30 квітня 2024 року № 320/27425/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в місті Києві № 00378240105 від 03.01.2023;
- зобов'язати Головне управління ДПС України в місті Києві нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку за наслідками звітного податкового 2021 року за навчання її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що нею була подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік, в якій зазначила суму понесених витрат, яка згідно законодавства мала бути повернута. Вказуючи на безпідставність висновків перевірки, за наслідками якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, просить суд таке рішення скасувати.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення щодо позову, які є аналогічними висновкам проведеної камеральної перевірки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
До ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДПС у м. Києві Чуботіною Г.М. подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік від 24.06.2022 № 153359, де сума задекларованих понесених витрат становить 596101,73 грн.
Головним управлінням ДПС у м. Києві поведене камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт від 28.09.2022 № 28409/Ж5/26-15-24-01-05-03.
За результатами перевірки встановлено що у громадянки ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки:
платником документально не підтверджено резидентський статус платника та місце реєстрації;
відповідно до договорів від 02.04.2018 №M/H472/18-22 та від 30.06.2021 № КДП4П/Н946/21-22 ідентифікувати вартість безпосередньо освітніх послуг без вартості харчування немає можливості;
рахунки на оплату не завірено належним чином надавачем послуг;
згідно рахунку на оплату від 30.06.2021 № 2021-06-30 ідентифікувати договір по якому понесені витрати немає можливості.
Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено повідомлення-рішення від 03.01.2023 № 00378240105, яким визначено суму податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 107298,31 грн.
Позивач оскаржила в адміністративному порядку повідомлення-рішення від 03.01.2023 № 00378240105.
Рішенням за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України повідомлення-рішення від 03.01.2023 № 00378240105 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Як встановлено у підпункті 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК, 14.1.170. податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених цим Кодексом.
Підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК передбачено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК).
Згідно із підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Відповідно до пункту 166.3. ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:
підпунктом 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 передбачено суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Суд встановив, що між ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Новопечерська школа» та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах не повнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено договори про навчання № М/Н472/18-22, № КДП4П/Н946/21-22.
Факт оплати навчання згідно вказаних вище договорів підтверджується платіжними дорученнями від 05.07.2021 № 7182 на суму 148784,00 грн, від 26.11.2021 № 6785 на суму 111898,00 грн, від 17.03.2021 № 1894 на суму 206588,50 грн, від 26.11.2021 № 6738 на суму 128830,63 грн.
Позивач на підтвердження права на отримання податкової знижки надала суду: копію паспорту громадянина України; РНОКПП; договори про навчання; довідку про нарахування заробітної плати за 2021 рік; платіжні доручення про сплату освітніх послуг; свідоцтва про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; довідки ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Новопечерська школа» від 05.04.2023 № 876, від 27.03.2023 № 822.
Дослідивши копію паспорта ОСОБА_1 та інші додані докази суд встановив, що зареєстрованим місцем проживання останньої є м. Київ.
Відповідно до пп. 14.1.213 ПК резиденти - це, зокрема, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Таким чином, в розумінні пп. 14.1.213 ПК позивач є резидентом України, тому висновки камеральної перевірки у цій частині є необґрунтованими.
Висновки перевірки про неможливість ідентифікувати вартість безпосередньо освітніх послуг без вартості харчування згідно відповідно до договорів від 02.04.2018 № M/H472/18-22 та від 30.06.2021 № КДП4П/Н946/21-22, суд також вважає безпідставними, оскільки пунктом 1.6 договору про навчання № M/H472/18-22 та пунктом 1.5 Договору про навчання № КДП4П/Н946/21-22 визначено вичерпний перелік безпосередньо освітніх послуг, які надаються, послуга харчування до вказаного переліку не включена.
Такі обставини підтверджуються довідками ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Новопечерська школа» від 05.04.2023 № 876, від 27.03.2023 № 822 та договорами про харчування учня від 02.04.2018 № Х/Н472/18-22, від 30.06.2021 № Х/Н946/21-22.
В контексті доводів податкового органу про те, що рахунки на оплату не завірено належним чином надавачем послуг, суд погоджується з позицією позивача щодо достатності підтвердження понесення нею витрат платіжними дорученнями від 05.07.2021 № 7182 на суму 148784,00 грн, від 26.11.2021 № 6785 на суму 111898,00 грн, від 17.03.2021 № 1894 на суму 206588,50 грн, від 26.11.2021 № 6738 на суму 128830,63 грн.
З цих самих підстав є і безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача, що згідно рахунку на оплату від 30.06.2021 № 2021-06-30 ідентифікувати договір по якому понесені витрати немає можливості.
Наведені висновки суду узгоджується з положеннями пп. 166.2.1. п. 166.2 ст. 166 ПК, згідно якого платником податку витрати, підтверджуються відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
Отже, висновки відповідача в акті камеральної перевірки про те, що платником документально не підтверджено платіжними чи розрахунковими документами понесені витрати, а також не підтверджено резидентський статус та місце реєстрації суд вважає безпідставними.
Інших тверджень, як підстави для відмови позивачу у наданні податкової знижки, не вказано.
Доводи позивача про порушення процедури проведення камеральної перевірки є формальними та самостійно не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00378240105 від 03.01.2023.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати податкову знижку суд зазначає наступне.
Згідно з п.179.8 ст. 179 Податкового кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Враховуючи висновки суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги у цій частині також є обґрунтованими.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу і зсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Окрім того, суд вказує на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
При цьому, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Разом з тим, задовольняючи зазначену позовну вимогу, суд не втручається у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень, так як задоволення такої вимоги є належним способом захисту прав позивача та відповідає вимогам частинам 2 і 3 статті 245 КАС України, як похідна вимога, що також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в місті Києві № 00378240105 від 03.01.2023.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС України в місті Києві нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку за наслідками звітного податкового 2021 року за навчання її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.