Справа № 691/218/23 Головуючий у 1 інстанції - Синиця Л.П.
30 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Кобаля М.І.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищевського районного суду Черкаської області 28 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Городищевського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якій просив про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, Серії НОМЕР_6 від 31.01.2023 року та закриття даної справи.
В обґрунтування позову посилається на те, що 31 січня 2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Савченко В.О. винесно постанову по справі про адмінстративне правовопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України Серії НОМЕР_6. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу, в розмірі 17000,00 грн.. Згідно постанови № 00004439 підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 14.12.2022 року о 14 год. 04 хв., за адресою Н-01 Київ - Знам'янка, км. 198 + 300, як власник транспортного засобу DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,33 2% (4,533 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що передбачено відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. З постановою № 00004439 не згідний, вважає її такою, що винесена з порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512, а викладені в ній обставини не підтверджені належними і допустими доказами та не відповідають дійсності.
Вказує, що при розрахунку відсоткового перевищення загальної маси автомобіля DAF XF 95.430 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідач брав його максимально допустиму вагу 40 тон. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF XF 95.430 д.н.з. НОМЕР_1 , тип транспортного засобу зазначений: спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е. Разом з тим, 14.12.2022 року до автомобіля DAF XF 95.430 д.н.з. НОМЕР_1 був приєднаний напівпричіп SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 напівпричіпа SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_4 , тип транспортного засобу зазначений: спеціалізований напівпричіп H/ПР-контейнеровоз - Е. Відповідно до п. 22.5 ПДР фактична допустима маса двовісного автомобіля з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13.716м. контейнеровоза не може перевищувати 42 тони. За таких обставин, вважає, що посадова особа відповідача при складенні постанови не визначила тип напівпричепа при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не двомісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напіпричіпом (контенеровоз) в 42 тони, а двомісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напіпричепом в 40 тон, та як наслідок, провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Рішенням Городищевського районного суду Черкаської області 28 грудня 2023 року даний позов - залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про тип належного йому транспортного засобу є необґрунтованим та не доведеними. Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 тонн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з грубим порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
25 квітня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзиві відповідача на апеляційну скаргу скаргу позивача, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Городищевського районного суду Черкаської області 28 грудня 2023 року - залишити без змін.
Відповідно до частини 5 статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ч. 1 сатті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 31.01.2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті, Савченком В.О. розглянуто відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 9.9, та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особина території України) серія НОМЕР_6, за якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн..
Суть правопорушення згідно оскаржуваної постанови серії НОМЕР_6.
14.12.2022 о 14 год. 04 хв., за адресою Н-01 Київ - Знам'янка, км. 198 + 300, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,332 % (4 533 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Результати автоматизованої фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення: Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу - загальна маса 44 532,9 кг.; Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 5 шт.; відстань між вісями 1-2: 3770 мм, 2-3: 5850 мм, 1310 мм., 3-4: 1310 мм, 4-5: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 8052 кг., 2 - 12679 кг., 3 - 9677 кг., 4 - 9486 кг., 5 - 9587 кг.; загальна маса - 49481 кг..
Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
В силу вимог пункту 3, абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У відповідності до підпункту б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тон); чотирьохвісний автомобіль 32 тони; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон. Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони. Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами регламентована статтею 132-1 КУпАП.
Зі змісту ч. 2 ст. 1321 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. За вчинення такого правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу, зокрема, в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Процедура оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, регламентована Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою Міністерством інфраструктури України 27.09.2021 року № 512.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Інструкції уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП (далі - адміністративні правопорушення).
Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - cистема), необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова), що передбачено пунктом 2 Розділу ІІ Інструкції.
Згідно до п. 3 Розділу ІІ вказаної Інструкції під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
За результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки (пп. 1 п. 5 Розділу ІІ Інструкції).
Вимоги до форми постанови визначені статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої постанова повинна містити:
- найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
- дату розгляду справи;
- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
- опис обставин, установлених під час розгляду справи;
- зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
- прийняте у справі рішення.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Так, приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про тип належного йому транспортного засобу є необґрунтованим та не доведеними.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
В позовній заяві позивач вказував, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF XF 95.430 д.н.з. НОМЕР_1 , тип транспортного засобу зазначений: спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е.
Разом з тим, 14.12.2022 року до автомобіля DAF XF 95.430 д.н.з. НОМЕР_1 був приєднаний напівпричіп SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 напівпричіпа SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_4 , тип транспортного засобу зазначений: спеціалізований напівпричіп H/ПР-контейнеровоз - Е.
Зазначене позивачем підтверджується доданими до матеріалів справи свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та товарно - транспортною накладною (а.с. 14-16).
З наведених доказів вбачається, що судом першої інстанції не враховано, що, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, напівпричеп є спеціалізованим контейнеровозом.
Водночас, під час розгляду відомостей із матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів, старший державний інспектор Савченко В.О. не визначив тип спеціалізованого напівпричіпу, у зв'язку із чим прийшов до хибного висновку про дозволену максимальну масу такого транспортного засобу 40 тон.
Таким чином, до зазначеного в оскаржуваній постанові транспортного засобу слід застосовувати нормативний параметр в 42 тонни. Так як, у відповідності до пункту 22.5 ПДР допустима загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 42 тонни.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Укртрансбезпека неправомірно застосувала до них вагові норми - 40 тонн.
Разом з тим, у Додатку 1 до Інструкції № 512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами: % перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:
- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР (16 т.);
- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях тонна або міліметр), та становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
Згідно даних постанови, загальна маса транспортного засобу розрахована, як сума навантаження на кожну вісь. Проте, відносно визначення навантаження на кожну вісь не була застосована похибка пристрою, яка дорівнює 16%. Провівши розрахунки визначення маси транспортного засобу, як суму навантаження на кожну вісь з урахуванням похибки пристрою у 16 %, отримаємо наступні результати:
1) Навантаження на вісь 1 (з урахуванням похибки пристрою 16%; 8052 кг х 16 % = 1288,32 кг) становить 6763,68 кг (8052 кг - 1288,32 кг);
2) Навантаження на вісь 2 (з урахуванням похибки пристрою 16%; 12679 кг х 16 % = 2028,64 кг) становить 10650,36 кг (12679 кг - 2028,64 кг);
3) Навантаження на вісь 3 (з урахуванням похибки пристрою 16%; 9677 кг х 16 % = 1548,32 кг) становить 8128,68 кг (9677 кг - 1548,32 кг);
4) Навантаження на вісь 4 (з урахуванням похибки пристрою 16%; 9486 кг х 16 % = 1517,76 кг) становить 7968,24 кг (9486 кг - 1517,76 кг);
5) Навантаження на вісь 5 (з урахуванням похибки пристрою 16%; 9587 кг х 16 % = 1533,92 кг) становить 8053,08 кг (9587 кг - 1533,92 кг).
Отже, загальна маса транспортного засобу (з урахуванням похибки пристрою, яка застосованої до кожної вісі) становить - 41 564,04 кг (6763,68 кг + 10650,36 кг + 8128,68 кг + 7968,24 кг + 8053,08 кг).
Окрім того, в товарно - транспортній накладній №АК000006516 від 14.12.2022, р. зазначено, що автомобіль DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ S01, д.н.з. НОМЕР_5 здійснював перевезення вантажу - соняшнику сухого врожаю 2022 року з смт. Чорнобай Черкаської області ( Вантажовідправник - СТОВ «АГРОКО») до м. Ладижин, вул. Сагаєва, 1 (Вантажоодержувач - Філія ВКВК ТОВ «Вінницька птахофарбика»). Маса брутто завантаженого транспортного засобу з напівпричепом становила 41800 кг. При розвантажені транспортного засобу його маса брутто була зафіксована 41520 кг.
Зазначене вище, в своїй сукупності свідчить про відсутність факту перевищення нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу, при дозволеній максимальній фактичній масі 42 тони. Тим самим спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Щодо твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням та пломбуванням, слід зауважити.
Колегія суддів звертає увагу, що наявність чи відсутність спеціального маркування, а також найменування і спосіб навантаження товару, що перевозився не є обставинами, які впливають на технічні характеристики напівпричепу як контейнеровоза. Позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення вимог щодо маркування контейнерів.
Таким чином, колегія суддів встановила невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та протиправність прийняття відповідачем відносно позивача оскаржуваних постанов про накладення адміністративного стягнення.
При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справа № 463/1352/16-а.
Отже, доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні Городищевського районного суду Черкаської області 28 грудня 2023 року та є підставою для його скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 139, 243, 246, 272, 286, 308, 315, 317, 321 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Городищевського районного суду Черкаської області 28 грудня 2023 року- скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, Серії НОМЕР_6 від 31.01.2023 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: М.І. Кобаль
Є.І. Мєзєнцев