Справа № 320/25496/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
30 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Ключкович В.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.06.2023 №UA902080/2023/000008/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UA902080801593U3 від 27.06.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено:
визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці від 27.06.2023 №UA902080/2023/000008/2 про коригування митної вартості товарів;
стягнуто на користь Приватного підприємства "Будпостач" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4919 грн 98 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів заявлених за митною декларацією № 23UA902080801593U3 від 27.06.2023 встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару, а також щодо числових значень складових митної вартості. Також зазначив про те, що під час декларування товару представником позивача не було надано документи на підтвердження заявленої митної вартості, та документи, що можуть впливати на визначення митної вартості оцінюваного товару, а тому у митниці були відсутні правові підстави для визначення митної вартості за ціною договору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року та на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
12.04.2024 позивачем подано до суду відзив, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки копія митної декларації країни відправлення надавалась декларантом митному органу, водночас митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.04.2013 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією SUZHOU YMD MACHINERY CO.,LTD (Китай) (далі в т.ч. виробник, продавець) було укладено контракт №335 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товари бетонозмішувачі у відповідності з проформа-Інвойсом або інвойсом, які оформлюються на кожну партію товару та визначають кількість, найменування, загальну вартість та строк поставки.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ "Мерск Україна Лтд" договір транспортного експедирування №UA00072711.
Також, 14.02.2022, для перевезення товарів позивач уклав з компанією "Maersk" (Данія) договір перевезення зовнішньоторговельних вантажів №UA00072649.
21.10.2022 для організації перевезення товару позивач уклав з ТОВ "ОЛИМП А.С." договір №211022.
31.03.2023 продавець виписав позивачу комерційний інвойс №YMD-BUD-20233103-3 на загальну суму 112513,00 доларів США.
11.05.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №226672643.
31.05.2023 на товари, що вказані в комерційному інвойсі був виписаний сертифікат походження №23C3205A0075/00004.
14.06.2023 для оплати транспортних та експедиційних послуг позивачу були виписані рахунки фактури (інвойси): експедитором ТОВ "Мерск Україна Лтд" рахунок фактура №5653231196, а перевізником компанією "Maersk" (Данія) інвойс №5653231197.
16.06.2023 ТОВ "ОЛИМП А.С." виписав позивачу для оплати рахунок-фактуру №СФ-0000890 та довідку про транспортні витрати №890, згідно з якою розмір транспортних витрат по оформленню документів в п. Гданськ (Польща) по чотирьом контейнерам складають 26054,86 грн.
16.06.2023 експедитор виписав позивачу довідку про транспортні витрати №32, згідно з якою розмір транспортних витрат по перевезенню вантажу за територією України становить 177215,94 грн. та 927,33 доларів США.
26.06.2023 позивач виписав калькуляцію транспортних витрат та довідку на транспортні витрати, оскільки контейнери доставлялися з м. Гданськ (Польща) - п/п Рава-Руська - Київ (Україна) належними позивачу автомобілями.
Відповідно до відомостей CMR №№ 3532, 8153, 8557. 9385 товари були доставлені до відповідача.
27.06.2023 позивач підготував лист про те, що товар не страхувався та про те, що товар постачається на умовах відстрочення платежу 180 днів від дати вказаної в коносаменті та день оплати ще не наступив.
27.06.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA902080801593U3 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за інвойсом 112 513,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 23UA902080801593U3 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902080/2023/000042, виписаної відповідачем, а саме:
- контракт від 08.04.2013 № 335 між продавцем та покупцем з додатковими угодами до нього;
- договори від 24.02.2020 № UA00072711, від 14.02.2022 № UA00072649. від 21.10.2022 № 211022 для організації перевезення товару;
- комерційний інвойс від 31.03.2023 № YMD-BUD-20233103-3 для оплати товарів;
- коносамент від 18.05.2023 № 226672643;
- сертифікат походження від 31.05.2023 № 23С3205А0075/00004;
- рахунки від 14.06.2023 № 5653231196, № 5653231197 та від 27.06.2023 № СФ-0000890;
- довідки про транспортні витрати від 16.06.2023 № 32, № 890;
- калькуляцію транспортних витрат від 26.06.2023;
- довідку на транспортні витрати від 26.06.2023;
- CMR№№ 3532, 8153, 8557, 9385;
- лист від 27.06.2023 про порядок оплати за товар.
27.06.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 951166, в якому запропонував надати додаткові документи
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та с умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
27.06.2023 у відповідь на повідомлення, позивач направив до митного органу лист № МІ24/23-2, у якому повідомив про необґрунтованість вимоги про надання додаткових документів.
27.06.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2023/000008/2, в якому визначила митну вартість товару № 1 за резервним методом па рівні 3,32 дол. США/кг, відповідно до положень статей 60-64 Митного кодексу України, на підставі документально підтвердженої інформації про вартість подібних товарів та товарів з подібними характеристиками, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів та яка ґрунтується на раніше визнаних митницею митних вартостях товарів за ціною угоди. Декларанту запропоновано визначити митну вартість товарів № 1 - за резервним методом, використовуючи наявну у митниці інформацію. Джерело інформації: товар № 1 - МД від 18.04.2023 №UA4080420/2023/26036.
27.06.2023 відповідач виписав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902080/2023/000042.
27.06.2023 з урахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 23UA902080801597U0, по якій надмірно сплатив митні платежі: ПДВ в розмірі 327998,91 грн.
Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2023 № UA902080/2023/000008/2.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За визначенням пунктів 23-24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Положеннями статей 49, 50 Митного кодексу України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В силу вимог частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Нормами частини третьої статті 53 Митного кодексу України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За приписами частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно з вимогами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження митної вартості товару були надані відповідачеві наступні документи: контракт від 08.04.2013 № 335 між продавцем та покупцем з додатковими угодами до нього; договори від 24.02.2020 № UA00072711, від 14.02.2022 № UA00072649. від 21.10.2022 № 211022 для організації перевезення товару; комерційний інвойс від 31.03.2023 № YMD-BUD-20233103-3 для оплати товарів; коносамент від 18.05.2023 № 226672643; сертифікат походження від 31.05.2023 № 23С3205А0075/00004; рахунки від 14.06.2023 № 5653231196, № 5653231197 та від 27.06.2023 № СФ-0000890; довідки про транспортні витрати від 16.06.2023 № 32, № 890; калькуляцію транспортних витрат від 26.06.2023; довідку на транспортні витрати від 26.06.2023; CMR№№ 3532, 8153, 8557, 9385; лист від 27.06.2023 про порядок оплати за товар.
27.06.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 951166, в якому запропонував надати додаткові документи
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та с умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Так, за правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Поряд з цим, у електронному повідомленні відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
У свою чергу, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості
Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: "Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість".
Слід звернути увагу, що стосовно витребування відповідачем документів щодо укладення позивачем договорів із третіми особами, пов'язані із договором (угодою, контракту) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, та ліцензійного чи авторського договору, а також відповідних рахунків про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням договору (угоди, контракту), вбачається, що у своєму повідомленні позивач повідомив про відсутність таких договорів та інших документів.
З наявних у справі документів на підтвердження визначеної митної вартості товарів позивачем у спірній митній декларації, які відповідно були подані до неї відповідачу, судом не встановлено наявності обставин укладення позивачем договорів із третіми особами та, відповідно, складення супроводжуючих документів на виконання сторонами умов таких договорів.
Суд зауважує, що відповідач не обґрунтував суду належними доказами неврахування отриманих пояснень від позивача, зокрема, щодо відсутності документів пов'язаних із третіми особами.
Стосовно відомостей у оскаржуваному рішенні про те, що "в наданих до митного оформлення рахунках від 14.06.2023 № 5653231196, 5653231197 від імені Маерск Україна ЛІ рахунок від 16.06.2023 № СФ-0000890 від імені ТОВ «Олімп A.C.» відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження» а також «митницею встановлено відсутність відомостей в графі 21 ДМВ до митної декларації про вартість витрат на «навантаження, вивантаження обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені», то товари поставляються на умова поставки FOB. Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, колі товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Згідно з п. А.6 продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження
Щодо зазначеної у спірному рішенні підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, а саме: "відповідно до розділу 5 договору ТЕО від 21.10.2022 №211022 замовником здійснюється оплата рахунків протягом 5 днів. Станом на 27.06.2023 митниці не надано відомості про оплату за рахунком від 16.06.2023 № СФ-0000890 від імені ТОВ «Олімп A.C.», а також того, що «в рахунку від 14.06.2023 № 5653231196, від імені Маерск Україна ЛТД зазначено що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 27.06.2023 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку» та того, що «в рахунку від 14.06.2023 № 5653231197, від імені Маерск Україна ЛТД зазначено що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. Станом на 27.06.2023 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку», то самі по собі обставини ненадання документів жодним чином не свідчить про наявність підстав, передбачених ч.З. ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме: у разі якщо надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що у процедурах контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 зазначив, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-
Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович