Справа № 320/30093/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
30 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в я кому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 10.11.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії з 10.11.2021, здійснювати її подальшу виплату років ОСОБА_1 та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії з 10.11.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з 10.11.2021 позивач втратив право на отримання пенсії, а тому висновки суду першої інстанції є безпідставними.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1999 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до витягу з наказу НАБУ від 10.05.2016 року № 187-н/дск ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперативного працівника управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України.
Відповідно до довідки відділу по роботі з персоналом від 08.08.2023 № 17-188/24202 позивач дійсно проходить службу на посадах начальницького складу Національного антикорупційного бюро України з 10.05.2016 року по теперішній час (а.с. 27).
Позивачу направлено повідомлення з ГУ ПФУ в м. Києві про те, що виплату пенсії припинено, з огляду на зміни внесені до частини 2 статті 2 Закону України №2262-XII. Крім того, повідомлено про переплату пенсію станом до 31.12.2021.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з листом про поновлення йому виплати пенсії вмотивоване тим, що його було повторно призначено на службу ще у 2016 році, тобто задовго до внесення змін до ч. 2 статті 2 Закону №2262-XII, тому відповідно до ст. 58 Конституції України відповідно до якої передбачено, що закони зворотної сили в часі не мають, тому йому не можуть припинити виплату пенсії, оскільки на дату її призначення та повторного прийняття на службу була відсутня норма, якою позивачу мають припинити виплату пенсії.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 14.08.2023 №2600-0202-8/157663 позивачу повідомлено про відсутність підстав для відновлення виплати пенсії.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України (Преамбула Закону № 2262).
Умови пенсійного забезпечення визначені у ст. 2 Закону № 2262, згідно з положеннями частини першої якої, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Станом на дату призначення пенсії позивачу, редакція ч. 2 ст. 2 Закону № 2262 визначала, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Закон України від 19.10.2021 № 1810-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність з вимогами Конституції України" набрав чинності 10.11.2021, яким, поміж іншого, внесено зміни до Закону № 2262, ч. 2 ст. 2 після слів "до Національної поліції" доповнено словами "Національного антикорупційного бюро України".
З урахуванням внесених змін, ч. 2 ст. 2 Закону № 2262 регламентує, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Відтак, з 10.11.2021 року пенсіонерам які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у 1999 році призначено пенсію згідно Закону № 2262 при цьому, станом на час внесення змін до ч. 2 ст. 2 Закону № 2262 позивач проходив службу на посадах начальницького складу Національного антикорупційного бюро України.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві цілком правомірно припинено здійснення виплати позивачу.
Що ж стосовно доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції з приводу відсутності правових підстав для застосування до позивача змін внесених Законом України від 19.10.2021 № 1810-ІХ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо здійснення пенсійних виплат призначених згідно Закону № 2262, починаючи з 10.11.2021 року, особам які повторно прийняті на військову службу, у тому числі до Національного антикорупційного бюро України, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, з урахуванням змін внесених Законом України від 19.10.2021 № 1810-ІХ.
Враховуючи, що виплату пенсії позивачу припинено з 01.01.2022 року, тобто після дати набрання чинності Законом України від 19.10.2021 № 1810-ІХ, що виключає зворотну дію закону в часі.
Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави для подальшої виплати пенсії позивачу.
Відтак, висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування до правовідносин з виплати позивачу пенсії призначеної згідно Закону № 2262, після 10.11.2021 року, як особі, що повторного прийнята на військову службу, змін внесених Законом України від 19.10.2021 № 1810-ІХ є безпідставними.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність підстав для задоволення позову.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 30.04.2024 року)