П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/19038/23
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Дата і місце ухвалення 10.11.2023р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023р. у справі №420/19038/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.08.2022 р. по 01.12.2022 р., з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.08.2022 р. по 01.12.2022 р., з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. не є обов'язковою безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, оскільки положення п.1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. передбачають виплату додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі також за участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано відсутність на час виникнення спірних правовідносин наказів Міноборони, які: є регулятивним актами в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; зачіпають соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців (визначають підстави для відмови у виплаті додаткової винагороди за участь в бойових діях); містять відомості про їх реєстрацію в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Враховуючи, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29, на яке послався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не було зареєстрованим, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, положення даного акту не підлягали застосуванню під час позбавлення ОСОБА_1 права на збільшену до 100 000,00 грн. додаткову винагороду за спірний період. Єдиним нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є постанова КМУ №168.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було витребувано у відповідача докази, які б підтверджували факт відсутності безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та несенні служби при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за спірний період.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що солдат ОСОБА_1 з 05.08.2022р. проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-заряджаючого 1 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 р. №174 солдат ОСОБА_1 у період з 05.08.2022 р. по 01.12.2022 р. брав безпосередню участь заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України м. Новогродівка, Покровського району, Донецької області. Підстава: наказ командира оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 52 від 20.08.2022 р., наказ командира оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 122 від 08.12.2022 р.
Згідно довідки фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2023 р. ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168 в таких розмірах: серпень 2022 року - 26129,03 грн., вересень 2022 року - 30000 грн., жовтень 2022 року - 30000 грн., листопад 2022 року - 30000 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування у вказаний період додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції зазначив, що наявні у справі довідки не підтверджують факт безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Оскільки матеріали справи не містять інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у спірний період, підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч.2 ст.2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
На виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 в первинній редакції було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної Постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року №400, від 07 липня 2022 року №793, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, та постановами від 01 липня 2022 року №754, які (зміни) застосовуються з 01.06.2022р. та постановою від 08 жовтня 2022 року №1146, які застосовуються з 01.09.2022р.
Водночас, розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та до 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022р. (далі Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022р.
За приписами п.3 Окремого доручення передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішенням (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувачі Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави відповідними рішеннями (наказами, директивами. розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення.
Пунктом 4 Окремого доручення визначено, що керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних групи, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку №2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок (додаток №1, додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів військового управління, угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджено Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24 лютого 2022 року.
Також, згідно до п.5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів п. 6 Окремого доручення.
Аналіз вищеназваних нормативно-правових актів свідчить, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю збільшується до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Бездіяльність відповідача у спірних відносинах ОСОБА_1 пов'язує з невиплатою йому додаткової винагороди до грошового забезпечення, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі 100000,00 грн. за період з 05.08.2022р. по 01.12.2022р.
Водночас, згідно наявної у справі довідки фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2023 р. позивачу у спірний період нараховувалась додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 в таких розмірах: серпень 2022 року - 26129,03 грн., вересень 2022 року - 30000 грн., жовтень 2022 року - 30000 грн., листопад 2022 року - 30000 грн.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, наявні у справі довідки не підтверджують факт безпосередню участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Інші докази у підтвердження участі позивача у таких заходах у спірний період в матеріалах справи відсутні.
Судом апеляційної інстанції вживались заходи спрямовані на перевірку наявності у позивача права на отримання у спірний період додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 шляхом витребування у Військової частини НОМЕР_1 відповідної інформації та документів.
Проте, згідно отриманої на виконання ухвал апеляційного суду від 28.02.2023р., від 01.03.2023р. інформації, ОСОБА_1 у спірний період не приймав безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах ведення бойових дій.
Апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. не є обов'язковою безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, оскільки положення п.1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. передбачають виплату додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі також за участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. встановлено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешалону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураженням противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів уразі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Що ж до посилань апелянта на те, що окреме доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» і на його підставі військовослужбовця не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки Постановою №168 чітко визначено право керівника відповідного міністерства встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди.
Відповідно до п.п.24 п.10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. №671, міністр оборони України дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.
Також, пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2023р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023р. у справі №420/19038/23 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук