Справа № 464/3507/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/167/24 Доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2024 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12022140000000573 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України раніше не судимої,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 ,
вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави до набрання вироком законної сили - залишено без змін.
Заставу визначену ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 06 січня 2023 року у розмірі 80520 грн., яку внесену заставодавцем ОСОБА_9 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, визначено повернути заставодавцю - ОСОБА_9 відповідно до ст.182 КПК України, після набрання вироком законної сили.
Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 16 січня 2023 року - скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у справі за проведення експертиз у розмірі 8364 грн. 30 коп.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку на початку грудня 2022 року до обвинуваченої ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_10 з метою отримання допомоги щодо виїзду за межі території України на законних підставах його товаришем ОСОБА_11 .
Після чого, в ОСОБА_6 виник умисел на організацію незаконного перенаправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму «воєнний стан», введений в дію Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із подальшими змінами, внесеними згідно Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», востаннє №757/2022 від 07 листопада 2022 року та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27 січня 1995 року, військовозобов'язаним громадянам України віком від 18 до 60 років, виїзд за межі України заборонено.
В подальшому, ОСОБА_6 , з метою реалізації свого злочинного умислу, з корисливого мотиву, спланувала організацію незаконного перенаправлення ОСОБА_11 через державний кордон України шляхом внесення відомостей про ОСОБА_11 у відомчу базу даних Укртрансінспекції «Шлях» у якості волонтера від благодійної організації, здійснення керівництва такими діями та сприянні у їх вчиненню, шляхом надання ОСОБА_10 необхідних порад та вказівок.
Реалізовуючи попередньо сплановану незаконну діяльність, ОСОБА_6 , 03 січня 2023 року біля 20 год. зустрілась з ОСОБА_10 неподалік магазину «Київстар», що по АДРЕСА_2 , де в ході розмови повідомила, що з метою внесення відомостей про ОСОБА_11 у відомчу базу даних Укртрансінспекції «Шлях» в якості волонтера від благодійної організації, необхідно їй надати грошові кошти у сумі 3000 доларів США, а також копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, військового квитка та посвідчення водія. Поряд з тим, роз'яснила, що ОСОБА_11 самостійно не перетне державний кордон України, а їхатиме як член або працівнвик громадської організації, що будуть проведені збори та внесені зміни до статуту благодійної організації, в результаті яких останній стане її членом або буде найманим працівником, після набуття одного із зазначених статусів інформація про нього буде внесена до відомчої бази даних Укртрансінспекції «Шлях», що дозволить йому виїхати через державний кордон України. ОСОБА_6 також повідомила ОСОБА_10 , що ОСОБА_11 перетинатиме державний кордон України на вантажному авто вказаної громадської організації та надала роз'яснення про подальші дії при перетині державного кордону України для того, щоб не бути викритим.
05 січня 2023 року біля 18 год. 20 хв. ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу у сприянні в організації незаконного перенаправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, з корисливого мотиву, домовилась з ОСОБА_10 про зустріч в 20 год. біля магазину «Київстар», що по АДРЕСА_2 , при цьому повідомила, щоб прибув з грошовими коштами у сумі 3000 доларів США та копіями документів, виданих на ім'я ОСОБА_11 .
В подальшому, ОСОБА_10 прибув на обумовлене між ними місце, де ОСОБА_6 отримала від нього грошові кошти в сумі 3000 доларів США (згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 січня 2023 року еквівалентно 109705 грн. 80 коп.), як незаконну винагороду за вчинення нею вищезазначених незаконних дій.
Відтак, 05 січня 2023 року протиправна діяльність ОСОБА_6 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 3000 доларів США (згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 січня 2023 року еквівалентно 109705 грн. 80 коп.), як незаконна винагорода вилучена.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк7 років з конфіскацією майна.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що вирок суду є незаконним, та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
12 квітня 2024 року прокурор ОСОБА_7 подав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає що судом першої інстанції не надано належної оцінки протоколам за результатами проведення НСРД №245т/42-13/01-2023 від 31.01.2023 та №44т/42-13/01-2023 від 06.01.2023 внаслідок чого зроблено помилкові висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються зазначеними доказами, про те, що дії обвинуваченої були спрямовані на шахрайство, тобто на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 шляхом повідомлення ОСОБА_10 неправдивих відомостей з метою введення його в оману.
Зазначає, що ОСОБА_6 повідомляла ОСОБА_10 , що вона за 3000 доларів США виготовить документи ОСОБА_11 , згідно яких він буде рахуватися членом громадської організації, яка займається благодійністю, що дозволить вільно перетинати державний кордон України. Крім того, в ході зустрічей вона повідомляла про строки виготовлення вказаних документів та організацію перетину кордону.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, вважає, що судом не враховано значну суспільну небезпеку злочину, вчиненого нею кримінального правопорушення під час воєнного стану в Україні.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_8 та обвинувачену ОСОБА_6 , які апеляційні вимоги заперечили. Перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, які зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.3 ст. 332 КК України, як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприянні їх вчиненню шляхом надання порад та вказівок, з корисливих мотивів.
Однак, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що судом не встановлено об'єктивних та достатніх доказів того, що обвинувачена ОСОБА_6 вчинила вищезазначені дії, які можна кваліфікувати за ч.3 ст. 332 КК України.
Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки протоколам за результатами проведення НСРД №245т/42-13/01-2023 від 31.01.2023 та №44т/42-13/01-2023 від 06.01.2023, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції була надана належна оцінка вказаним доказам в сукупності із іншими доказами, які наявні в матеріалах справи і суд дійшов до вірних і об'єктивних висновків про те, що незважаючи на фіксацію фактів спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_10 щодо можливого виїзду за кордон ОСОБА_11 , органом досудового розслідування не встановлено реальності жодних з цих можливих домовленостей, механізму виготовлення підроблених документів та в подальшому фактичного перетину за допомогою ОСОБА_6 будь-якими особами державного кордону України.
Суд в повній мірі проаналізував вказані розмови та звернув увагу, що досудовим розслідуванням та під час судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_6 , мала намір на підготовку документів ОСОБА_11 для сприяння в організації незаконного перенаправлення такого через державний кордон України. Дане спілкування не може бути розцінене як надання порад та вказівок щодо незаконного перенаправлення через державний кордон України, оскільки містить загально відомі факти, які, зокрема, містяться в мережі Інтернет. При даних зустрічах ОСОБА_6 не озвучувала, а ОСОБА_10 не цікавився назвою волонтерської організації, до якої б мали включити як волонтера ОСОБА_11 , які саме вантажі чи товар, буде перевозити останній, що саме буде входити у його функції як волонтера для можливості перетину кордону. Крім цього, не встановлено існування транспортних засобів для цієї мети та конкретного маршруту їх руху а також наявності будь-яких інших можливостей та засобів організувати переправлення осіб через державний кордон України.
Тому доводи апелянта про те, що суд не надав належної оцінки розмовам між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є безпідставними, така оцінка надавалась в повній мірі та належним чином описана у вироку суду першої інстанції.
Колегія суддів в повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 мала намір обмежитись заволодінням лише грошовими коштами у розмірі 3000 доларів США, оскільки жодного підтвердження про те, що вона збиралась та мала будь-які можливості виконувати взяті перед ОСОБА_10 . зобов'язання щодо переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України в матеріалах справи немає. Тому, дії обвинуваченої були спрямовані саме на шахрайство, тобто на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 шляхом повідомлення ОСОБА_12 неправдивих відомостей з метою введення його в оману. І суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.190 КК України, оскільки остання вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
Призначаючи покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого крмінального правопорушення, особу обвинуваченої ОСОБА_6 , наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, тому доводи прокурора про те, що судом призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, колегія суддів також вважає безпідставними.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою і доходить висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченої ОСОБА_6 , а призначене обвинуваченій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3