про прийняття адміністративної справи до провадження та
повернення позовної заяви
30 квітня 2024 року Київ № 320/16765/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення,
до Київського окружного адміністративного суду звернулись Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Просили суд визнати протиправним та скасування рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 30.06.2022 за № 20/900-рк/БТ «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» за порушення законодавства України».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024, справу № 320/16765/24 передано на розгляд судді Маричу Є.В.
У ході дослідження матеріалів справи встановлено, що суддя Марич Є.В. не може брати участі в її розгляді, оскільки вже був головуючим у справі № 640/14469/22 за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» до Національного банку України, в якій предметом оскарження також було рішення Національного банку України від 30.06.2022 № 20/900-рк/БТ.
За результатами розгляду справи № 640/14469/22 позов залишено без розгляду.
Уважаючи, що предмети оскарження у справі № 640/14469/22 та у справі № 320/16765/24 є ідентичними, відповідно до ухвали від 22.04.2024 задоволено заяву про самовідвід судді Марича Є.В. у справі № 320/16765/24, а справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.
За правилами частини другої статті 35 Кодексу, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Питання про відкриття провадження у цій справі судом не вирішувалось.
За нормами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга статті 55 Кодексу).
Зі змісту позовної заяви слідує, що позов подано ОСОБА_2 , в інтересах Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», та ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності їх вимогам процесуального закону, суд зазначає таке.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника (частина третя статті 55 Кодексу).
Тобто Кодекс адміністративного судочинства України розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
Щодо представництва, за визначенням частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За загальним правилом, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом із тим, змінами, внесеними до Кодексу адміністративного судочинства України Законом України від 18.12.2019 № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (частина третя статті 55 Кодексу).
Таким чином, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Поряд із тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов'язковому виконанню, норми Цивільного кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (Закон № 755-IV) зі змінами та доповненнями.
За приписами статті 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За нормами частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Законом № 755-IV.
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені у статті 4 Закону № 755-IV. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
За змістом частини першої статті 7 Закону № 755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статус документів та відомостей, внесених до ЄДР закріплений статтею 10 Закону № 755-IV.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина перша статті10 Закону № 755-IV).
Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (частина третя статті 10 Закону № 755-IV).
Тобто, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Із ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» перебуває у стані припинення, з 18.01.2024 керівником є ОСОБА_3 (уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКТ «Конкорд»).
Так, Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 01.08.2023 №265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд»», розпочато процедуру виведення з ринку АТ «АКБ «Конкорд» шляхом запровадження в ньому процедури ліквідації строком на три роки з 02.08.2023 по 01.08.2026 (включно).
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «АКБ «Конкорд», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, строком на три роки з 02.08.2023 по 01.08.2026 (включно) призначено ОСОБА_4 .
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 15.01.2024 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (АТ «АКБ «Конкорд»).
Відповідно до зазначеного рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» із 18.01.2024 призначено Федорченка Андрія Володимировича, якому делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «АКБ «Конкорд», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За приписами частини першої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», із дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов'язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов'язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку; 9) заміна кредитора у зобов'язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону.
Як закріплено у частині третій статті 46 цього ж Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
При цьому, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку (пункт 1 частини першої статті 48 Закону).
За правилами частини десятої статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або уповноважена особа Фонду, діючи від імені та в інтересах банку як інвестора, має право ініціювати процеси, позови чи провадження (цивільні, адміністративні, кримінальні чи арбітражні) у будь-яких судах та/або арбітражах належної юрисдикції (в тому числі в іноземних та міжнародних судах), у тому числі арбітражні чи інші процеси проти держав відповідно до міжнародних договорів України, у тому числі міжнародних договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій, щодо шкоди (збитків), що була заподіяна банку фізичними чи юридичними особами (приватного чи публічного права) та державами, внаслідок: прямої чи непрямої націоналізації або експропріації майна (інвестицій) банку, здійснення щодо таких інвестицій заходів, що за наслідками дорівнюють експропріації; реквізиції, руйнування, заподіяння шкоди або знецінення майна (інвестицій) банку внаслідок воєнних дій, збройних конфліктів, громадських заворушень або інших подібних дій.
Кошти, одержані в результаті зазначених у цій частині процесів, позовів та проваджень, включаються до ліквідаційної маси банку, а в разі надходження таких коштів після затвердження ліквідаційного балансу спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку, які виникли у зв'язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у черговості та порядку, визначених частинами першою та четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду на ведення таких процесів, позовів та проваджень, а також усіх пов'язаних з ними виконавчих процесів.
Отже, ураховуючи прийняття рішення Правлінням Національного банку України від 01.08.2023 №265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд»», початку процедури ліквідації банку, призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припинення всіх повноважень органів управління банку, відповідно до закону, право на представлення інтересів банку, що перебуває в процесі ліквідації, належить саме призначеній уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Щодо посилань на правові підстави для звернення акціонерів банку з позовом щодо оскарження рішення НБУ, суд зазначає таке.
Так, Законом України від 13.05.2020 № 590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 266-1 такого змісту:
«Стаття 266-1. Особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку
1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;
3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
2. Позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
3. Подання позовної заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акта/рішення.
4. Адміністративні справи, визначені частиною першою цієї статті, розглядаються у порядку загального позовного провадження.
5. Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
6. Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
7. Суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першої цієї статті, або окремих його положень;
2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;
3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
8. Особливості визначення розміру шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами/рішеннями, зазначеними у частині першій цієї статті, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
9. Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
10. Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку».
Таким чином, дійсно, внаслідок внесених змін закріплено право акціонерів банку на судовий захист щодо оскаржень рішень Національного банку України.
У той же час, зі змісту пункту 1 частини першої статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку.
Натомість, предметом цього позову є рішення від 30.06.2022 № 20/900-рк/БТ «Про накладання штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» за порушення законодавства України».
Суд зазначає, що це рішення є рішенням, прийнятим Національним банком України за результатами проведеної позапланової перевірки відносно АТ «АКБ «Конкорд», до введення по відношенню до банку процедури ліквідації.
Отже, ураховуючи предмет та підстави позову, що розглядається, правила статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому випадку не застосовуються.
Із тих самих підстав, суд відхиляє посилання в позовній заяві на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України», а також на постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №826/2184/17, від 26.02.2021 у справі №826/20045/14, від 22.06.2023 у справі №826/6665/16, від 18.10.2022 у справі №826/4471/18.
Такі посилання не стосуються спірної ситуації, оскільки у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України» та постановах Верховного Суду, предметом оскарження були рішення щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних/ліквідацію банку, з огляду на що суди дійшли висновку про існування виключних обставин, які надали акціонеру право подати заяву в інтересах банку-заявника.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначив, що скарги, подані першим заявником (Фельдманом) як мажоритарним акціонером, є несумісними за критерієм «ratione personae» із положеннями Конвенції у розумінні підпункту «a» пункту 3 статті 35 Конвенції, таким чином, стороною у справі був не акціонер банку, а сам банк, оскільки з огляду на виключні обставини від імені банку діяв контролюючий акціонер банку, який за звичайних обставин не вправі представляти банк.
Суд підсумовує, що правомірність прийняття рішення Національного банку України про ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» не охоплюється предметом цього позову, а тому суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати його аналіз, у тому числі застосовувати до спірних відносин норми статті 266-1 Кодексу та враховувати висновки, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України» та постановах Верховного Суду, на які посилаються позивачі.
Тому, із урахуванням наведеного вище, суд констатує відсутність у осіб, які звернулися з позовом до суду, а саме: АТ «АКБ «Конкорд» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких дії адвокат Діденко А.О., адміністративної процесуальної дієздатності на представництво інтересів АТ «АКБ «Конкорд» у справі про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 30.06.2022 за № 20/900-рк/БТ «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» за порушення законодавства України».
Аналогічний висновок Київський окружний адміністративний суд висловив і в ухвалі від 20.03.2024 у справі №320/11541/24.
За змістом пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За наведених обставин, позовна заява підлягає поверненню.
При цьому, слід звернути увагу і на наступне.
Як установлено судом, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа № 640/14469/22 за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Грошової Світлани Василівни до Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 30.06.2022 за № 20/900-рк/БТ «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» за порушення законодавства України».
Тобто предмет позову у справі № 640/14469/22 є тотожним предмету у цьому випадку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 240 Кодексу.
Не погоджуючись із ухвалою від 23.02.2024 про залишення позову без розгляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 та від 26.04.2024, відкрито апеляційне провадження, призначено справу № 640/14469/22 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.05.2024 на 12 год. 00 хв. Суд звертає, увагу що справа № 640/14469/22 розглядалася з 2022 року, позовна заява подавалася із дотриманням строку звернення до суду.
За наведеного, керуючись статтями 31, 35, 55, 169, 171, 243, 246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративну справу прийняти до свого провадження.
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачам без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, у т.ч. із заявою про поновлення строку звернення до суду (у разі необхідності).
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.