Справа № 442/7537/22 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.
Провадження № 22-ц/811/1759/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
26 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: О.О. Гай
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості за непоставлену лісопродукцію, -
02.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» в його користь заборгованості за непоставлену лісопродукцію з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені в сумі 1913825,07 грн, що складається з: розміру неотовареної попередньої оплати - 900000,00 грн, розміру інфляційних втрат - 393020,81 грн, 3% річних - 75814,40 грн, пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ - 544989,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що між ним та відповідачем ДП «Дрогобицьке лісове господарство» було укладено усну домовленість про відпуск йому лісопродукції за попередньою оплатою.Він вносив кошти наступними транзакціями: 22 листопада 2019 року - 300000 грн, 29 листопада 2019 року - 70000 грн, 23 січня 2020 року - 210000 грн, 26 березня 2020 року - 320000 грн. По даний час відповідачем так і не було поставлено його лісопродукцію. 06 листопада 2022 року він звертався до відповідача з претензією-вимогою щодо виконання обов'язку поставки попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів, проте, відповідач на претензію-вимогу не відреагував, взяті на себе обов'язки не виконав, у зв'язку з чим за захистом свого права він змушений звернутися до суду.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що судом встановлено наявність між сторонамидоговірних відносин.Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» не спростувало фактуотримання від нього коштів за лісопродукцію. Також підприємство визнало, що надані ним і документи, а саме касовий ордер та наряд на відпуск лісопродукції, видані його працівниками. Вказує, що наряд на відпуск лісопродукції ЛГ-11 є спеціалізованою формою первинного обліку лісопродукції, що використовується лісогосподарськими підприємствами. Також, до них відноситься і касовий ордер, що підтверджує факт оплати за лісопродукцію. Відсутність письмової форми договору не є підставою для відмови поставки товару продавцем та з врахуванням зазначеного вище, у відповідача наявні дані про боргове зобов'язання перед позивачем. 06 листопада 2022 року він звертався до відповідача з претензією-вимогою щодо виконання обов'язку поставки попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів, проте, відповідач на претензію-вимогу не відреагував, взяті на себе зобов'язання не виконав.Доказів отримання ним лісо продукції, як і доказів повернення грошових коштів (передоплати), внесених ним в касу підприємства та оформлених у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суду не надано. Зазначене залишилося поза увагою суду, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, оскільки такі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
У частині 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що будь-яких договорів про поставку лісопродкуції між ОСОБА_1 та ДП «Дрогобицьке лісове господарство» у письмовій формі не укладалось.
На підтвердження досягнення між сторонами усної домовленості щодо реалізації лісопродукції, позивачем долучено копії квитанцій до прибуткового касового ордеру за №651 від 26.03.2020 (320 000 грн), №96 від 23.01.2020 (210 000) грн, №2426 від 29.11.2019 (70 000 грн), №2287 від 22.11.2019 (300 000 грн) на загальну суму 900 000 грн.
Також позивачем надано суду наряди на право відпуску лісопродукції: № 108 від 28.01.2020 на суму 200 000 грн, № 839 від 31.08.2020 на суму 210 000 грн, № 110 від 28.01.2020 на суму 200 000 грн, № 109 від 28.01.2020 на суму 200 000 грн, у яких зазначено, що такі дійсні до 31.12.2020, а також вказано термін вивезення продукції - до 31.12.2020 (дозвіл вивезення лісопродукції після оплати).
Вимогою-претензією від 06.11.2022 позивач повідомив відповідача про невиконання обов'язку поставки попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що письмового договору між сторонами не укладалось, проте було досягнуто усної домовленості щодо реалізації лісопродукції, зважаючи на здійснення позивачем відповідної оплати і видачу відповідачем нарядів на право відпуску лісопродукції. Водночас, будь-які інші додаткові договори та акти-прийому передачі між сторонами не укладались. Як наслідок, обов'язок відповідача доставити ОСОБА_1 лісопродукцію нічим не доводиться. Позивач не довів, що відповідач порушив умови усної домовленості щодо реалізації товару, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження невиконання відповідачем усної домовленості щодо реалізації товару. Вказані у квитанціях суми оплати грошових коштів за лісопродукцію та дата їх видачі значно різняться з тими, що вказані у нарядах на право відпуску лісопродукції по фонду. Так, надані позивачем наряди виписані: №108 - 28.01.2020 на суму 200 000 грн, №839 - 31.08.2020 на суму 210 000 грн, №110 - 28.01.2020 на суму 200 000 грн, №109 - 28.01.2020 на суму 200 000 грн. У свою чергу, ці наряди дійсні до 31.12.2020, як і термін вивезення лісопродукції ,зазначений у них - 31.12.2020, при цьому вказується про дозвіл вивезення лісопродукції після оплати. Покликаючись на ч. 2 ст. 693 ЦК України, якою передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, позивач посилався на те, що відповідач не виконав укладеного між ними усного договору, не здійснив постачання лісопродукції та не повернув грошові кошти, які були ним сплачені в якості попередньої 100% оплати за товар. Однак, попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17). Отже, правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Матеріали справи не містять укладеного між сторонами договору про попередню оплату за умовами договору, укладеного у спрощеній формі. Натомість, у копіях квитанцій до прибуткового касового ордеру, наданих позивачем, у графі «підстава» зазначено «Оплата за лісопродукцію». Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження сторонами обов'язку продавця (відповідача) доставити товар позивачеві. Крім того, у матеріалах справи відсутні й докази того, що до 31.12.2020 (строку чинності нарядів) позивачем вчинялися дії, спрямовані на отримання товару.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження порушення відповідачем обов'язку щодо передачі в обумовлений сторонами строк товару (до 31.12.2020), який був оплачений, чи відмови відповідача від здійснення своїх обов'язків. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за непоставлену лісопродукцію не знайшли свого підтвердження, а відтак не можуть підлягати задоволенню за їх недоведеністю.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 26 квітня 2024 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2023 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 квітня 2024 року.
Головуючий Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра