30 квітня 2024 року №320/26980/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 з вимогою:
- скасувати запис ІНФОРМАЦІЯ_3 про взяття ОСОБА_1 , на військовий облік на підставі п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 адміністративну справу залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
У судовому засіданні призначеному на 24.01.2024 у з'язку із неявою позивача та наявністю клопотання відповідач про розгляд справи у порядку письмового провадження вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як особа, яка досягла 45-річного віку та має військове звання «рядовий» підлягає зняттю з обліку на підставі п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав на безпідставність позовних вимог, оскільки під час особливого періоду, який зараз діє на території України, граничний вік перебування на військовій службі, зокрема, рядового складу становить 60 років.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відповідно військового квитка серії НОМЕР_1 має військове звання «рядовий».
ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідь на запит № 027/23 від 15.06.2023 щодо надання відповіді на заяву ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв'язку із досягненням 45-річного віку, повідомив про відсутність підстав для виключення позивача з військового обліку.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 2 Закону №2232-XII, зокрема, передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Статтею 22 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ встановлено, що граничний вік перебування на військовій службі встановлюється:
1) для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом - до 45 років;
2) для військовослужбовців молодшого офіцерського складу - до 45 років;
3) для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років;
4) для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років;
5) для військовозобов'язаних та резервістів, які призиваються на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, - до досягнення граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 28 цього Закону передбачено, що запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд - до 60 років.
Особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд:
молодший офіцерський склад - до 45 років;
старший офіцерський склад:
майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років;
полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років;
вищий офіцерський склад - до 60 років;
2) другий розряд:
молодший та старший офіцерський склад - до 60 років;
вищий офіцерський склад - до 65 років.
Згідно пункту "б" ч. 1 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що граничний вік перебування у запасі військовослужбовців зі званням рядового, сержантського і старшинського складу - 60 років, а граничний вік перебування військовій службі цієї ж категорії осіб - 45 років. Особи, які досягли граничного віку перебування у запасі або військовій службі підлягають виключенню з військового обліку / звільненню з військової служби.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 належить до осіб рядового складу та перебуває на військовому обліку (в запасі) у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, граничний вік перебування позивача на військовому обліку у запасі є 60 років.
На момент звернення позивача із заявою про виключення його з військового обліку (15.06.2023), як і на час винесення судом першої інстанції рішення у справі, позивач не досяг 60-річного віку.
З цих підстав суд відхиляє доводи позивача про наявність правових підстав для його виключення з обліку на підставі п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки зазначена норма на нього не розповсюджується.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адміністративного відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.