/005318 від 08.10.2022;

- Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №22BG004011AA925880 від 25.10.2022.

Відповідачем прийнято рішення про коригуванням митної вартості товару №UA408000/2022/000138/2 від 28.10.2022 (а. с. 58).

У декларанта запитані додаткові документи та відомості, зокрема:

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, підготовлені у відповідності до вимог ПКМУ від 10.09. 2003 №1440 (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни);

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 06 грудня 2018 року між Тракія Глас Болгарія ЄAД / Trakya Glass Bulgaria EAD, як продавцем, та ПП «Захід», як покупцем, укладено контракт на продаж №TGBZ-061218 (далі - Контракт, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. продавець зобов'язується відвантажити товари на умовах FOB Варна (Інкотермс-2010) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах.

Згідно пункту 2.1.-2.2 Контракту всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця та зазначаються у доларах США. У вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.

Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що товари поставлені відповідно до цього Контракту, будуть оплачені шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 120 днів з моменту вивантаження товарів в порту призначення або по мірі реалізації товарів.

Відповідно до пункту 3.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця, а згідно пункту 1.2 Контракту - кількість кожної партії товару, що поставляється згідно цього контракту, повинна бути визначена у інвойсах продавця в метрах квадратних.

Додатковими угодами від 12.12.2019, 27.11.2020, 25.11.2021, 18.04.2022 сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023; змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023); збільшили загальну вартість Контракту (до 35 000 000 дол. США); порядок використання «Зворотної тари», вирішили застосовувати правовий режим ввезення у рамках торгівельної операції Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).

Відповідно до інвойсу №0000115615 від 19.10.2022 продавцем виставлено рахунок на оплату за товар - дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) на загальну суму 14581,51 доларів США (2144,34 кв.м. * 6,80 дол. США (ціна з кв.м.). (а. с. 24).

Згідно до інвойсу №0000115643 від 19.10.2022 продавцем виставлено рахунок на оплату за товар - дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) на загальну суму 14581,51 доларів США (2144,34 кв.м. * 6,80 дол. США (ціна з кв.м.). (а. с. 29).

Відповідно до інвойсу №0000115802 від 25.10.2022 продавцем виставлено рахунок на оплату за товар - дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) на загальну суму 3240,34 доларів США (476,52 кв.м. * 6,80 дол. США (ціна з кв.м.), загальна суму інвойсу 11837,56 доларів США. (а. с. 36).

Аналогічна вартість товару зазначена продавцем Trakya Glass Bulgaria EAD у митних деклараціях країни відправлення:

- №22BG004011AA922696 від 19.10.2022 на суму 14581,51 дол. США (а. с. 28);

- №22BG004011AA923524 від 20.10.2022 на суму 14581,51 дол. США (а. с. 33);

- №22BG004011AA925880 від 25.10.2022 на суму 3240,34 дол. США (а. с. 40).

Згідно наявних у справі платіжних доручень в іноземній валюті №366 від 25.08.2022, №367 від 29.08.2022, № 369 від 31.08.2022, позивачем здійснено передплату за договором №TGBZ-061218 від 06.12.2018 на суму 550000 дол США, 750000 дол. США та 950000 дол. США відповідно. (а.с.21-22).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №UA408020/2022/049329 від 24.10.2022 вартості товару - дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4 мм, розміром 3210х2250 м, марки MIRROR, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в інвойсі - 29163,02 доларів США.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №UA408020/2022/050691 від 28.10.2022 вартості товару - дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4 мм, розміром 3210х2250 м, марки MIRROR, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в інвойсі - 11837,56 доларів США (а. с. 34).

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що умовами договору не встановлено окремої письмової форми для пропозицій продавця або ж для замовлення покупця, як і не вказано що такі документи є невід'ємною частиною Контракту або ж є обов'язковими для формування вартості товару.

Щодо доводів про зазначення у платіжних дорученнях, наданих на підтвердження митної вартості ввезених товарів лише номеру контракту, то такі суд першої інстанції вважає безпідставними, адже відповідачем в оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано як саме посилання в платіжних доручень лише на номер контракту впливає на визначення митної вартості ввезеного товару.

Щодо неврахування митним органом, згідно оскаржуваного рішення, Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 11.10.2022 №120-0340 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджували б цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару суд зазначає, що у розділі «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, відсутній обов'язок оцінювача формувати додатки до висновку.

Експертний висновок взагалі не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.

Декларант долучив до МД експертний висновок, згідно яким вартість дзеркала 4 мм відповідає ринковій ціні (діапазон від 3 до 8 дол. США за 1 кв.м).

Аналогічно суд першої інстанції вважає безпідставними сумніви митного органу щодо неналежного документування асортименту продукції, а саме те, що документи від 27.09.2022 б/н, заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містять відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника.

Також, суд першої інстанції вважає недоцільними доводи митного органу згідно оскаржуваних рішень про те, що позивач документально не підтвердив складову митної вартості «перевезення» тому, що до ЕМД не долучені «заявки на перевезення».

Як наголошено представником позивача, та підтверджується переліком документів, які описані у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, за кожною ЕМД декларант надав митному органу договір перевезення, рахунок на оплату із зазначенням вартості перевезення, зокрема до митної території України, довідку перевізника із зазначенням аналогічних відомостей, а також міжнародну ТТН (CMR). Отже декларант долучив документи, які передбачені пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України - «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд першої інстанції погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних у цій справі рішень.

Окрім цього, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено, в чому саме полягають виявлені ним розбіжності, в поданих для митного оформлення документах, та який вони мають вплив на правильність визначення митної вартості, що передбачено ч.3 ст.53 МК України; які саме складові митної вартості не підтверджені документально; та яких саме відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар, не вистачає.

З урахуванням, встановлених судом обставин, суд першої інстанції вважає, що доводи митного органу про наявність розбіжностей, у поданих до митного оформлення документах, не знаходять свого підтвердження. Суд першої інстанції погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Відтак, суд першої інстанції вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Крім того, суд першої інстанції вважає не спростованими відповідачем доводи позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару із зазначенням всіх необхідних числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Висновки відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару, - безпідставні та необґрунтовані.

Разом із цим, в порушення вимог частини другої статті 55 МК України в оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару або неправильно визначено його митну вартість.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що митна вартість товарів була визначена за резервним методом, оскільки застосування попередніх методів не можливе.

Крім того, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

З урахуванням наведених висновків суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA408000/2022/000132/2 від 24.10.2022 та UA408000/2022/000138/2 від 28.10.2022.

В частині судових витрат суд першої інстанції дійшов висновку, що на підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги від 02.09.2022; додаткова угода №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 02.09.2022; договір від 22.05.2023 про внесення змін до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; платіжна інструкція №4937 від 12.06.2023 про сплату адвокату гонорару в сумі 15000,00 грн; детальний опис наданих послуг для відновлення порушених прав, які є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, матеріали справи містять достатні докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Однак, суд першої інстанції зазначив, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі. Таким чином, судом встановлено, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідних для розгляду даної справи.

Водночас, матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн, які співмірні із складністю справи; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме в сумі 10000,00 гривень.

Також, з матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн.

У зв'язку із тим, що цей позов задоволено повністю, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 8052,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн за рахунок його бюджетних асигнувань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, до митної декларації №UA408020/2022/049329 від 24.10.2022, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи: Пакувальний лист №0000115615 від 19.10.2022; Пакувальний лист №0000115643 від 19.10.2022; Рахунок-фактура (інвойс) №0000115615 від 19.10.2022; Рахунок-фактура (інвойс) №0000115643 від 19.10.2022; Автотранспортна накладна №356033 від 19.10.2022; Автотранспортна накладна №356048 від 19.10.2022; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція б/н від 27.09.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1668 від 19.10.2022; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1685 від 20.10.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №191022/4 від 19.10.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №201022/1 від 20.10.2022; Виписка з бухгалтерської документації ПН-0001042 від 06.10.2022; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.09.2022; Висновок про вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-0340 від 11.10.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018; Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022; Декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000115615 від 19.10.2022; Декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000115643 від 19.10.2022; Декларація якості від 20.04.2022; Лист покупця №04/10-22 від 04.10.2022; МД №UA500370/2022/005318 від 08.10.2022; Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022; Копія митної декларації країни відправлення №22BG004011AA922696 від 19.10.2022; Копія митної декларації країни відправлення №22BG004011AA923524 від 20.10.2022.

До митної декларації №UA408020/2022/050691 від 28.10.2022, разом з указаною декларацією було надано до митного органу такі документи: Пакувальний лист №0000115802 від 25.10.2022; Рахунок-фактура (інвойс) №0000115802 від 25.10.2022; Автотранспортна накладна №355567 від 25.10.2022; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція б/н від 27.09.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 25.08.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару №367 від 29.08.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару №369 від 31.08.2022; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1724 від 26.10.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №251022/1 від 25.10.2022; Виписка з бухгалтерської документації ПН-0001042 від 06.10.2022; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.09.2022; Висновок про вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №120-0340 від 11.10.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 27.11.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 25.11.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 18.04.2022; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TGBZ-061218 від 06.12.2018; Договір (контракт) про перевезення №1/18/04 від 18.04.2022; Декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0000115602 від 25.10.2022; Декларація якості від 20.04.2022; Лист покупця №04/10-22 від 04.10.2022; МД №UA500370/2022/005318 від 08.10.2022; Заява щодо тимчасового вивезення №247/13/7.16-28.5-21 від 20.04.2022; Копія митної декларації країни відправлення №22BG004011AA925880 від 25.10.2022.

Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи підставами для коригування митної вартості товару стало те, що під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності (рішення №UA408000/2022/000132/2 від 24.10.2022, №UA408000/2022/000138/2 від 28.10.2022).

В свою чергу, відповідачем митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: МД №UA209170/2022/74672 від 26.09.2022 «Дзеркала скляні, одна із сторін покрита сріблом, без рам в листах - розміром 3210х2250х4мм, 2022.30 м2», рівень митної вартості 1,12USD/кг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.12.2018 року між Тракія Глас Болгарія ЄAT / Trakya Glass Bulgaria EAD, як продавцем, та ПП «Захід», як покупцем, укладено контракт на продаж №TGBZ-061218.

За умовами контракту продавець зобов'язується відвантажити товари на умовах FOB Варна (Інкотермс-2010) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах (пункту 1.1; 3.1) з оплатою із відстроченням платежу на протязі 120 днів після відвантаження товару у порту або мірі реалізації (пункт 4.1), із застосуванням банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700 000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 10).

Пунктом 2.2 Контракту визначено, що у вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.

Згідно пункту 3.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця, а згідно пункту 1.2 Контракту - кількість кожної партії товару, що поставляється згідно цього контракту, повинна бути визначена у інвойсах правця в метрах квадратних.

Додатковими угодами від 12.12.2019, 27.11.2020, 25.11.2021, 18.04.2022 сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023; змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023); збільшили загальну вартість Контракту (до 35 000 000 дол. США); порядок використання «Зворотної тари»; вирішили застосовувати правовий режим ввезення у рамках торгівельної операції Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).

ПП «Захід» здійснено оплати за Контрактом згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті: №366 від 25.08.2022 року 550000,00 дол. США, №367 від 29.08.2022 року - 750 000,00 дол. США, №369 від 31.08.2022 року - 950000,00 дол.).

Trakya Glass виставила 3 інвойса:

- №0000115615 від 19.10.2022 продавцем виставлено рахунок на оплату за товар - дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) на загальну суму 14581,51 доларів США (2144,34 кв.м. * 6,80 дол. США (ціна з кв.м.). (а. с. 24).

- №0000115643 від 19.10.2022 продавцем виставлено рахунок на оплату за товар - дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) на загальну суму 14581,51 доларів США (2144,34 кв.м. * 6,80 дол. США (ціна з кв.м.). (а. с. 29).

- №0000115802 від 25.10.2022 продавцем виставлено рахунок на оплату за товар - дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.) на загальну суму 3240,34 доларів США (476,52 кв.м. * 6,80 дол. США (ціна з кв.м.), загальна суму інвойсу 11837,56 доларів США. (а. с. 36).

Аналогічна вартість товару зазначена продавцем Trakya Glass Bulgaria EAD у митних деклараціях країни відправлення:

- №22BG004011AA922696 від 19.10.2022 на суму 14581,51 дол. США (а.с.28);

- №22BG004011AA923524 від 20.10.2022 на суму 14581,51 дол. США (а.с.33);

- №22BG004011AA925880 від 25.10.2022 на суму 3240,34 дол. США (а.с.40).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №UA408020/2022/049329 від 24.10.2022 вартості товару - "дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4 мм, розміром 3210х2250 м, марки MIRROR, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в інвойсі - 29163,02 доларів США; МД №UA408020/2022/050691 від 28.10.2022 вартості товару - дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4 мм, розміром 3210х2250 м, марки MIRROR, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в інвойсі - 11837,56 доларів США/

Відносно посилань відповідача в оскаржуваних рішеннях щодо ненадання позивачем до митного оформлення пропозицій продавця та замовлень покупця суд вважає такі необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, згідно умов контракту всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця та зазначаються у доларах США, а поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця.

Водночас, умовами договору не встановлено окремої письмової форми для пропозицій продавця або ж для замовлення покупця, як і не вказано що такі документи є невід'ємною частиною Контракту або ж є обов'язковими для формування вартості товару.

Щодо доводів про зазначення у платіжних дорученнях, наданих на підтвердження митної вартості ввезених товарів лише номеру контракту, то такі суд вважає безпідставними, адже відповідачем в оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано як саме посилання в платіжних доручень лише на номер контракту впливає на визначення митної вартості ввезеного товару.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що згідно карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивачем до митного оформлення надавалися Додаткові угоди від 12.12.2019, 27.11.2020, 25.11.2021, 18.04.2022, згідно яких сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар.

Тобто умови Контракту та додаткових угод передбачають різні варіації оплат товару: на умовах відстрочення платежу до 120 днів (п. 4.1.), на строк 180 днів на умовах банківської гарантії (розділ 10); по передоплаті (додаткова угода від 12.12.2019 року).

Стосовно неврахування митним органом, згідно оскаржуваного рішення, Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 11.10.2022 №120-0340 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджували б цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару, колегія суддів зазначає, що у розділі «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, відсутній обов'язок оцінювача формувати додатки до висновку.

Крім того, експертний висновок про вартісні характеристики товару не повинен, в обов'язковому порядку, відповідати вимогам Постанови №1440 («Стандарт оцінки»), як вважає митний орган.

Стандарт оцінки затверджений на підставі частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». За змістом частини 6 вказаної статті стандарти є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Пункт 56 «Стандарту оцінки», на який посилається відповідач, визначає вимоги до змісту Звіту про оцінку майна. Разом із тим, декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної ТПП, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 МК України, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тоді як, частина 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Щодо неналежного документування асортименту продукції, а саме те, що документ заявлений як прайс, не може вважатися прайсом, так як містять відомості лише по товару, який оформлюється, а не по асортименту продукції виробника, колегія суддів зазначає, що в розрізі правової позиції Верховного Суду, яка викладена в його постанові 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, в якій наголошено, що по - перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Стосовно складової митної вартості «перевезення», то як вбачається із переліку документів, які описані у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, за кожною ЕМД декларант надав митному органу договір перевезення, рахунок на оплату із зазначенням вартості перевезення, зокрема до митної території України, довідку перевізника із зазначенням аналогічних відомостей, а також міжнародну ТТН (CMR). Отже позивач долучив документи, які передбачені пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України - «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на раніше визначену митну вартість схожих товарів та зауважує, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.

З урахуванням вище викладеного, за наявності усіх визначених ч.2 ст.53 МК України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме ч. 2 ст. 53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Як передбачено п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7, 9 ст.139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав: договір про надання правничої допомоги від 02.09.2022; додаткова угода №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 02.09.2022; договір від 22.05.2023 про внесення змін до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; платіжна інструкція №4937 від 12.06.2023 про сплату адвокату гонорару в сумі 15000,00 грн; детальний опис наданих послуг для відновлення порушених прав, які є предметом розгляду у цій справі.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи колегія суддів зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Так, предметом спору у цій справі є рішення про коригування митної вартості. Правничу допомогу позивачем заявлено у розмірі 15 000 грн.

В свою чергу, представник відповідача у відзиві на позов вказав на неспівмірність витрат на правничу допомоги, а саме-звернув увагу на те, що дана справа не є складною, не потребує аналізу різнопланових норм різних галузей права.

В обґрунтуванні своєї позиції відповідач зазначив, що у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів.

Також відповідач просив врахувати, що ПП «Захід» подало до Чернівецького окружного адміністративного суду окрім цього позову ще інші позовні заяви, предметом яких є оскарження прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості. І в кожній позовній заяві Позивач просить стягнути з митниці правничу допомогу, що в загальному складає 110 500 грн. або 2750 євро. Опрацювавши всі позовні заяви, митниця прийшла до висновку, що у всіх ідентичні підстави та аргументи, стратегія захисту одна і та сама, посилання на одну і ту ж судову практику та й в цілому більшість тексу відповідає одна одній. Тобто, адвокат під час підготовки всіх послідуючих позовних заяв використовує первісний проект позовної заяви, що вже виключає такі високі витрати на її підготовку. До схожих висновків дійшов Верховний Суд в додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року по справі № 915/1654/19.

Поряд з цим, згідно наданого представником позивача детального опису наданих послуг по справі №600/2632/23-а розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Колесніковим В.В. робіт (наданих послуг): підготовка позовної заяви та її подання, в тому числі, але не виключно, аналіз документів, які надані, витребування додаткових документів та пояснень митного брокера про обставини справи; формуванням комплектів документів для суду та відповідача тощо - 6,3 год; відповідь на відзив - 3,5 год.

Однак, як вірно зауважено судом першої інстанції, надані позивачем докази (договір, додаткова угода) не містять відомостей про те, яким чином розраховано вартість наданих послуг з огляду на витрачений адвокатом час.

При цьому, хоча згідно договору про внесення змін до додаткової угоди сторони погодили розмір гонорару у фіксованому розмірі 15000 грн., що визначається у разі представництва інтересів коли грошова різниця митної вартості товару становить до 1500000,00 грн., однак, у цій справі розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження, і остання не характеризується наявністю виключної правової проблеми, по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика, а відтак заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним.

Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність справи, колегія судів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 10 000 грн.

Щодо посилання представника позивача на те, що відзив на позовну заяву не може бути визнаний клопотанням про зменшення судових витрат в розумінні ч.7 ст.134 КАС України, то колегія суддів зауважує, що вищезазначена норма закону не містить, як вимог щодо форми клопотання про зменшення судових витрат, так і заборони заявляти таке клопотання у відзиві на позовну заяву.

Крім того, слід зауважити, що дана справа розглядалася судом в порядку письмового провадження без виклику осіб, а відтак представник відповідача був позбавлений можливості подати свої клопотання чи заперечення щодо співмірності розміру понесених позивачем витрат, під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні на стадії подання заяв та клопотань.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваних частинах.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Також, представником позивача 04.03.2024 подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. понесених в зв'язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу.

В якості документів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, представник ПП "Захід" (Віталій Колесников) подав: договір про надання правничої допомоги від 02.09.2022; додаткова угода №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 02.09.2022; договір від 22.05.2023 про внесення змін до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; договір №2/АП від 18.12.2023 про внесення змін до додаткової угоди №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023; платіжна інструкція №381 від 01.03.2024 в сумі 5000,00 грн; детальний опис наданих послуг для відновлення порушених прав, які є предметом розгляду у цій справі.

Між тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки адвокат не брав участі в судових засіданнях у справі через їх відсутність, а в задоволенні апеляційної скарги останнього відмовлено, розмір витрат, з урахуванням подання лише відзиву на апеляційну скаргу та заяви, на правничу допомогу адвоката слід пропорційно зменшити.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вказане, матеріали справи (відзив на апеляційну скаргу), складність справи, колегія суддів приходить до висновку, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем в зв'язку з поданням відповідачем апеляційної скарги, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у загальному розмірі складає 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги Чернівецької митниці та приватного підприємства "Захід" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - без змін.

Стягнути на користь приватного підприємства "Захід" (ЄДРПОУ 32333300) за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43971359) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень) 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.

Попередній документ

118766551

Наступний документ

118766553

Інформація про рішення:

№ рішення:	118766552
№ справи:	600/2632/23-а
Дата рішення:	30.04.2024
Дата публікації:	03.05.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Сьомий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (01.05.2023)
Дата надходження:	01.05.2023
Предмет позову:	визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БРЕЗІНА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

відповідач (боржник):

Чернівецька митниця Державної митної служби

позивач (заявник):

Приватне підприємство "Захід"

представник позивача:

Колесніков Віталій Валерійович