Справа № 944/2101/23 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/3565/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретарка: Псярук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 07 листопада 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 який зареєстровано 06.09.1996 Яворівським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №90, - розірвано.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Зазначає, що ОСОБА_2 не бажає розривати шлюб без реальної спроби на примирення та намагається вчинити дії для збереження сім'ї, а тому в судове засідання було подано відповідне клопотання про надання терміну для примирення. Звертає увагу, що подружжя прожило в шлюбі довгий час та у них народилися діти та непорозуміння, які виникли станом на подачу позову можна злагодити, в що щиро вірить відповідачка. Вважає, що збереження даної сім'ї це реальна можливість для чоловіка та дружини бути разом і в подальшому, допомагати один одному та сприяти нормальному розвитку дітей. Також, бути прикладом для інших, що негаразди можна вирішувати і без розірвання шлюбу. Фактично збереження шлюбу є прямим підтриманням засад суспільства. Зазначає, що збереження даного шлюбу не суперечить інтересам подружжя. В даному випадку є реальні шанси на примирення та збереження шлюбу. Звертає увагу, що в судовому засіданні не аргументовано позовні вимоги та не підтверджено належними та допустимими доказами необхідність розірвання шлюбу без спроби його збереження.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 4, 7, 12, 13, 206, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 110-112 СК України, задовольняючи позов, виходив з того, що шлюб між сторонами зареєстровано 06.09.1996 Яворівським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління, актовий запис №90, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16.03.2023. Приймаючи до уваги вимоги закону, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, суд дійшов висновку про те, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя, так як такий шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім'ї у сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін. Оскільки судом з'ясовані фактичні взаємини та обставини сумісного життя подружжя, час припинення між ними шлюбних відносин, мотиви розірвання шлюбу та дійсні причини позову, які у своїй сукупності свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу і сім'ї є неможливим, суперечить їх інтересам, враховуючи небажання та неспроможність сторін відновити сімейні відносити, а також відсутність наявних перешкод, приймаючи до уваги, що сім'я повинна будуватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які втрачені сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, через що позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вцілому обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просив:
- розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..
Позов обґрунтований тим, що 6 вересня 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Яворівським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління серія І-ЖД №482132. Проте, подальше перебування позивача з відповідачем у шлюбі неможливе і суперечить інтересам позивача. Вказує, що між ними зникло бажання перебувати у статусі чоловіка та дружини, оскільки почуття любові та поваги між сторонами зникли та продовження перебування у шлюбі, а також виконання обов'язків подружжя є неможливим у такій ситуації. У даній ситуації сторони сприймають одне одного як людину з якою вони мають спільне минуле і між ними можливі лише дружні відносини. Усвідомлення того факту, що сторони є чоловіком і дружиною роздратовує їх та веде за собою розвиток конфліктних ситуацій, які суперечать їх інтересам та унеможливлюють підтримання сімейних відносин один з одним. Вважає, що найкращим способом уникнення ситуацій, які можуть негативно відобразитися на якості життя та розвитку сторін надати їм змогу жити кожен своїм приватним життям. З огляду на зазначене, просив суд не надавати позивачу та відповідачу строк на примирення, оскільки рішення про розірвання шлюбу та усвідомлення про неможливість продовження сімейного життя є остаточним.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч.1 ст. 24 цього ж Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 56 ч.3 згаданого Кодексу кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.2 ст. 104 згаданого Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч.3 ст. 105 цього ж Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Ч.1 ст. 110 Кодексу передбачає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Ч.2 статті 112 Сімейного кодексу України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до змісту п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 6.09.1996 року між ОСОБА_3 до ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Яворівським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №90.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 вказував на те, що між сторонами зникло бажання перебувати у статусі чоловіка та дружини, оскільки почуття любові та поваги між сторонами зникли та продовження перебування у шлюбі, а також виконання обов'язків подружжя є неможливим у такій ситуації. У даній ситуації сторони сприймають одне одного як людину з якою вони мають спільне минуле і між ними можливі лише дружні відносини. Усвідомлення того факту, що сторони є чоловіком і дружиною роздратовує їх та веде за собою розвиток конфліктних ситуацій, які суперечать їх інтересам та унеможливлюють підтримання сімейних відносин один з одним. Вважає, що найкращим способом уникнення ситуацій, які можуть негативно відобразитися на якості життя та розвитку сторін надати їм змогу жити кожен своїм приватним життям. Позивач, також, вважає, що сім'я розпалась остаточно, а будь-які заходи на відновлення їхнього шлюбу є марними і не приведуть до збереження сім'ї, оскільки його наміри є обдуманими і остаточними.
Апеляційний суд вважає, що незгода відповідачки на розірвання шлюбу не може бути підставою для відмови в позові, оскільки це буде суперечити правам та інтересам позивача, які гарантовані законом та, про норми якими такі гарантовані, йшлося вище.
Суд також враховує, що відповідно до положень статті 24 СК України примушування до шлюбу не допускається.
Також, з моменту звернення позивача з даним позовом до моменту постановлення даного судового рішення сторони мали достатньо часу для примирення, однак такого не відбулося, сторони не примирилися. Відповідачка ж, також, і протягом значного періоду з часу ухвалення оскаржуваного рішення по час розгляду справи апеляційним судом жодних дій щодо примирення не вчиняла (докази цього у матеріалах справи відсутні), на розгляд справи не з'явилася, відповідно суд апеляційної інстанції вважав позицію відповідачки щодо примирення голослівною.
Тому, колегія суддів вважала за неможливе надання строку сторонам на примирення, оскільки вказане суперечитиме інтересам позивача, про що йшлося.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що сім'я сторін фактично розпалась, сторони спільно не живуть, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, наміру відновлення подружніх стосунків у позивача немає.
Зважаючи на вказане, причинами розпаду сім'ї слід вважати різні погляди подружжя на життя, шлюб, сім'ю, відсутність взаєморозуміння.
Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім'ї у сторін відсутні, а подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, рішення суду таким, що прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П.Крайник
М.М. Шандра