30 квітня 2024 року №320/1577/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 03.01.2018 по 20.12.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній ОСОБА_2 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.01.2018 по 20.12.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача і виключення його зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та не виплачено індексацію грошового забезпечення, тобто розрахунок при звільненні проведений не у повному обсязі. Позивач зазначає, що остаточний розрахунок з ним проведений відповідачем 21.12.2021 на виконання рішення суду, тобто з порушенням строків встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На переконання позивача, зазначене є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідач своїм правом подання відзиву не скористався.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 витребувано докази у справі.
ОСОБА_1 (має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2018 № 1, між військової частиною та позивачем припинено контракт про проходження військової служби відповідно до пункту «і».
При звільненні з військової служби з позивачем непроведено у повному обсязі остаточний розрахунок, зокрема, нездійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 320/5513/20, зокрема, було зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.12.2015 по 02.01.2018 включно, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Відповідчем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 320/5513/20 виплачено позивачу кошти у розмірі 74 251, 72 грн.
Позивач, вважаючи протиправним проведений відповідачем несвоєчасний розрахунок при звільнення, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У силу вимог частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У відповідності до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
Крім того, Верховний Суд України також неодноразово висловлював таку правову позицію. Зокрема, у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15), проаналізувавши вимоги статей 116, 117 КЗпП України, дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
З матеріалів справи вбачається, що позивача 02.01.2018 звільнено з військової служби.
При цьому, під час звільнення зі служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення, що слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
У даному випадку, непроведення з вини відповідача виплати грошового забезпечення у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи, що позивача було звільнено з 02.01.2018, а остаточний розрахунок із ним проведено лише 21.12.2021 на виконання рішення суду, що не заперечується відповідачем та свідчить про те, що відповідачем порушено приписи частини першої статті 116 КЗпП України.
З огляду на вказане, наявні підстави для застосування відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 КЗпП України.
Як наслідок, слід зобов'язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 02.01.2018 по 21.12.2021 (до дня фактичного розрахунку).
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
З матеріалів справи вбачається, що днем виключення позивача зі списків військової частини є 02.01.2018. Отже, двома попередніми місяцями перед звільненням є листопад 2017 року (30 календарних днів) та грудень 2017 року (31 календарний день).
Відповідно до довідки про доходи від 29.02.2024 № 798 грошове забезпечення позивача за два повних місяці служби перед звільненням (за листопад, грудень 2017 року) становить 10 972, 12 грн, тобто середньомісячна заробітна плата позивача складає 5 486,06 грн.
За листопад, грудень 2017 року фактично відпрацьованими днями є 43 дні, тобто середньоденна заробітна плата позивача склала 255,32 грн.
Враховуючи дату звільнення позивача зі служби (02.01.2018) та дату виплати заборгованості (21.12.2021), кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 1448 днів.
Таким чином, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.01.2018 (наступний день після звільнення) по 21.12.2021 (день виплати заборгованості) становить 369 703, 36 грн (255,32 грн - середньоденний заробіток позивача х 1448 дні).
Згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 320/5513/20 відповідач здійснив виплату заборгованості позивачу у розмірі 74251,72 грн.
Позивач просить стягнути розмір середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні.
У той же час, слід зазначити, що сума компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути співмірною з сумою, яку позивач не отримав під час звільнення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України, механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.
В той же час, для пропорційного обрахунку розміру середнього заробітку судом необхідно встановити розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі справа № 640/17872/19.
Суд вважає, що, у даному випадку, для правильного вирішення спору та для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у цій справі необхідно застосувати порядок розрахунку середнього заробітку та врахувати вищенаведені правові позиції Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.
Суд акцентує увагу на тому, що сама сума належної позивачу за рішенням суду індексації грошового забезпечення в розмірі 74 251,72 грн, є меншою порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку, заявленим позивачем до стягнення та присуджений судом першої інстанції, а тому, з урахуванням компенсаторного завдання виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задля дотримання балансу справедливості та розумності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, при цьому, зменшивши розмір компенсації за затримку позивачу розрахунку при звільненні до 32 125, 86 грн, що дорівнює половині суми, яка була виплачена позивачу, як індексацію грошового забезпечення на виконання рішення суду та які стали причиною несвоєчасного розрахунку з позивачем (не в день звільнення/виключення зі списків), що є співмірним та справедливим.
Застосовуючи такий спосіб обрахунку суд враховує те, що відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 по справі №320/15303/21.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду цього спору, та підлягають частковому задоволенню, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності встановлених заходів відповідальності.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 03.01.2018 по 20.12.2021.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.01.2018 по 20.12.2021 у розмірі 32125 (тридцять дві тисячі сто двадцять п'ять) 86 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.