П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24328/23
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
14.12.2023 року;
Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського відділу у місті Одесі у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського відділу у місті Одесі оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
В обґрунтування позову зазначено, що в серпні 2023 року позивач звернувся до районного відділу міграційної служби із заявою, в якій, через релігійні переконання, просив здійснити заміну паспорту громадянина України на новий паспорт у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. За відсутності правових підстав, у задоволенні вказаних вимог міграційна служба відмовила.
Оспорюючи правомірність та обґрунтованість дій відповідача, позивач вказує, що міграційна служба у такий спосіб порушила його право на особисте та сімейне життя і віросповідання. При цьому, чинним законодавством передбачається можливість отримати паспорт громадянина України як у вигляді паспортної картки, так і у вигляді паспортної книжечки. Примушування особи до обробки персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в особисте життя позивача з боку держави.
З огляду на наведене та з посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року по справі №825/3265/17, просить визнати відмову міграційної служби у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до приписів Положення №2503-ХІІ протиправною та зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити відповідні дії в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Зобов'язав Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,6 грн.
Вирішуючи спір по суті, за результатом правового аналізу приписів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Положення №2503-ХІІ, Порядку №302, Порядку №456, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України передбачена можливість обміну паспорта громадянина України у формі книжечки, в разі непридатності паспорта для користування, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року по справі №806/3265/17 суд першої інстанції визначив, що відмова міграційної служби у здійсненні позивачу обміну паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є протиправною, а тому вбачаються всі правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити обмін (оформити та видати) позивачу паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмова особи в отриманні паспорту у вигляді ID-картки не може ґрунтуватись лише на праві особи на волевиявленні особи, а також доводах про втручання у приватне життя. Позивач повинен навести мотиви, які саме сфери його особистого життя зачіпає отримання паспорту у вигляді картки. При цьому, на момент винесення рішення у цій справі позивач документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, під час його оформлення надав згоду на обробку персональних даних. Отже, отримання позивачем паспорту громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним і присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, документований паспортом громадянина України Серії НОМЕР_1 .
У розділі паспорту громадянина України «Особливі відмітки» зазначено, що позивач має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру (запис від 27.11.2004 року №15219).
02.08.2023 року позивач звернувся до Київського відділу у місті Одесі із заявою, в якій просив здійснити заміну паспорту громадянина України на новий у формі «книжечки» через релігійні переконання.
Підстави звернення із вказаною заявою наводяться позивачем під час подання адміністративного позову до суду. Так, позивач пояснює, існуючий паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 став непридатний до користування внаслідок замокання, на світлинах неможливо розглядіти відбитки печаток, якими засвідчено особу власника паспорту, на обкладинках та сторінках паспорту наскрізні тріщини вздовж перфорації правої вертикальної риски літери "М" - складової частини серії паспорту, захисне покриття обкладинок паспорту відокремлене від паперової основи, руйнація паперової останньої сторінки вздовж перфорації цифрового номеру паспорту, руйнація матеріалу прошивки сторінок паспорту.
Також, як свідчать обставини справи, Київський відділ у місті Одесі, розглянувши звернення позивача, у задоволенні його вимог відмовив, про що повідомив у листі від 08.08.2023 року №5112/25-23.
Відсутність підстав для обміну позивачу паспорта громадянина України на паспорт у формі книжечки міграційна служба, з посиланням на положення статтей 19, 24 Конституції України, обґрунтовує тим, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою або відмови від виконання законів.
Також, з посиланням на приписи Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Порядку №302, міграційна служба зазначає, що з січня 2016 року запроваджено оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Поряд з цим, міграційна служба вказує на те, що Порядком №456 передбачається процедура подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, та роз'яснює, що за цими правилами для обміну паспорта громадянина України заявник має подати відповідний перелік матеріалів, у тому числі, відповідне рішення суду.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість дій органу міграційної служби, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Згідно із пунктами 2, 3 Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Отже, зазначеним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки.
Пунктами 13, 14, 16, 17, 18 Положення №2503-XII передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За видачу паспорта справляється державне мито.
Обмін паспорта провадиться, зокрема, у разі непридатності для користування.
Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2018 року №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно із статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Стаття 13 Закону №5492-VI (в редакції Закону №1474-VIII, який набрав чинності з 01.10.2016 року) передбачає, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».
Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частина 2 статті 21 Закону №5492-VI (в редакції Закону №1474-VIII, який набрав чинності з 01.10.2016 року) передбачає, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302, якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови передбачено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно підпункту 5 пункту 6 вказаного Порядку обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 передбачено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Пунктом 131 Порядку №302 визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
У межах встановленого Законом №1474-VIII строку Уряд прийняв постанову від 26.10.2016 №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено).
Постанова №745 набрала чинності з 01.11.2016, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.
На підставі Положення №2503-XII (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 №353 затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.
Однак постановою від 12.06.2013 №415 Уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 № 185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).
Крім того, на виконання абзацу 5 пункту 3 Порядку №302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення №2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456).
Пунктами 1, 2 розділу IV Тимчасового порядку №456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі, зокрема, непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа..
Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Відповідно до частини 7 статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Виходячи з обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів та змісту заяв учасників по суті справи, апеляційний суд встановив, що звернення позивача до органу міграційної служби за обміном паспорту громадянина України здійснено на підставі заяви довільної форми та без додання до неї необхідного пакету документів.
Також, як свідчать наявні у справі докази та заяви по суті справи, зокрема, лист-відповідь на звернення та відзив відповідача на адміністративний позов, оскільки вказана заява була подана позивачем без дотримання необхідної процедури, а також без надання необхідного пакету документів, її було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Водночас, судом першої інстанції залишено поза увагою та обставина, що чинним законодавством передбачається перелік виключних підстав, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа серед яких, зокрема, не подання заявником усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа.
Слід враховувати, що Верховний Суд, аналізуючи наведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, неодноразово вказував, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим (постанови від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21).
Так, реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, паспорта, що підлягає обміну; двох фотокарток розміром 35х45 мм; документ про оплату збору тощо.
З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не звертався до відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення №2503-XII, та з доданим до неї обов'язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.
Оскільки позивач до своєї заяви не додав передбачений нормативним актами перелік матеріалів, у листі-відповіді міграційна служба, зокрема, роз'яснила щодо необхідного переліку документів за відповідною процедурою оформлення паспорта, оскільки обсяг таких документів визначений окремо для кожної з них.
Варто також зауважити, що у позовній заяві позивач не стверджує, що до заяви від 02.08.2023 року ним були подані всі документи як того вимагають приписи Положення №2503-XII і матеріали справи не містять доказів підтвердження цього.
Визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту його порушеного права не може бути застосований судом при вирішенні спірних правовідносин, позаяк недотримання позивачем вимог в частині подання необхідного переліку документів для оформлення паспорта унеможливлює прийняття рішення уповноваженим суб'єктом про його оформлення та суперечить процедурі, визначеній Положенням №2503-XII.
Оскільки заявником не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта та не надано необхідних для цього документів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо допущення відповідачем порушень при розгляді його заяви та наявності підстав для її розгляду по суті із прийняттям відповідного рішення.
Крім того, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції в частині необхідності застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, оскільки дана справа не відповідає ознакам зразкової.
Так, у зразковій справі №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ.
Водночас у цій справі відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки, в тому числі з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
При цьому, позивач у справі №806/3265/17, на відміну від цієї справи, звертався до уповноваженого суб'єкта із повним переліком документів, які необхідні для оформлення паспорта у формі книжечки.
Заява позивача у цій справі про видачу паспорта не містить відмови у наданні згоди на обробку персональних даних. Посилання на такі обставини має місце лише у позовній заяві.
Разом з цим, слід враховувати, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач у серпні 2023 року оформив за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру паспорт громадянина України для виїзду за кордон та при його оформленні надав згоду на обробку персональних даних, йому було присвоєно унікальний номер запису в реєстрі, який поширюється і на паспорт громадянина України.
Вищенаведене відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року по справі №280/5678/22, від 08 червня 2023 року по справі №380/5977/21, від 22 березня 2024 року по справі №540/4500/21, які підлягають врахуванню у даній справі.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду не відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв