П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р. Категорія: 106030000м. ОдесаСправа № 400/12515/23
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної установи "Центр пробації" та Міністерства юстиції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації", третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність Державної установи “Центр пробації” щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 17.10.2022; зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 30 000, 00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 17.10.2022, мотивуючи його тим, що відповідач протиправно не нарахував та не сплатив додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 з 24.02.2022 по 17.10.2022.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 1 код ЄДРПОУ 41847154) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за період з 24.03.2022 по 17.10.2022. Зобов'язано Державну установу “Центр пробації” Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка,1 код ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць за період з 24.03.2022 по 17.10.2022. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка,1 код ЄДРПОУ 41847154) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 536, 80 грн. (п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.), сплачений квитанцією про сплату № 9782-7731-4133-7342 від 19.08.2023. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна установа “Центр пробації” подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та у задоволенні позову відмовити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, мають лише особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які несуть службу в органах та установах, тобто заступають у наряд чергування тощо, а не всі працівники державної кримінально-виконавчої служби, які не мають посадових завдань та обов'язків дотичних до несення служби. Апелянт звертає увагу, що в березні 2022 року, Центр пробації звернувся до Міністерства юстиції України з листом від 30.03.2022 стосовно поширення п.1 Постанови № 168 на осіб начальницького складу Центру пробації щодо виплати додаткової винагороди. Міністерством юстиції України надано роз'яснення, що при підготовці проекту постанови, фінансово-економічні розрахунки здійсненні за бюджетної програмою 3601020 “Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України”, водночас утримання персоналу Державної установи “Центр пробації” здійснюються за бюджетною програмою 3601030 “Забезпечення діяльності органів пробації”. Тобто, урядом не планувалося розповсюдження вимог Постанови № 168 на працівників органів пробації. Персонал установи пробації не несе службу, а виконує завдання, передбачені Законом України “Про пробацію”.Також вказує, що постановою Кабінету Міністрів України прийнято постанову від 08.10.2022 № 1146, відповідно до якої з 01.09.2022 взагалі виключено з переліку осіб, які мають право на додаткову винагороду осіб рядового і начальницького складу Державно-виконавчої служби.
Також, не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та у задоволенні позову відмовити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що суб'єктами, на яких поширюється дія Постанови № 168 є, зокрема, особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах Служби. Апелянт зазначає, що позивач за своєю посадою не є особою, що несе службу, а є такою, що її проходить, а тому позовні вимоги стосовно виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 30000 грн не мають законних підстав. Окрім того, посилається на те, що висновки Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 не можуть бути застосовані в адміністративних справах про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 особам начальницького складу ДУ “Центр пробації”, яка перебуває у сфері діяльності Міністерства юстиції України. Також, в своїх апеляційних скаргах Державна установа “Центр пробації” та Міністерство юстиції України наголошують, що позивачем пропущено місячної строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України.
Позивачем подано відзив на апеляційні скарги в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 24.12.2086 проходив службу на посадах у складі Державної кримінально-виконавчої служби.
Наказом ДУ “Центр пробації” від 20.02.2023 № 167/К майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Корабельного районного відділу філії ДУ “Центр пробації” в Миколаївській , Донецькій , Луганській та Херсонській областях звільнено зі служби відповідно до п.5 ст.23 Закону України “ Про державну кримінально-виконавчу службу України” з 01.03.2023.
Позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 30 000, 00 грн. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, на що відповідач листом від 15.06.2023 року за № 254/М-274/11/Ян-23 відмовив йому в задоволені заяви.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, у тому числі уповноваженого органу з питань пробації, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, зокрема Державної установи “Центр пробації”, що розташовувались на території Миколаївської міської територіальної громади Миколаївської області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 № 2713-IV (надалі Закон № 2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною 1 статті 24 Закону №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за № 377/31829 (далі - Порядок № 925/5).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 1 пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які: займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року “Про введення воєнного стану в Україні” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Подальшими Указами Президента України продовжено дію воєнного стану в Україні.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, доповнено абзац перший після слів “та поліцейським” словами “,а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в абзаці першому слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є-Підтримка” замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”;
після слова “щомісячно” доповнено словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)”.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 року внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”:
“У пункті 1:
1) в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно” замінити словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
Водночас, відповідно до положень статті 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Постанова Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур'єр від 08.07.2022 року №149, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 08.07.2022 року.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур'єр від 19.07.2022 року № 156, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 19.07.2022 року.
Відповідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204-р, Програма “єПідтримка” поширюється на Миколаївську область.
Згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 року за №453/37789 (у всіх редакціях) (втратив чинність 27.12.2022 року) Миколаївська міська територіальна громада відносилась до громад, що розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004, Миколаївська міська територіальна громада з 26.02.2022 року по 11.11.2022 року відносилась до громад, на території яких велися активні бойові дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168” внесено зміни до абзацу першого Постанови № 168, а саме:
слова “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),” та “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)” виключено;
доповнено абзац реченням такого змісту: “Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.”.
Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146 набрала чинності з 18.10.2022 року.
Тобто, наслідком прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146 є припинення права осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000, 00 грн., та запровадження виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000, 00 грн. для осіб рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
Стосовно віднесення позивача до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2015 року № 2713-IV (надалі Закон №2713-IV) державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Державну установу “Центр пробації” створено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року № 655-р “Про утворення державної установи “Центр пробації”, підпункту 13.1 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228.
Положення про ДУ “Центр пробації” затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2017 року № 4322/5 “Про утворення Державної установи “Центр пробації”
Пунктом 6 розділу I Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2017 року № 2649/5 передбачено, що орган пробації утворюється Міністром юстиції України в адміністративно-територіальних одиницях України для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Згідно з п.4 ч.6 ст.14 вказаного Закону особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання: зокрема, підполковник внутрішньої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з наказу про звільнення від 20.02.2023 року №167/к, позивача звільнено зі служби у званні майора внутрішньої служби.
Таким чином, позивач відноситься до осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому з 24.02.2022 року мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000, 00 грн., передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Щодо посилання апелянта на те, що характер виконуваної позивачем роботи не передбачає призначення йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, колегія суддів зазначає, що положення п.1 Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у редакції до 18.10.2022 року не містили застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які залучені до виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами), або особам, які несуть службу у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; несуть службу у нічний час: несуть гарнізовану та вартову службу, тощо.
Щодо доводів Державної установи “Центр пробації” та Міністерства юстиції України викладених апеляційних скаргах стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій справі спір стосується права позивача на виплату належного йому грошового забезпечення.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
Положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі № 280/6779/22.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Колегія суддів зазначає, що карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 року (постанова Уряду від 11.03.2020 року № 211) та закінчився 30.06.2023 року (постанова Уряду від 27.06.2023 року № 651).
З урахуванням наведеного, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01 липня 2023 і завершується 02 жовтня 2023 року ( з урахуванням ч. 6 ст. 120 КАС України).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з цим позовом 18.05.2023 р., тобто в період дії карантину, а тому з урахуванням вищевикладених положень законодавства та висновків Верховного Суду, до позивача не застосовуються в цьому випаду наслідки пропуску строку звернення до суду, так як обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається наступного дня після припинення дії карантину.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Державної установи "Центр пробації" та Міністерства юстиції України, - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року по справі № 400/12515/23, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький