П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20499/23
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
09 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
- визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що виконав зобов'язання припинити громадянство РФ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 року установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Разом з тим, відповідач відмовив ОСОБА_1 у прийнятті декларації з посиланням на те, що у позивача 19.05.2023 закінчився строк виконання зобов'язання про припинення громадянства Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України, а контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу позивачем укладено 30.05.2023. Однак лише 27.06.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняло рішення про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Позивач наголошував, що встановлений у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» (в редакції Закону № 1941- IX від 14.12.2021) дворічний строк виконання іноземцем обов'язку подати документ про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства не стосується осіб, які отримали громадянство у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021) та відносяться до категорій, визначених у п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.
Позивач стверджував, що ним дотримані всі умови положень п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021 для права скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), а саме: він набув громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021) та він в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
В свою чергу, неможливість виконати зобов'язання припинити громадянство Російської Федерації пов'язана із тим, що дипломатичні відносини між Україною та РФ розірвано, а тому позивач не міг скористатись такою процедурою на території України.
Крім того, позивач наголосив, що з початку запровадження на території України воєнного стану, він вступив до лав територіальної оборони та приймав участь у бойових діях (вказане підтверджується копією посвідчення, відеозаписами, та численними подяками за свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, від командира ВЧ НОМЕР_1 ; начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського міського голови Віталія Кличка; командира ВЧ НОМЕР_2 СБУ). Вказані обставини створювали для позивача певну загрозу/переслідування при особистому відвідуванні консульських установ РФ, які розташовані на території інших держав.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що у зв'язку з прийнятим рішення про оформлення набуття громадянства України, позивачем подано зобов'язання припинити громадянство Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства РФ, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства РФ - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина РФ до уповноваженого органу цієї держави.
Законом чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство. У відповіді ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30.01.2023 за вих. № 8010.4.2-3388/80.3-23 за результатом розгляду адвокатського запиту від 23.01.2023 № 023-01/01-23 в інтересах ОСОБА_2 повідомлено про відсутність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документу щодо проходження служби у Збройних силах України. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства РФ до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якого, у свою чергу, не виникає обов'язку з прийняття відповідного документу.
Позивач, на якого покладено певне зобов'язання припинити іноземне громадянство, не скористався передбаченою законодавством РФ для його випадку процедурою. Позивачем не надано жодного доказу неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство)(відсутні будь які докази, починаючи з 19.05.2021 щодо звернення позивача з відповідним клопотанням до посольства РФ про припинення іноземного громадянства (підданства). Крім того, позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України після спливу строку надання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області документу уповноваженого органу рф про вихід з громадянства рф.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не вчинено жодної дії, яка б свідчила про неможливість виконати взяті на себе зобов'язання щодо припинення російського громадянства (відсутні будь які докази, починаючи з 19.05.2021 щодо звернення позивача з відповідним клопотанням до посольства РФ до повномасштабного вторгнення РФ на територію України, не надіслано поштою жодної заяви до дипломатичного представництва або консульської установи Російської Федерації, які діють в країнах Європи).
Апелянт наголошує, що позивач не був позбавлений можливості здійснити процедуру виходу з громадянства Російської Федерації шляхом подання як клопотання (заяви) про припинення іноземного громадянства так і декларації про відмову від громадянства Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави чи до консульства Російської Федерації в Україні, та не був позбавлений можливості після повномасштабного вторгнення РФ на територію України звернутися до нотаріуса про завірення його підпису у заяві про вихід з російського громадянства з подальшим надсиланням заяви поштою до консульства Російської Федерації в країнах Європи.
Крім того, апелянт наголосив, що даний спір повинен розглядатись Київським окружним адміністративним судом за територіальною підсудністю, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у передачі справи до іншого суду.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Тюменської області Російської федерації.
23.12.2020 року позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні строком до 23.12.2021.
12 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання громадянства України, до якої долучив:
- свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_1 , де зазначений його батько ОСОБА_3 ,
- свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_4 , 25.03.1952 року із зазначенням актового запису № 187 від 22.04.1952, місце державної реєстрації Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим, повторне свідоцтва видано Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Мінюсту 06.03.2021 серія НОМЕР_3 ,
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, в якому зазначено, що за № 187 від 22.04.1952 зареєстрований запис про народження ОСОБА_4 на підставі довідки про народження від 25.03.1952 Джанкойського пологового будинку, відомості про свідоцтво 07.12.2011 внесено до Держреєстру державним реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим.
19.05.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області за розглядом заяви позивача прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" (т.1 а.с.142).
Позивач отримав довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_4 від 20.05.2021.
У зв'язку з ухваленим відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України, ОСОБА_1 подав до органу ДМС зобов'язання припинити громадянство Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства Російської Федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства Російської Федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави (до 19.05.2023).
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства Російської Федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації.
Листом від 22.10.2021 №8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв'язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства Російської Федерації в Україні від 09.01.2021 №1 вартість виходу з громадянства Російської Федерації становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов'язання прийняти декларацію.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_5 від 16.03.2022 року.
Разом з тим, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21, котрим було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено.
Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі № 320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства Російської Федерації.
У зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач на виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації з тих підстав, що незалежною причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є той факт, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) Російської Федерації не здійснюється внаслідок розриву дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією.
Однак, відповідач не прийняв та повернув також і вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, в якому зазначив, що тільки особи, які відносяться до категорій, перелічених у прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX мають право на подання відповідних декларацій.
Позивач оскаржив таку відмову і в межах справи № 420/11071/23 рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено: визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 № 420/11071/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року по справі №420/11071/23 скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
30 травня 2023 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у складі ЗСУ.
31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.
У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що 19.05.2023 закінчився строк виконання зобов'язання про припинення громадянства РФ протягом двох років з моменту набуття громадянства України, поданого позивачем 19.03.2021. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу укладено 30.05.2023. Таким чином, у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відсутні підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України від 31.05.2023, у зв'язку з чим декларацію повернуто ОСОБА_1 ..
При цьому, на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» 27.06.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону ОСОБА_1 ..
Зважаючи на протиправність відмови у прийнятті декларації та рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України із зазначених відповідачем підстав, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач уклав 30 травня 2023 року контракт про проходження служби у складі Збройних Сил України та набув громадянство України 19.05.2021 (тобто у межах, визначених прикінцевими та перехідними положеннями), то виконуються обидві умови, що надають йому право на підставі п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941- IX подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство).
В свою чергу, неможливість виконати зобов'язання припинити громадянство Російської Федерації пов'язана із тим, що внаслідок агресії останньої дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому позивач не міг скористатись такою процедурою на території України.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-ІІІ.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III встановлено, що громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Набуття громадянства України за територіальним походженням врегулювано ст.8 Закону 2235-III.
Так, відповідно до ч.1 ст.8 Закону 2235-III, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III іноземці, зазначені в ч. ч. 1 - 3 цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Згідно з абз.12 ст.1 Закону № 2663-IV, зобов'язання припинити іноземне громадянство це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
За приписами абз.16 ст. 1 Закону № 2235-III, декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Приписами ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону № 2235-ІІІ, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) це невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
З викладеного слідує, що особа, яка набула громадянство України, зобов'язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства.
19 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-ІХ .
За новою редакцією ст. 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. ст. 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Тобто, на даний час редакція закону № 2235-III передбачає невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), як підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
У пояснювальній записці до проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України 5630 від 07.06.2021 зазначено, що метою прийняття проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України)» є реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».
Прийняття вказаного законопроєкту дозволить спростити порядок набуття громадянства України громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та іноземцями і особами без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходили (проходять) військову службу за контрактом у Збройних Силах України та/або брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Крім того, аналізом законодавства у сфері громадянства України та практики його реалізації засвідчено, що нормативне регулювання питань громадянства України потребує удосконалення, зокрема, з метою актуалізації окремих його положень, приведення у відповідність із положеннями законодавства, що регулює питання, пов'язані з громадянством.
У висновку Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин № 5630 від 07.06.2021 до проекту вищезазначеного прийнятого Закону зазначено, що голова Державної міграційної служби України повідомив, що ДМС підтримує законопроект. А також звернув увагу, що у деяких осіб вже сплинули строки виходу з громадянства або найближчим часом спливає термін 2 роки як вони отримали громадянство України відповідно до Указу Президента України, але вони не можуть подати документ про припинення громадянства іншої держави, оскільки мають звернутися до посольства держави-агресора або в'їхати на її територію, де вони можуть зазнати переслідувань.
В той же час, відповідно до статті 19 федерального закону «Про громадянство російської федерації», вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території російської федерації, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи в загальному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього федерального закону. Вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього федерального закону.
Згідно із пунктом б) статті 32 вказаного закону, заява з питань громадянства російської федерації особою, яка проживає за межами російської федерації і не має місця проживання на території російської федерації подається до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації, що знаходяться за межами російської федерації.
Тобто, приписами п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021 надано право скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) особам за наявності двох умов:
- особи набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021);
- відносяться до однієї з визначених у таких положеннях категорій осіб, зокрема - тих, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
За обставинами справи, 19 травня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України", позивачу видано довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року та тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_4 від 20.05.2021.
Крім того, позивача під підпис повідомлено, що іноземець, який набув громадянство України і не подав у порядку ст.10 Закону 2235-III, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього, втрачає громадянство України (т.1 а.с.140).
В даному випадку, дворічний строк для подання документу про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від нього, спливав 19 травня 2023 року.
Водночас, загальновідомим є те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і донині. Функціонування дипломатичних та консульських установ держави-агресора на території України не здійснюється.
Отже, у зв'язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зв'язків з країною-агресором, позивач позбавлений можливості подати заяву до посольства вказаної країни про вихід з громадянства, оскільки консульські установи РФ в Україні не працюють, що фактично є для позивача форс-мажорною обставиною.
В свою чергу, з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.
На переконання колегії суддів, позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації з незалежних від нього причин.
24 березня 2023 року позивач, на виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства, звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства Російської Федерації з тих підстав, що незалежною причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є той факт, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) РФ не здійснюється внаслідок розриву дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією.
Листом № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року відповідач не прийняв та повернув вказану декларацію, з посиланням на те, що тільки особи, які відносяться до категорій, перелічених у прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX мають право на подання відповідних декларацій.
Позивач оскаржив таку відмову до суду. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 по справі № 420/11071/23 визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ. Однак, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 № 420/11071/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року по справі №420/11071/23 скасовано та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, 30 травня 2023 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у складі ЗСУ.
31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Судова колегія наголошує, що хоча позивач і звернувся до міграційного органу з декларацією про відмову від іноземного громадянства поза межами дворічного строку, який скінчився 19.05.2023 року, однак як станом на час укладення позивачем контракту про проходження військової служби в ЗСУ так і станом на час подання декларації, рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" від 19.05.2021 року скасовано не було.
Матеріалами справи також підтверджено, що Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України підготовлено відповідачем лише 26 червня 2023 року, тобто вже після подачі позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства на підставі п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941- IX, особою яка в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що є очевидно необґрунтованим.
Викладене, на переконання колегії суддів, є самостійною підставою для часткового задоволення позову.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що одразу після вчинення Російською Федерацією повномасштабного збройного вторгнення на територію України позивач вступив до лав територіальної оборони та приймав участь у бойових діях (вказане підтверджується копією посвідчення, відеозаписами, та численними подяками за свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, від Командира ВЧ НОМЕР_1 ; начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського Міського Голови Віталія Кличка; командира ВЧ НОМЕР_2 СБУ.
ОСОБА_1 нагороджений пам'ятною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України - медаллю « 30 років воєнній розвідці України» згідно наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 23.07.2023 № 1777АСК.
Позивачу оголошено подяку Ради національної безпеки і оборони України за особистий внесок у справу гарантування національної безпеки і оборони України, зразкове виконання військового обов'язку в умовах воєнного стану, на підставі розпорядження секретаря Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_5 від 04.10.2023 № 204/2023-к.
Крім того, ОСОБА_1 нагороджений заохочувальною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя» - 9 х 19 мм пістолетом Glock 17 Gen 5 № AGLZ 491 у комплекті з 10 патронами, згідно з наказом № 1217 від 12.06.2023 начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України ОСОБА_6 .
Позивач також є членом Всеукраїнського громадського об'єднання «Проффінконтроль України» (англ. ProfF in Control Ukraine або P.F.C.U.) - громадське об'єднання організацій та експертів у галузі фінансових продуктів та послуг, які беруть участь у роботі над законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з використанням криптовалют в Україні, допомагають правоохоронним органам України у боротьбі з фінансовими пірамідами, скам-проектами та незаконними бінарними опціонами (псевдофорекси), координують та здійснюють благодійну діяльність разом із учасниками криптоспільноти. Дане громадське об'єднання активно займається гуманітарною допомогою під час війни та всіма силами сприяє зміцненню обороноздатності країни. Позивач є IT-фахівцем та окрім безпосередньої участі у бойових діях, активно допомагає країні у відсічі збройній агресії на кібер-фронті. Позивач бере участь у волонтерській та гуманітарній діяльності. Висвітлення його діяльності можна знайти за посиланнями: https://aspi.com.ua/ru/news/tekhnologii/ekspert-rinku-kriptovalyuti-sergiy-sotnichenko-yakiy-zakhischav-kiivschinu-vid#gsc.tab=0; https://biz.nv.ua/bizinterview/kriptovalyuta-v-ukraine-kak-prosledit-proishozhdeniekriptovalyuty-i-pochemu-eto-vazhno-50266626.html; https://finance-webtransfer.com.ua/ekonomika/nikakoj-raboty-s-rossiyanamikriptokompanii-ukrainy-prinyali-memorandum/).
Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в умовах воєнного стану, враховуючи активну участь позивача у забезпеченні обороноздатності України шляхом безпосереднього виконання військового обов'язку, виключається можливість виїзду позивача за межі України, взагалі, та тим більше до російської федерації, або її дипломатичних установ з метою реалізації процедури відмови від її громадянства.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що встановлений у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» (в редакції Закону № 1941- IX від 14.12.2021) дворічний строк виконання іноземцем обов'язку подати документ про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства не стосується осіб, які отримали громадянство у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021) та відносяться до категорій, визначених у п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 має законне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку виконуються обидві умови, що надають ОСОБА_1 право на підставі п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941- IX подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Таку позицію щодо меж дискреції суб'єкта владних повноважень неодноразово підтримувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/619/18 і від 04 лютого 2020 року у справі №П/9901/871/18), а також Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №2040/7713/18 тощо.
Судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача прийняти у ОСОБА_1 подану декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства Російської Федерації.
Враховуючи, що за наявності законних підстав для прийняти у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 31.05.2023 року, міграційний орган 27.06.2023 року прийняв безпідставне рішення про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України, суд першої інстанції також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що зазначена справа за територіальною підсудністю повинна розглядатись Київським окружним адміністративним судом за територіальною підсудністю також не знаходять свого підтвердження.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи до Київського окружного адміністративного суду вірно врахував, що позивач наразі не має зареєстровано місця проживання на території України, однак винаймає житло у м.Чорноморськ Одеської області, а отже за волевиявленням позивача та приписами ст.25 КАС України даний спір може розглядатися саме Одеським окружним адміністративним судом.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 320, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко