Справа № 466/12989/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/342/24 Доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2024 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 04 січня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_6 ,
з участю:прокурора ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
встановила:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 .
На вказану ухвалу суду засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу як незаконну та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Зазначає, що відбув більше ніж 2/3 строку та після звільнення буде займатися ремонтом автомобілів для ЗСУ.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого у підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, у заперечення апеляційних вимог засудженого, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_6 засуджений вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 13.02.2018 за ч. 3 ст. 190 КК України до 4 років позбавлення волі. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05.04.2019 року вирок в частині призначеного покарання залишено без змін.
25.09.2019р. Касаційним Верховним Судом колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 13.02.2018р. та ухвала Львівського апеляційного суду від 05.04.2019р. залишено без змін.
Початок строку покарання - 16.03.2021р., кінець строку покарання - 16.03.2025р.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений, який відбув встановлену даною нормою закону відповідну частину строку покарання, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Захисник ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 посилаючись на те, що за період відбування покарання в місцях позбавлення волі, ОСОБА_6 характеризується добре, має два заохочення та одне дисциплінарне стягнення, яке погашене за спливом часу. Засуджений підтримує соціально зв'язки із рідними, у відношенні до засуджених не конфліктний, вину у скоєному злочині усвідомив, щиро кається . Крім того останній має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , 2011 р.н. та матір , ОСОБА_10 , 1951 р.н., що є пенсіонеркою. За місцем проживання відносно ОСОБА_6 , скарг та заяв від судів не надходило. На день звернення із клопотанням, ОСОБА_6 відбув покарання 2 (два) роки 8 (вісім) місяців 20 (двадцять) днів, що становить 2/3 строку покарання.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції з належною повнотою дослідив матеріали зазначеного клопотання, особової справи засудженого та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні наведеного вище клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання.
Згідно долученої до клопотання та врахованої місцевим судом характеристики адміністрації ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)» засуджений ОСОБА_6 раніше тричі притягувався до кримінальної відповідальності та до нього уже застосувалось умовно-дострокове звільнення. За час відбування покарання за вироком суду від 13.02.2018р., допустив одне порушення вимог режиму, два рази заохочувався адміністрацією установи ЛВК № 30. Має заборгованість за виконавчими листами за вироком суду в розмірі 742 178 грн, яка включає витрати на залучення експерта та моральну і матеріальну шкоду.
Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що засуджений ОСОБА_6 відбув 2/3 строку покарання, заохочувався два рази, один раз притягався до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу, що сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого, яка передбачена в ч.2 ст. 81 КК України, являється основною умовою при застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
При цьому, належне виконання засудженим законних вимог адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання та його належна поведінка є для засудженого обов'язком впродовж всього строку відбування покарання, і виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання.
Отже, наявність двох заохочень за час відбування покарання суд не бере до уваги, оскільки належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, його належна поведінка є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання.
Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що засуджений ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та до нього уже застосовувалось умовно-дострокове звільнення, однак останній на шлях виправлення не став, вірних висновків зі злочинного минулого не зробив та знову скоїв кримінальне правопорушення.
Також, колегія суддів враховує, що засуджений не виконав вироку суду в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, розмір яких є значним - 647 916 грн. 42 коп. та 20 000 грн. відповідно і таке є його обов'язком.
З урахуванням наведеного та конкретних обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у застосуванні положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_6 , як такому, що ще не довів своє виправлення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність при розгляді клопотання, які б вплинули на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, колегією суддів не встановлено.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а отже є необґрунтованою.
Ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 04 січня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_6 у повній мірі відповідає вимогам ст. 370 КПК України, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, ст.81 КК України колегія суддів,
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 04 січня 2024 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: