Справа № 454/2778/23 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.
Провадження № 22-ц/811/3621/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
25 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Cуддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Cекретар Іванова О.О.
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу №454/2778/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лущанця Миколи Васильовича на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта", з участю третьої особи - ОСОБА_2 ,- про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди
17 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта", з участю третьої особи - ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2020 року о 14:20 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки "Вольво" д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною "ЛАГ" д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в межах с.Бендюга Львівської області по дорозі сполученням Червоноград-Сокаль, яка є другорядною дорогою, наближаючись до перехрестя вказаної автодороги з автодорогою Т-1410 (Червоноград-Радехів-Броди), що являється головною дорогою, проявив неуважність та неналежно оцінив дорожню обстановку, проігнорував вимоги дорожнього знаку 2.1. розділу 33 ПДР України, не дав дорогу автомобілю марки "ВАЗ0211540" д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який мав перевагу при проїзді вказаного перехрестя.
В результаті ДТП автомобіль під керуванням ОСОБА_3 отримав значні механічні пошкодження. Позивачці, як пасажиру даного автомобіля спричинено тілесні ушкодження, а саме: поєднана черепно-торако-абдоміальна травма, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, множинні переломи кісток обличчя та носа, перелом поперечного паростка L1 справа, післятравматичний крововилив паренхіми лобної долі зліва, ФНГ-фокально-нодулярна гіперплазія С: печінки, забій грудної клітки, забій передньої черевної стінки.
За фактом ДТП СВ Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області було відкрито кримінальне провадження та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У даному кримінальному провадженні позивачка ОСОБА_1 була визнана потерпілою.
ПрАТ СК "Уніка", де був застрахований транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 виплатила їй страхові відшкодування у зв'язку із шкодою завданою здоров'ю на загальну суму 123 585,83 грн. на підставі ст.26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В результаті ДТП, з вини водія ОСОБА_2 позивачці було завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що вона знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, нею отримано травму кісток обличчя, носа внаслідок ДТП і в майбутньому вона змушена буде провести ринопластику носа, їй встановлено інвалідність 3-ї групи.
Вказані обставини спричинили та спричиняють їй сильні болі, душевні страждання.
У зв'язку з отриманою травмою вона не могла працювати, була змушена брати в борг гроші на придбання ліків та лікування і ці обставини приносили та приносять їй дискомфорт і душевні страждання. Її обличчя понівечене, завдані травми відбилися на її здоров'ї в цілому та мають наслідки на загальний стан здоров'я.
Автомобіль марки "Вольво" д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною "ЛАГ" д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 належав ТОВ "ТК "Дніпротранснафта", а сам водій ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта", в зв"язку з чим з позовом вона звернулася до ТОВ "ТК "Дніпротранснафта".
Просить стягнути з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" на її користь 150000 грн на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" на користь ОСОБА_1 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 77 коп. судового збору.
В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Лущанець М.В.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим в частині визначеного судом розміру моральної шкоди. Визначений судом розмір моральної шкоди вважає неспіврозмірним з тими душевними стражданнями, які перенесла потерпіла - ОСОБА_1 протягом 2020-2023 років та продовжує нести по теперішній час. В період з 19 травня 2020 року по 31 травня 2023 року ОСОБА_1 регулярно перебувала на амбулаторному лікуванні у Кам"янка-Бузькій ЦРЛ.
Судом безпідставно не було стягнуто з відповідача судові витрати понесені позивачем на правову допомогу.
Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
19 січня 2024 року від ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 ДТП було вчинено поза межами робочого часу у зв"язку з чим він має самостійно відповідати за заподіяну шкоду, а не юридична особа - власник транспортного засобу.
Позивачкою ОСОБА_1 жодним чином не підтверджується співвідношення її страждань з визначеним розміром відшкодування. Належні докази щодо розміру моральної шкоди ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом подано не було.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_2 який перебував у трудових відносинах з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" на момент вчинення ДТП, завдав моральної шкоди ОСОБА_1 в зв"язку з чим таку шкоду має відшкодувати роботодавець ОСОБА_2 - ТОВ "ТК "Дніпротранснафта". Визначаючи розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в 20 000 грн, судом враховувався характер вчиненого діяння, яке характеризується необережною формою вини, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 та вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо завдання ОСОБА_1 моральної шкоди в результаті ДТП, а також, що таку шкоду має компенсувати ТОВ "ТК "Дніпротранснафта", як роботодавець ОСОБА_2 , за участі якого трапилося ДТП, однак колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміру моральної шкоди, з наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , 28 березня 2020 року, близько 14:20 год., керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача - "Volvo FH 13.400" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом н/пр - цистерна - "LAG 0-3-39" реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що являється засобом підвищеної небезпеки, рухаючись в межах села Бендюга, Львівської області по автодорозі сполученням Червоноград-Сокаль, яка являється другорядною дорогою, наближаючись до перехрестя вказаної автодороги з автодорогою Т-1410 (Червоноград-Радехів-Броди), що являється головною дорогою, проявив неуважність та неналежно оцінив дорожню обстановку, не дав дорогу автомобілю "ВАЗ-211540" р.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який мав перевагу при проїзді вказаного перехрестя. В результаті таких протиправних дій водія ОСОБА_2 на перехресті автодороги сполученням Червоноград-Сокаль з автодорогою Т-1410 (Червоноград-Радехів-Броди), у селі Бендюга, Львівської області відбулось зіткнення між керованим ним автопоїздом у складі сідлового тягача - "Volvo FH 13.400" р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом н/пр - цистерна - "LAG 0-3-39" р.н.з. НОМЕР_2 та керованим ОСОБА_3 автомобілем "ВАЗ-211540" р.н.з. НОМЕР_3 .
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 травня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі ст.49 КК України звільнені від кримінальної відповідальності за вчинений злочин передбачений ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України закрити. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишено без розгляду.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ВАЗ-211540" ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної черепно-торако-абдоміальної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, множинних переломів кісток обличчя та носа, перелому поперечного паростка L1 справа, післятравматичного крововиливу паренхіми лобної долі зліва, ФНГ-фокально-нодулярної гіперплазії С6 печінки, забою грудної клітки, забою передньої черевної стінки, синців на обличчі, садна на верхній губі, синців на лівій руці та лівому колінному суглобі, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Згідно довідки МОЗ МСЕК, серія 12 ААВ №042792 від 04 листопада 2021року позивачу ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності.
ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а саме, з 28 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року на стаціонарному лікуванні в Червоноградській міській лікарні. Згодом з 19 травня 2020 року по 28 травня 2020 року, з 16 червня 2020 року по 25 червня 2020 року, з 01 лютого 2021 року по 12 лютого 2021 року, з 18 жовтня 2021 року по 25 жовтня 2021 року, з 13 червня 2022 року по 23 червня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 11 листопада 2022 року та з 22 травня 2023 року по 31 травня 2023 року на амбулаторному лікуванні у Кам'янка-Бузькій ЦРЛ.
ПрАТ СК "Уніка", де був застрахований транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 виплатила позивачці страхові відшкодування у зв'язку із шкодою завданою здоров'ю на загальну суму 123 585,83 грн.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із положеннями частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику
в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку
з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пунктах 5.9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Шкода завдана здоров'ю ОСОБА_1 в результаті ДТП є підставою вважати, що такі дії спричинили завдання їй моральної шкоди, що виражається у душевних та фізичних стражданнях, понівеченням обличчя потерпілої, переживанням за наслідки внаслідок ЧМТ та травми печінки. При цьому, суд враховує вік потерпілої, яка є молодою, однак через ДТП стала особою з інвалідністю, має значні витрати на лікування та підтримання загального стану здоров'я.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 є правильним, проте, розмір відшкодування в сумі 20000 гривень, з урахуванням обставин дорожньо-транспортної пригоди, обставин справи та вимушених змін у житті позивачки, її віку, тяжкості тілесних ушкоджень, тривалості лікування є заниженим, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України в частині розміру стягнення моральної шкоди, збільшивши розмір моральної шкоди що підлягає стягненню з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" на користь ОСОБА_1 з урахуванням обставин дорожньо-транспортної пригоди, обставин справи та вимушених змін у житті позивача з 20000 гривень до 75 000 гривень, що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" в її користь витрат на правову допомогу надану адвокатом Лущанець М.В. під час розгляду кримінальної справи №454/1547/22 у Сокальському районному суді Львівської області в розмірі 4 600грн, суд першої інстанції правильно зазначив, що понесені позивачем судові витрати в кримінальній справі 454/1547/22, є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді відповідної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу надану адвокатом Лущанець М.В. під час розгляду кримінальної справи №454/1547/22 у Сокальському районному суді Львівської області в розмірі 4600грн є правильним.
З огляду на встановлені обставини, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення розміру моральної шкоди.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України»), ( CASE JF SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін ( рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії, серія А № 303-А, gg 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний сторонами, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року шляхом збільшення розміру моральної шкоди з 20000,00 грн. до 75 000,00 грн., судові витрати понесені позивачкою в суді першої та апеляційної інстанції за звернення до суду з позовною заявою і апеляційною скаргою, в загальному розмірі 2690,91 грн слід стягнути з ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" на користь ОСОБА_1 .
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 141, 374 ч.1п2.; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389; 391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лущанця М.В. задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року змінити в частині розміру моральної шкоди та судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" (ЄДРПОУ 37425507) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 75 000 ,00 (Сімдесят п'ять тисяч ) гривень моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" (ЄДРПОУ 37425507) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 2690 (Дві тисячі шістсот дев'яносто) гривень 93 копійки судового збору.
В решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк