Справа № 320/42251/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
30 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:
головуючий суддя - Голяшкін О.В.,
судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року у справі № 320/42251/23 за адміністративним позовом ТОВ «Віта-Текс» до Київської митниці, як територіального органу відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
Позивач - ТОВ «Віта-Текс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, як територіального органу відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000190/2 від 17.05.2023 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України ТОВ «Віта-Текс», визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) на загальну суму 47929,65 доларів США, із зазначенням цього показника в декларації митної вартості від 16.05.2023 року № 23UA100380606773U1. До митної декларації позивачем додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі- МК України).
Позивач відзначає, що обов'язок надати додаткові документи виникає у декларанта у разі виявлення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Вважає, що митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу.
Також позивач зазначає, що в якості причин для коригування митної вартості товарів (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що надані позивачем відповідачу документи містять розбіжності та не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Позивач стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем, всупереч вимогам законодавства, не враховано надані документи, які чітко підтверджують ціну товару.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці, як територіального органу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000190/2 від 17.05.2023 року.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на розмір задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Віта-Текс» відмовити.
Скаржник зазначає, що ним під час проведення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, встановлено, що документи мають розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі. Зауважує, що зазначені обставини судом не досліджено в повній мірі.
За результатами проведеної консультації встановлено, що виявлені відповідачем розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих позивачем документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість за першим методом, у зв'язку з цим митна вартість визначена із застосування другого (резервного) методу.
Також зазначив, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, позивач не скористався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів, а отже не усунув сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані, що в свою чергу свідчить про надання декларантом неповних даних, про відсутність достовірних відомостей щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті за товар. У зв'язку з чим, у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування.
У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначивши, що суд першої інстанції належним чином перевірив аргументи митного органу, які були покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2023 року № UA100380/2023/000190/2 та прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Вказує, що оскільки відповідач не підтвердив законність застосування ним другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, то це вже є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення про коригування. Також зазначив, що скаржник уже раніше неодноразово протиправно коригував митну вартість товарів, які позивач ввозив на митну територію України за Договором, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Віта-Текс», код ЄДРПОУ 34483946, зареєстроване в якості юридичної особи 15.08.2006 року за № 10721020000007898, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.02.2023 року.
01.12.2015 року між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець) та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу № VT0112-15 (далі - Договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.
Відповідно до п. п. 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 Договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
23.11.2018 року відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору продавець та позивач, зокрема, продовжили строк дії договору до 31.12.2021 року та виклали п. 5.2 договору в новій редакції. Відповідно до якого сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов'язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаротранспортні документи на товар, документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат походження товару.
Відповідно до додаткової угоди № 4 до Договору, 03.12.2021 року продавець та позивач, зокрема, продовжили строк дії договору до 31.12.2024 року та погодили використання адреси місцезнаходження покупця.
30.03.2023 року між продавцем та позивачем був укладений додаток № VT442 до Договору (далі - Додаток) відповідно до п. 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступні товари виробництва Китайської Народної Республіки (далі - товар): а) тканина набивна (100% поліестер, сток), шириною 220 см, товарна позиція 54075400 відповідно до діючої на момент укладення Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), в кількості 14 260 кг, за ціною 2,78 доларів США за 1 (один) кг; б) тканина набивна (100% хлопок, сток), завширшки 225 см, товарна позиція 52085200 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 2 717 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.
Загальна вартість товару згідно інвойсу № NGLIAE-310323 склала 47 929,65 доларів США, відбувається покупцем згідно п. 4.1 Договору (оплата за товар буде проводитись шляхом оплати виставленого інвойса на товар продавцем протягом 60 календарних днів з дня отримання товару покупцем або його уповноваженим представником на митної території України, якщо інше не визначено відповідним додатком до Договору), а його поставка відбувалася змішаним транспортом на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Nantong Golden Land Smport and Export Co, Ltd.
31.03.2023 року продавцем на виконання п. 2 Додатку виставлено ТОВ «Віта-Текс» до сплати інвойс № NGLIAE-310323 на загальну суму 47 929,65 доларів США.
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2023 року позивач, з метою переміщення товару через митний кордон України, подав 1 митну декларацію ІМ40ДЕ (декларація 606773) № 23UA100380606773U1, у графі 31 якої позивач задекларував товар.
Відповідно до гр. гр. 20, 22, 42 митної декларації 606773 загальна вартість товару склала 47 929,65 доларів США, поставка відбувалась на умовах СРТ м. Київ, Україна.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом, разом із митною декларацією ІМ40ДЕ № 23UA100380606773U1 від 16.05.2023 року, надано до митного органу, передбачені ст. 53 МК України документи, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) № VT0112-15 від 01.12.2015 року, - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 23.11.2018 року, - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 03.12.2021 року, - Додаток, інвойс, - пакувальний лист продавця б/н від 31.03.2023 року (відмітка про митний контроль Одеської митниці 13.05.2023 року), - Коносамент № S0123030416 від 06.04.2023 року, - міжнародна товарно-транспортна накладна № 710745 від 11.05.2023 року, - прайс-лист продавця б/н від 31.03.2023 року, - технічні умови продавця б/н від 31.03.2023 року.
Судом встановлено, що доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № 23UA100380606773U1 від 16.05.2023 року, виписаної відповідачем.
16.05.2023 року митним органом проведено митний огляд товару за митною декларацією 606773 та складено акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 23UA100380606773U1, яким підтверджено опис товару, вказаний у гр. 31 декларації 606773.
16.05.2023 року, розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ № 23UA100380606773U1 від 16.05.2023 року митної вартості, митний орган 16.05.2023 року направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значення складових митної вартості товарів.
Посилаючись на положення ч. ч. 2, 3 ст. 53, ст. 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, 2) виписки з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляції, тощо), 3) копії митної країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України, 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листів) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, що стосується партії товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) інших наявних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
17.05.2023 року на вказаний запит позивачем за № 1605/23-02 надано пояснення, відповідно до яких зазначив, що обов'язок надати додаткові документи у декларанта виникає у разі виявлення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Всі необхідні документи, передбачені МК України, підприємством подані до Київської митниці, митна вартість товару заявлена в розмірі 47 929,65 доларів США. Повідомили, що відповідно до умов Договору інвойс, станом на день підписання цього листа, є неоплаченим, відтак товариство не може надати банківські платіжні документи щодо товару в силу відсутності останніх.
Щодо платіжних та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідніх для ідентифікації ввезеного товару, позивач зауважив, що оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати покупцем виставленого інвойса протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару покупцем, відповідно до п. 4.1 Договору. Інвойс станом на день підписання листа був неоплаченим, в зв'язку з чим у позивача відсутні банківські платіжні документи за товар.
Позивач повідомив, що у нього відсутні витребувані документи, а саме: калькуляція, специфікації, каталоги, прейскурант, прайс-лист (у формі, затребуваної митним органом), адже вони не надавались продавцем. Вважає, що ідентифікація товару підтверджена в Додатку та Інвойсі, який є первинним документом бухгалтерського обліку. Аналогічне підтверджується в пакувальному листі, технічних умовах, акті огляду, наданих позивачем разом з митною декларацією 606773.
Позивач звернув окрему увагу відповідача на те, що приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача.
ТОВ «Віта-Текс» додатково повідомило відповідача, що ним до митного оформлення товару в довідкових цілях було надано фотокопію експертних висновків № 113/26 від 17.01.2023 року, № 113/57 від 02.02.2023 року, виданих Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторинг зовнішніх товарних ринків», які стосуються інших (аналогічних) товарів, придбаних декларантом за Договором у продавця.
Просили завершити митне оформлення митної декларації ІМ40ДЕ № 23UA100380606773U1 від 16.05.2023 року або надати рішення про відмову в її митному оформленні (якщо Київська митниця буде вважати за неможливе визнати заявлену митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості товарів), відповідно до ч. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 255 МК України у зв'язку з поданням товариством Київській митниці всіх наявних у нього на день підписання цього листа документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України. Інші додаткові документи в рамках строку, передбаченого ч. 3 ст. 53 МК України надані не будуть. Просили визнати заявлену товариством митну вартість товару в розмірі 47 929,65 доларів США за першим методом визначення митної вартості товарів з урахуванням інформації, що надано листом.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2023 року відповідачем направлено позивачу повідомлення з метою проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.
17.05.2023 року Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000190/2, згідно з яким відповідач, застосував другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ).
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив номери та дати митних декларацій, використаних як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару.
Однак, всупереч діючому законодавству, митним органом не наведено обґрунтувань, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000428 від 17.05.2023 року, якою відмовила в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією 606773.
17.05.2023 року, позивачем для випуску товару у вільний обіг, керуючись ч. 7 ст. 55 МК України, в зв'язку з непогодженням із рішенням Митного органу подано повторно митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA100380606773U1 та відповідно до рішення сплатив грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 359 499,30 грн.
Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару 47929,65 доларів США.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначається, що джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є митні декларації: товар № 1 - МД від 04.05.2023 року № 23UA500080002926U0 (вартість згідно джерела інформації 5,54 дол. США/кг); товар № 2 - МД від 01.11.2022 року № 22UA102020005492U0 (вартість згідно джерела інформації 5,63 дол. США/кг).
У свою чергу, позивач повідомив відповідача про те, що товар за Договором перетинав митний (державний) кордон України автомобільним транспортним засобом ВН83191А, відмітки про проходження митного контролю та митного оформлення в пункті пропуску через державний кордон України проставлені Одеською митницею, як територіальним органом Державної митної служби України на інвойсі, пакувальному листі від 31.03.2023 року та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR). Зазначене пояснює відсутність відміток митного органу в коносаменті. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні у зв'язку з тим, що товар станом на день підписання листа був неоплаченим. Відсутність копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, інших каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, крім раніше поданого до митного оформлення товару, також не можуть бути надані, в зв'язку з відсутністю на день підписання листа і відповідно до умов укладеного Договору не є обов'язковим надання покупцю.
17.05.2023 року відповідач повідомив декларанта, що після проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, на підставі наявної інформації прийняте спірне рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000190/2 від 17.05.2023 року.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам апелянта в апеляційні скарзі та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).
Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» № 3018-VI від 15.02.2011 року, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК).
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року № 21-591а15.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000190/2 від 17.05.2023 року не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою Митною декларацією IV40ДЕ № UA 100380606773U1.
Відтак суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товару, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
За умовами Договору, додаткової угоди № 2 від 23.11.2018 року до Договору, додаткової угоди № 4 від 03.12.2021 року до Договору, додатку, у п. 2 якого є посилання на інвойс № NGLIAE-310323 від 31.03.2023 року, та самого інвойсу NGLIAE-310323, вбачається, що товар постачався продавцем позивачу змішаним транспортом на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 47 929,65 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ № 23UA100380606773U1.
Є безпідставними твердження відповідача про неможливість встановити умови оплати за спірний товар позивача, адже воно повністю спростовується наданими позивачем документами до митного оформлення спірного товару. При цьому позивач у листі від 17.05.2023 року № 1605 повідомив відповідачу, що спірний товар був не оплачений відповідно до умов Договору (Додатку), що, у свою чергу, пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару під час його митного оформлення.
Не знайшли свого відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.
Відповідно до Додатку до Договору та інвойсу № NGLIAE-310323 від 31.03.2023 року продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до Договору та Додатку. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано відзначено, що до компетенції митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару.
Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 428 від 21.05.2012 року.
Так, в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз'яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені Наказом Державної митної служби України № 256 від 14.07.2020 року, а також МК України.
Разом із тим, приналежність товару до стокового підтверджується додатком, інвойсом № NGLIAE-310323 від 31.03.2023 року, який є первинним документом бухгалтерського обліку, містить підтвердження того, що товар є стоковим, копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому відповідачем не було надано суду докази та зазначено правові підстави для обов'язкового узгодження продавцем та позивачем сортності товару, що постачався, як і впливу останньої на митну вартість такого товару.
З приводу доводів відповідача, що позивач не надав сертифіката про походження товару, слід врахувати наступне.
Так, відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Матеріалами справи встановлено, що продавець зробив відповідну заяву про країну походження спірного товару в інвойсі № NGLIAE-310323 від 31.03.2023 року, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Китайську Народну Республіку.
Колегія суддів критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на його запит не надав витребувані ним прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
У свою чергу, позивач у листі № 1605/23-02 від 17.05.2023 року повідомив відповідача про відсутність у нього витребуваних документів та надав обґрунтовані пояснення з посиланням на відповідні умови укладеного Договору, додаткових угод та Додатку.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Отже, заявлений позивачем рівень митної вартості товару підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, інвойсом №NGLIAE-310323 від 31.03.2023 року та не викликає в суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Що стосується посилання митниці на те, що в інвойсі від 31.03.2023 року № NGLIAE-310323 зазначено коносамент, який був виданий 06.04.2023 року, тобто пізніше дати інвойсу, що є, на думку відповідача, розбіжністю, і суперечить правилам морського перевезення, оскільки коносамент створюється під час розміщення вантажу на борту судна, то колегія суддів враховує пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Разом із тим, зауважує, що вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її необґрунтованість.
Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: Договором, додатковою угодою № 2 від 23.11.2018 року до Договору, додатковою угодою № 4 від 03.12.2011 року до договору, додатком, інвойсом № NGLIAE-310323 від 31.03.2023 року, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення № UA100380/2023/000190/2 від 17.05.2023 року слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Колегією суддів також досліджено правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що джерелом інформації при здійснені контролю за правильністю визначення за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями: товар № 1 - МД від 04.05.2023 року № 23UA500080002926U0 (вартість згідно джерела інформації 5,54 дол. США/кг); товар № 2 - МД від 01.11.2022 року № 22UA102020005492U0 (вартість згідно джерела інформації 5,63 дол. США/кг), з приводу чого колегія суддів зазначає.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у своїх постановах від 19.06.2018 року у справі № 826/6346/16 (№ К/9901/36092/18), від 31.01.2018 року у справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 року у справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Із матеріалів справи вбачається, що товар за митною декларацією № 23UA100380606773U1 від 16.05.2023 року та № 23UA100380606851U1 від 17.05.2023 року постачалися на умовах CPT м. Київ, Україна, які передбачають те, що в ціну товару включено витрати перевезення товару, ціна фрахту та інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження та будь-які розвантаження в порту призначення та доставку до місця призначення на митній території України. У той час, коли спірний товар позивача постачався на умовах CFR м. Київ Україна, які передбачають те, що поставка вважається виконаною за умови доставки товару до порту призначення, тобто не включають в себе витрати на його доставку до місця призначення на митній території України.
Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України) та маршрутах їх доставки.
Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а коригування його вартості на підставі митних декларацій № 23UA500080002926U0 від 04.05.2023 року та № 22UA102020005492U0 від 01.11.2022 року є протиправним.
Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом першої інстанції відзначено, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. У відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Отже, відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, тому позовні вимоги щодо його скасування задоволено правомірно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим та вірним по суті, висновки суду першої інстанції доводами скаржника не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київської митниці, як територіального органу відокремленого підрозділу Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329 КАС України.
Головуючий суддя О.В. Голяшкін
Судді М.М. Заїка
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено 30.04.2024 року.