30 квітня 2024 р. № 400/21/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у оформленні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) оформити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суд від 05.01.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
12.01.2024 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову. Згідно з уточненою заявою просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суду від 23.01.2024 прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог у справі № 400/21/24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи з інвалідністю ІІІ групи. Ним була подана заява (за допомогою засобів поштового зв'язку) до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ухвалення рішення про надання йому відстрочки на підставі абзацу 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви були додані нотаріально посвідчені копії документів, які підтверджують статус особи з інвалідністю ІІІ групи.
19.12.2023 позивач отримав лист від 15.12.2023 №7877 за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким позивача було повідомлено, що його заява розглянута та запропоновано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеню придатності до проходження військової служби та розгляду заяви, щодо надання відстрочки. Позивач вважає, що фактично станом на 19.12.2023 його заява про надання відстрочки не була розглянута та відстрочка від мобілізації не надана.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову і просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Зазначає, що позивач звертався до відповідача з заявою про надання відстрочки за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з встановленням йому групи інвалідності.
Листами від 21.04.2023 вих. №2375 та від 15.12.2023 вих. №7877 відповідач повідомив позивача про необхідність пройти військово-лікарську комісію та оновити облікові данні, після цього буде вирішуватись питання надання відстрочки від призову за мобілізацією. Тобто відповідач вважає, що не відмовляв у наданні відстрочки від призову за мобілізацією позивачу. На думку відповідача, право позивача на отримання відстрочки від призову за мобілізацією не порушено, тому і відсутній предмет спору між сторонами. Позивач передчасно звернувся до суду з даною позовною заявою, не виконавши покладених на нього діючим законодавством України обов'язків.
Позивач також надав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження того, що 15.02.2024 та 16.02.2024 він особисто відвідав ІНФОРМАЦІЯ_4 , де особисто отримав лист №1097 від 14.02.2024 та оновив особисті облікові дані.
Вказані документи долучено до матеріалів справи.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пенсіонером органів внутрішніх справ України, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 від 11.10.2023, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03.10.2023 позивача повторно визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісії серія 12ААВ №799925. Інвалідність встановлена на строк до 01 жовтня 2026 року.
Позивачем була подана заява від 30.10.2023 (за допомогою засобів поштового зв'язку) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій він просив прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки йому встановлено статус особи з інвалідністю ІІІ групи. До заяви були додані нотаріально посвідчені копії документів, які підтверджують статус особи з інвалідністю ІІІ групи.
Відповідач листом від 15.12.2023 №7877 повідомив позивача, що заяву розглянуто та запропоновано йому з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеню придатності до проходження військової служби та розгляду заяви щодо надання відстрочки.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача у ненаданні йому відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (частини п'ята і шоста статті 4 Закону № 3543-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, та Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2023, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб та з 14.02.2024 на 90 діб.
Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Абзацом третім частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, а саме:
визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Таким чином, у період проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», не підлягають призову на військову службу військовозобов'язані, у тому числі, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Суд встановив, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Зазначений факт підтверджуються довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісії серія 12ААВ №799925. Інвалідність встановлена на строк до 01 жовтня 2026 року.
Отже, з наявних у справі матеріалів слідує, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації згідно з положеннями частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
Водночас суд зазначає, що відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто військовозобов'язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону України, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткових індивідуальних актів органами державної влади та / чи органами місцевого самоврядування.
Такий статус військовослужбовця підлягає лише відповідному оформленню.
У листі №1097 від 14.02.2024 відповідач посилається на пункт 4.19 Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № 19/ДСК (далі - Інструкція № 19), яким передбачено повноваження на надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією місцевих органів виконавчої влади.
З приводу посилання відповідача на зазначену Інструкцію, суд зазначає наступне.
Відповідні положення Інструкції № 19 мають нормативно-правовий характер, проте Генеральний штаб Збройних Сил України, який прийняв Інструкцію № 19, не наділений повноваженнями на прийняття нормативно-правових актів.
Окрім того, наказ, яким затверджено Інструкцію № 19, не пройшов процедуру державної реєстрації та не доведений до відома населення у порядку, встановленому законом, а отже відповідно до частини другої статті 57 Конституції України у відповідних частинах є нечинним.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Станом на дату звернення з відповідною заявою згідно з положеннями абзацу 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XI позивач не підлягав призову на військову службу та мав право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, надаючи оцінку діям відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки, викладених у листі від 15.12.2023, суд зауважує, що за умови надання позивачем документа, що підтверджує статус особи з інвалідністю ІІІ групи, відповідач не мав законодавчо визначених підстав для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Абзацом третім пункту 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.0.2022 № 154 (далі - Положення № 154), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Згідно з абзацом дев'ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, до повноважень відповідача належить оформлення відстрочок від призову під час мобілізації для військовозобов'язаних, які проживають на території відповідного району.
Відповідач після отримання заяви позивача про надання йому документів про відстрочку від призову зобов'язаний був перевірити підстави щодо надання йому відстрочки та оформити її при їх підтвердженні.
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти за заявою відповідне рішення або ні. Правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Через те, що відповідачем не обґрунтовано під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу підстави ненадання такої відстрочки, суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону № 3543-ХІІ, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати відстрочку від призову не можуть бути задоволені.
Листом від 15.12.2023 відповідач фактично повернув позивачу його заяву про надання відстрочки від мобілізації без розгляду.
Належним способом захисту порушеного права позивача, на думку суду, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.10.2023 про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,21 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови ОСОБА_1 у розгляді заяви про відстрочку від мобілізації від 30.10.2023.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 30.10.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні відповідно до підстав, зазначених у його заяві.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 605,60 (шістсот п'ять грн шістдесят коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 30.04.2024.
Суддя Н.О. Бульба