30 квітня 2024 року № 320/46410/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Київській області №233 від 20 червня 2023 року у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції,
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Київській області №143 о/с від 30 червня 2023 року, у частині звільнення зі служби поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
- поновити ОСОБА_1 , на службі в Національній поліції України на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області з 30 червня 2023 року або на рівнозначній посаді в Національній поліції України,
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2023 року по час прийняття рішення судом по суті справи,
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , на службі в Національній поліції України на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області з 30 червня 2023 року або на рівнозначній посаді в Національній поліції України та у частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2023 року по час прийняття рішення судом по суті справи у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що жодного дисциплінарного проступку не вчиняв, оскільки протиправних дій, які б полягали в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, ним не вчинено.
Зауважено, що висновок службового розслідування та викладені в ньому відомості ґрунтуються на припущеннях, є такими, що не знайшли свого документального підтвердження на підставі належних та допустимих доказів. Як наслідок, накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з посади є незаконними, необ'єктивними, не відповідають засадам розумності та справедливості, а отже є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що у діях ОСОБА_1 вбачається грубе порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, п.п. 3,4 розділу IV Правил етичної поведінки затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у недотриманні положень Конституції та Законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, не гідній поведінці поліцейського в позаслужбовий час, непоправній шкоді репутації і авторитету діяльності Національної поліції України, систематичному порушенні службової дисципліни.
Також, Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що висновки службових розслідувань та викладені в них відомості ґрунтуються на припущеннях, є такими, що не знайшли свого документального підтвердження на підставі належних, допустимих, достовірних, достатніх та беззаперечних доказів по справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 27.07.1998 року по 07.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в Національній поліції України.
До керівництва Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов рапорт начальника Бориспільського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, в якому зазначено, що 23.05.2023 о 21.34 на спецлінію « 102» Головного управління Національної поліції в Київській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 про те, що співмешканець, а саме поліцейський відділу реагування патрульної поліції Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старший сержант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання нецензурно висловлювався, а в подальшому наніс тілесні ушкодження.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 24.05.2023 № 781 призначено службове розслідування за вказаним фактом.
Під час службового розслідування встановлено, що у ході проведення перевірки працівниками поліції за викликом гр. ОСОБА_3 складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), в якому зазначено, що 23.05.2023 близько 21.00 год. за місцем проживання гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , співмешканець - ОСОБА_1 нецензурно висловлювався, а в подальшому наніс тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що відносно неї застосовувалось фізичне насильство та погроза його застосування, в результаті чого були заподіяні тілесні ушкодження.
У подальшому встановлено, що 23.05.2023 о 23.25 на спецлінію « 102» Головного управління Національної поліції в Київській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_3 , про те, що конфлікт врегульовано. Того ж дня, гр. ОСОБА_3 написала власноруч заяву про те, що просить не проводити перевірку по її заяві від 23.05.2023 з приводу домашнього насильства в її адресу гр. ОСОБА_1 та нанесенню їй тілесних ушкоджень, оскільки по приїзду працівників поліції з нею та співмешканцем було проведено профілактичну бесіду. Претензій ні до кого вона не має, почувається добре, тілесних ушкоджень не має. Заходи фізичного та психологічного впливу з боку поліції до неї не застосовувались.
Інформацію за даними зверненнями зареєстровано до інформаційно- комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Бориспільського РУП ГУНП в Київській області № 9668 та № 9676 від 23.05.2023.
За наслідком службового розслідування складено висновок від 07.06.2023, у пункті 3 резолютивної частини якого зазначено, що в діях ОСОБА_1 вбачається грубе порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, п.п. 3,4 розділу IV Правил етичної поведінки затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у недотриманні положень Конституції та Законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, не гідній поведінці поліцейського в позаслужбовий час, непоправній шкоді репутації і авторитету діяльності Національної поліції України, систематичному порушенні службової дисципліни.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 20.06.2023 № 233 за порушення службової дисципліни, грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 13 частини 3 етапі 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 за № 2337-VII1, п.п. 3,4 розділу IV Правил етичної поведінки затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у недотриманні положень Конституції та Законів України, інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, не гідній поведінці поліцейського в позаслужбовий час, непоправній шкоді репутації і авторитету діяльності Національної поліції України, систематичному порушенні службової дисципліни поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 прийнято рішення звільнити із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.06.2023 № 143 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського районного управління поліції, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби 05.07.2023 року за пунктом 6 частини 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону України №580-VIII визначено обв'язки поліцейських.
Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини 1 та 2 статті 19 Закону України №580-VIII).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України №580-VIII, зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника тощо.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Відповідно до частин 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту установлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 1 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
На виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок).
Відповідно до Розділу VI цього Порядку зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступка, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступка, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступка, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно з висновком службового розслідування від 07.06.2023 року встановлено, що відповідачем було здійснено огляд відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських, які 23.05.2023 року прибули на виклик гр. ОСОБА_3 , та зроблено висновок, що остання факт вчинення неправомірних дій відносно неї ОСОБА_1 не заперечувала, однак подала письмову заяву, де просить не проводити перевірку, по її попередньому зверненню, так як, не хоче отримувати направлення на судово-медичну експертизу для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та поїде додому в іншу область.
Відповідачем зауважено, що встановити наявність або відсутність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 не надалось можливим, оскільки вищезазначена подія відбувалась у темну пору доби та відеозапис немає чіткого та розбірливого відображення події.
Також відповідач зазначав про наявність ще випадків звернення громадянки ОСОБА_3 з аналогічними заявами в 2022 році.
Поряд з цим, суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи тощо.
Проте, висновок службового розслідування ґрунтується виключно на інформації, здобутій під час виїзду 23.05.2023 поліцейським органом на виклик гр. ОСОБА_3 , за наслідком якого, в свою чергу, не підтверджено жодних фактів порушення з боку позивача та не прийнято будь-яких рішень щодо встановлених обставин.
При цьому, свідчення заявниці ОСОБА_3 є суперечливими, на підставі яких неможливо встановити дійсність обставин подій.
Варто зазначити, що висновки службового розслідування щодо того, що сам по собі факт можливих неправомірних дій позивача відносно громадянки ОСОБА_3 підриває авторитет органів поліції та набуває суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, що завдало непоправної шкоди репутації й авторитету діяльності Національної поліції України, є лише припущеннями стосовно можливого вчинення позивачем саме кримінального, а не дисциплінарного правопорушення.
Отже, на переконання суду, відповідачем не доведено вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, у зв'язку з чим спірні накази відповідача є протиправними і підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області з 06.07.2023 (05.07.2023 - день звільнення згідно з наказом відповідача від 30.06.2023 № 143 о/с).
Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.
У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.01.2024 № 10 середньоденне грошове забезпечення позивача становить 450,35 грн. Крім того, середньомісячне грошове забезпечення згідно вказаної довідки складає 13 735,68 грн.
Судом встановлено, що кількість календарних днів за період вимушеного прогулу позивача за період з 06.07.2023 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 30.04.2024 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) становить 300 календарних днів, а тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 135 105 грн = (450,35 грн (середньоденна заробітна плата) х 300 (календарних днів вимушеного прогулу позивача).
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Керуючись статті 371 КАС України, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів допустити до негайного виконання.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області №233 від 20 червня 2023 року у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області №143 о/с від 30 червня 2023 року, у частині звільнення зі служби поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області з 06.07.2023 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 135 105 (сто тридцять п'ять тисяч сто п'ять) грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області з 06.07.2023 та у частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13 735,68 грн.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 30.04.2024 року.
Суддя Кочанова П.В.