Справа № 620/8147/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
30 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Голяшкін О.В.,
судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Чернігівській області щодо не скасування нарахувань з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року та неповернення надміру сплачених коштів на загальну суму 11700,00 грн;
- зобов'язати ГУ ДПС у Чернігівській області провести списання нарахувань по єдиному податку в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 , за період з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року, у сумі 11700,00 грн;
- зобов'язати ГУ ДПС у Чернігівській області підготувати та подати для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ФОП ОСОБА_1 коштів, згідно поданих заяв про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені: від 04.04.2023 року № 8921327 на суму 2600,00 грн (напрям перерахування коштів - на поточний рахунок платника податку НОМЕР_1 ); від 05.04.2023 року № 9029332 на суму 2600,00 грн (напрям перерахування коштів - на поточний рахунок платника податку НОМЕР_1 ); від 05.04.2023 року № 9030689 на суму 1300,00 грн (напрям перерахування коштів - на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов'язання з інших платежів - НОМЕР_2 ), від 05.04.2023 року № 9032213 на суму 1300,00 грн (напрям перерахування коштів - на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов'язання з інших платежів - НОМЕР_2 ), від 05.04.2023 року № 9033849 на суму 1300,00 грн (напрям перерахування коштів - на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов'язання з інших платежів - НОМЕР_2 ); від 05.04.2023 року № 9035413 на суму 1300,00 грн (напрям перерахування коштів - на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов'язання з інших платежів - НОМЕР_2 ); від 05.04.2023 року № 9035710 на суму 1300,00 грн (напрям перерахування коштів - на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов'язання з інших платежів - НОМЕР_2 ).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що після подачі податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № 9307444349 від 11.02.2023 року відповідачем ГУ ДПС у Чернігівській області не було здійснене коригування нарахувань з єдиного податку в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що згідно п. 9.1 підроз. 8 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками другої групи стала не зобов'язанням, а правом, то відповідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, кошти у розмірі 11700,00 грн мають бути повернуті позивачу на його рахунок.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.
Зазначає, що подання платником єдиного податку податкової декларації платника єдиного податку, в якій відображена відсутність сплати щомісячних авансових внесків єдиного податку за відповідний податковий (звітний) період, попри фактичну наявність інформації в ІКП про їх сплату у цей період, не може бути підставою для зменшення контролюючим органом нарахувань єдиного податку в ІКП за відповідний період. Вказує також, що нараховані в ІКП щомісячні авансові внески по єдиному податку у період з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року можуть бути скориговані (зменшені у межах нарахованих авансових внесків по окремих місяцях) відповідним контролюючим органом за умови відсутності інформації про сплату платником єдиного податку у відповідному місяці. Платником податків було подано звернення до ДПС України, за результатами розгляду якого було проведено коригування в ІКП платника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме скасовано нарахування 3900,00 грн за 3 місці 2022 року, з урахування сплачених сум. Крім того, вважає, що сплачені платником єдиного податку першої та другої груп авансові внески з єдиного податку у період з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року (у межах нарахованого контролюючим органом єдиного податку), якщо таким платником у 2023 році (після фактичної сплати єдиного податку) виявлено бажання скористатись правом не сплачувати єдиний податок у період з 01.04.2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, у розумінні пп. 14.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, не є надміру або помилково сплаченими сумами єдиного податку, тому не можуть бути повернуті платнику єдиного податку.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що судом першої інстанції було повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини у справі, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що кошти у розмірі 11700,00 грн є надміру сплаченими і підлягають поверненню в установленому законом порядку, згідно поданих ним заяв.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, з 01.06.2019 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та відноситься до другої групи платників єдиного податку.
Згідно з наявною інформацією в ІКС «Податковий блок» щомісячно 20 числа ГУ ДПС у Чернігівській області здійснювались нарахування авансових внесків по єдиному податку в ІКП ФОП ОСОБА_2 за кодом 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» (далі - ІКП ЄП).
У ІКП ЄП ФОП ОСОБА_2 наявна інформація про нарахування 20.01.2022 року, 20.02.2022 року, 20.03.2022 року, 20.04.2022 року, 20.05.2022 року, 20.06.2022 року, 20.07.2022 року, 20.08.2022 року, 20.09.2022 року, 20.10.2022 року, 20.11.2022 року та 20.12.2022 року єдиного податку у загальній сумі 15600,00 грн (щомісячні нарахування - 1300,00 грн) та, відповідно, зарахування сплаченого у 2022 році платником єдиного податку у загальній сумі 15600,00 грн (14.01.2022 року - 1300,00 грн, 11.02.2023 року - 1300,00 грн, 17.03.2022 року - 1300,00 грн, 16.05.2022 року - 1300,00 грн, 01.06.2022 року - 1300,00 грн, 20.06.2022 року - 1300,00 грн, 14.07.2022 року - 1300,00 грн, 26.08.2022 року - 2600,00 грн 14.10.2022 року - 1300,00 грн, 21.11.2022 року - 2600,00 грн).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.02.2023 року ФОП ОСОБА_2 подав до ГУ ДПС у Чернігівській області та Борзнянської державної податкової інспекції (Борзнянський район) (далі - Борзнянська ДПІ) податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за звітний 2022 рік № 9307444349, в якій, згідно абз. 2 п. 9.1 підроз. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, не заповнював періоди, в яких єдиний податок не сплачувався.
Таким чином, ФОП ОСОБА_2 вирішив скористатися правом не сплачувати єдиний податок, яке було надане Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX), підтвердивши це подачею вищезазначеної податкової декларації.
Зокрема, з метою скористатися правом, передбаченим Законом України № 2120-ІХ, ФОП ОСОБА_2 , на підставі п. 9.1 підроз. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, у розділі III рядка «Щомісячні авансові внески» відобразив сплату авансових внесків у 1 кварталі у сумі 3900,00 грн та не відобразив сплату у II, III та IV кварталах 2022 року. Разом з тим, задекларував обсяг доходу, отриманого у звітному періоді, у сумі 2062988,05 грн.
Поряд з цим, продовжуючи намір скористатися зазначеним правом, 15.03.2023 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Борзнянської ДПІ та ГУ ДПС у Чернігівській області із заявою, в якій просив списати нарахування по єдиному податку за період з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року у сумі 11700,00 грн, як переплату в рахунок майбутніх платежів.
Також, позивачем були подані заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені від 04.04.2023 року № 892137, від 05.04.2023 року №9029332, від 05.04.2023 року № 9030689, від 05.04.2023 року № 9032213, від 05.04.2023 року № 9033849, від 05.04.2023 року № 9035413, від 05.04.2023 року № 9035710.
Згідно інформації, яка зазначена в листі від 10.04.2023 року № 3532/6/25-01-24-08-12, ГУ ДПС у Чернігівській області за результатом розгляду заяв позивача від 15.03.2023 року відмовлено у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в адміністративному порядку, подавши скаргу від 28.04.2023 року № 12 до ДПС України, в якій просив повернути помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань та направити їх в рахунок оплати орендної плати з фізичних осіб та на розрахунковий рахунок, що вказано в заявах.
За результатами розгляду зазначеної скарги було проведено коригування в ІКП платника ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме скасовано лише нарахування за 3 місяці 2022 року з урахування сплачених сум у розмірі 3900,00 грн.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що листом від 30.05.2023 року № 13549/6/99-00-24-01-03-06 ДПС України повідомило позивача про відмову в задоволенні його скарги в повному обсязі.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не скасування нарахувань з єдиного податку за період з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року та неповернення надміру сплачених коштів на загальну суму 11700,00 грн, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам скаржника в апеляційні скарзі, запереченням позивача у поданому відзиві та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів є ПК України. Зокрема, він визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, за приписами п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
За приписами п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У силу вимог п. 295.1 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Пунктом 295.2 ст. 295 ПК України встановлено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до п. п. 293.1, 293.2 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для ФОП, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Як визначено п. 295.4 ст. 295 ПК України, сплата єдиного податку платниками першої-третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
За приписами пп. 2 п. 295.6 ст. 295 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 15.03.2022 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), яким було внесено зміни до ПК України. Зокрема, доповнено новим п. 9 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення».
Відповідно до пп. 9.1 п. 9 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, з 01.04.2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок. При цьому такими особами декларація платника єдиного податку-фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.
У відповідності до п. п. 43-1 - 43.4 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Пунктами 43.5 та 43.6 ст. 43 ПК України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
На виконання положень ст. 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Пунктом 5 розд. І цього Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 року за № 370/33341.
Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 року № 60 затверджено Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені (далі - Порядок № 60).
Зазначений порядок, зокрема, регламентує механізм інформаційного обміну між ДПС, територіальними органами ДПС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС.
Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку № 60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
У заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету; у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету (п. 2 розд. ІІІ Порядку № 60).
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу в автоматичному режимі щомісячно 20 числа здійснювались нарахування авансових внесків по єдиному податку за кодом 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб». Щоб не втратити статус платника єдиного податку, позивачем було здійснено оплату нарахованих зобов'язань.
З метою скористатися правом не сплачувати єдиний податок, яке було надане позивачу Законом № 2120-ІХ, на підставі п. 9.1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПК України та в межах встановленого строку позивач подав до податкового органу заву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 11700,00 грн та перерахування їх на відповідні рахунки. При цьому виконавши усі умови, передбачені чинним законодавством для повернення надміру сплачених сум.
Однак, відповідач у відповідні строки, та в порушення норм, передбачених ПК України та Порядком № 60 не вчинив жодних дій, спрямованих на повернення вищезазначених коштів.
З урахуванням вищезазначених обставин та положень закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на повернення суми надміру сплачених грошових зобов'язань, в тому числі з урахуванням виконання позивачем всіх умов, передбачених законодавством для проведення надміру сплачених сум.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що позивачем підтверджено його право на повернення коштів, а відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах діяв у спосіб та порядок, передбачений законом, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суд першої інстанції про задоволення позову.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівської області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Голяшкін
Судді М.М. Заїка
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено 30.04.2024 року.