01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32770/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року у справі №420/32770/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
24 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Херсонській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром із 01.04.2019 року, з урахуванням виплачених сум пенсії.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій пенсійного органу, оскільки рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, а саме приписи частини сьомої статті 43, згідно із якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 28 грудня 2023 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Херсонській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром із 01.04.2019 року, з урахуванням виплачених сум пенсії.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на визнання неконституційними положень частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, які передбачали обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, дії пенсійного органу в частині застосування обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.04.2019 року є протиправними.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - скаржник, пенсійний орган) подано апеляційну скаргу, у якій на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції щодо не застосування приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Як стверджує пенсійний орган, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, які поширюють свою дію на Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.
Водночас, пенсійний орган звертає увагу, що у пункті 3 резолютивної частини вказаного рішення від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 визнані неконституційними приписи статті 2 Закону від 8 липня 2011 року №3668-VI втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 12.04.2023 року.
За таких обставин, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Відтак, на переконання пенсійного органу, передбачені статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії максимальним розміром, під час проведення перерахунку пенсії позивача, ГУ ПФУ в Херсонській області застосовано цілком правомірно.
Позивач - ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зокрема, як з'ясовано колегією суддів та установлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ.
З матеріалів справи слідує, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року по справі №540/1529/21, Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з 01 квітня 2019 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2021 року №8/1/161.
Разом з цим, під час означеного перерахунку пенсійним органом обмежено розмір виплачуваної пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами.
Не погодившись із вище вказаними діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ)
Слід зазначити, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме:
«максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 дійшов висновку, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема, у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Разом з цим, Конституційний Суд України у вказаному рішення зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Відтак, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає приписам статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
У свою чергу, апеляційний суд звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема у постановах від 16.12.2021 року у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 року у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 року у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 року у справі №440/994/20, суд касаційної інстанції зазначив про таке:
«На момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Водночас, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені положення явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.
На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як установлено положеннями статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Більше того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Так, у постанові від 13.02.2019 року, прийнятою Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у даному випадку застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.».
При цьому, 12.10.2022 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, які поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, оскільки положення Закону №3668-VI не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, які збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023 року.
Стосовно посилань скаржника про те, що на момент застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не втратили чинність, судова колегія вказує про таке.
Згідно до приписів чинного процесуального законодавства України, зокрема частини 4 статті 7 КАС України, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать (не відповідають) Конституції та законам України, а застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії.
Більше того, правові акти (як закони, так і підзаконні акти), зокрема положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, які не відповідають Конституції України, у даному випадку не можуть застосовуватися незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є приписи вказаного Закону чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи вищенаведене, застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправним, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
з урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що Головне управління ПФУ в Херсонській області протиправно під час перерахунку обмежено пенсію позивача максимальним розміром.
Вирішуючи спір апеляційний суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 04.07.2023 року у справі №420/10528/21 та від 21.04.2023 року по справі №380/8024/21.
Апеляційна скарга пенсійного органу не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
У свою чергу решта доводів апеляційної скарги пенсійного органу ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права та зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року у справі №420/32770/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Т.М. Танасогло А.В. Крусян