01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 947/39377/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 року у справі №947/39377/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, старшого лейтенанта НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , помічника старшого зміни прикордонних нарядів лейтенанта НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
18.12.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою, у якій просив:
- скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення №199463 від 04.12.2023 року, винесену помічником старшого зміни прикордонних нарядів лейтенантом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 ;
- визнати протиправними дії начальника групи організації адмін. провад. ВМОД штабу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України старшого лейтенанта ОСОБА_2 щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 308991 від 04.12.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 суму штрафу в розмірі 850 грн., сплаченого відповідно до квитанції № ЗХЗМ-08ЕТ-ТКНН-81Е6 від 04.12.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
За наслідками розгляду зазначеної справи Київським районним судом м. Одеси 27 лютого 2024 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення №199463 від 04.12.2023 року, винесену помічником старшого зміни прикордонних нарядів лейтенантом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 .
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 суму штрафу у розмірі 850 грн., сплаченого відповідно до квитанції № ЗХЗМ-08ЕТ-ТКНН-81Е6 від 04.12.2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи означене судове рішення, суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, внаслідок не подання відповідачем до суду доказів та не зазначення обставин, які підтверджують наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого приписами ч.1 ст.202 КУпАП.
Не погоджуючись частково з вказаним рішенням суду, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд змінити рішення суду в зобов'язальній частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо зобов'язання Головного управління ДКСУ в Одеській області повернути сплачену позивачем суму штрафу є необґрунтованим та безпідставним.
Так, як наголошує скаржник, в силу приписів частини першої статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
За твердженням скаржника, процедура повернення штрафу передбачена статтею 296 КАС України і не може бути розглянута в цій справі. Скаржник вказує про окремий порядок повернення таких коштів, який передбачений на його думку, положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 року за №845.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано апеляційним судом, що 04.12.2023 року винесено постанову №199463, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 202 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Відповідно до квитанції №ЗХЗМ-08ЕТ-ТКНН-81Е6 від 04.12.2023 року ОСОБА_1 сплатив суму штрафу у розмірі 850 грн.(а.с.14)
Не погоджуючись із означеною вище постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені приписами статті 286 КАС України.
Згідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У свою чергу, процедура повернення штрафу передбачена статтею 296 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787 (далі - Порядок).
Зазначений Порядок, зокрема визначає повернення органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, фізичним особам помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, тобто повернення грошових сум, які мають безспірний характер.
У зв'язку із скасуванням в судовому порядку постанови про застосування штрафу сплачена до відповідного бюджету сума штрафу з моменту набрання законної сили судовим рішенням про скасування цієї постанови набуває статусу такої, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави, і подальше повернення суми штрафу з відповідного бюджету відбувається в порядку, установленому законодавством України.
Оскільки адміністративний суд обмежений колом питань, вирішення яких належить до його компетенції за результатами розгляду адміністративного позову з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (ч. 3 ст. 286 КАС України), суд апеляційної інстанції уважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року по справі №757/2757/16-а.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене вище, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення закону, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а відтак, відповідно до ст. 315, 317 КАС України, оскаржуване рішення суду в зобов'язальній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 року у справі №947/39377/23 в частині задоволених позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 суму штрафу в розмірі 850 грн., сплаченого відповідно до квитанції № ЗХЗМ-08ЕТ-ТКНН-81Е6 від 04.12.2023 року - скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення суду.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 суму штрафу в розмірі 850 грн., сплаченого відповідно до квитанції № ЗХЗМ-08ЕТ-ТКНН-81Е6 від 04.12.2023 року - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Т.М. Танасогло Ю.В. Осіпов