Дата документу 30.04.2024 Справа № 335/4669/23
Єдиний унікальний № 335/4669/23
Провадження №22-ц/807/400/24
Головуючий в 1-й інстанції - Рибалко Н.І.
30 квітня 2024 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.
суддів: Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретар Смокотіна В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжя (повний текст рішення складено 06 жовтня 2023 року) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення юридичного факту,-
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою, у якій просила встановити факт проживання її з ОСОБА_2 , з 1969 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та перебування її на утриманні померлого ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким вона з 1969 року і по день його смерті вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов'язки, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця перебувала на утриманні чоловіка, оскільки його пенсія була набагато більшою за розміром, ніж її, тому була для них постійним і основним джерелом доходу. Проте, коли вона звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 отримала відмову, оскільки не підтверджено факт утримання її чоловіком. Заявниця просила суд встановити факт проживання її з ОСОБА_2 , з 1969 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та перебування її на утриманні померлого ОСОБА_2 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задоволено частково.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день його смерті.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимог заяви та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при розгляді справи констатував факт проживання заявниці з померлим чоловіком однією сім'єю на момент його смерті, між тим всупереч вимогам законодавства помилково вважав встановлення такого факту зайвим для отримання заявницею пенсії у зв'язку із стратою годувальника.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.07.1969 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (копія паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 24.09.1999 року).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про причину смерті до форми № 106/о № 4900 від 28.09.2022 року та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 зазначена матір'ю дитини, ОСОБА_2 - батьком.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 зазначена матір'ю дитини, ОСОБА_2 - батьком.
Згідно з копією технічного паспорта Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації власниками квартири АДРЕСА_2 з ідеальними частами 1/5 є: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;. ОСОБА_3 (син), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_6 (онука).
Згідно з актом від 30.05.2023, складеним комісією у складі майстра ТОВ КК «Надія» Колотухіної Л.О. , мешканцями квартир АДРЕСА_3 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 мешкав в квартирі АДРЕСА_4 з 1969 року по 27.09.2022 року.
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 163630 ОСОБА_1 є інвалідом по зору 3-ї групи, безстроково.
На звернення ОСОБА_1 до відділу обслуговування громадян №1 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, надана відповідь від 24.04.2023 року, у якій зазначено, що «відповідно п.2.11 розділу ІІ Порядку 22-1 необхідно надати документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється в судовому порядку».
Як зазначила заявник у заяві, пенсія її чоловіка ОСОБА_2 була основним джерелом для їхнього існування та проживання. І хоча вона також отримує пенсію за віком, розмір її пенсії значно менший, ніж у її чоловіка.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю як чоловік та жінка з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, та перебувала на утриманні у чоловіка ОСОБА_2 , так як саме його пенсія була основним джерелом існування сім'ї, у зв'язку з чим вона після його смерті набула право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Оцінивши надані докази у сукупності, а також враховуючи відсутність заперечень про встановлення юридичного факту зі сторони заінтересованої особи, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами підтверджено той факт, що заявниця знаходячись у не зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , постійно проживала із ним однією сім'єю по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходилася на його утриманні. Враховуючи те, що свої вимоги заявниця обґрунтовувала необхідністю встановлення факту перебування на утриманні для подальшого її переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, і саме цей факт доводила у суді, вимоги заяви щодо встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є зайвими.
Однак колегія суддів із висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Аналогічні норми закріплені у ч. 6 ст. 235 ЦПК України.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Згідно п. 3 вказаного Пленуму, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки та перебування на утриманні померлого, вбачається, що підтвердження такого факту потрібно заявниці для переходу на пенсію по втраті годувальника. Між тим, відповідно до копії спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , встановлено наявність спадкового майна, на яке за умови встановлення відповідного факту може претендувати заявниця, що вказує на наявність спору про право цивільне, враховуючи наявність інших спадкоємців, дітей померлого і заявниці.
Розглядаючи заяву, суд першої інстанції на вищевказані вимоги закону, роз'яснення Пленуму та обставини справи уваги не звернув, належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення та помилково розглянув справу по суті в порядку окремого провадження.
За таких обставин, колегія вбачає наявним на теперішній час спір про право на спадкування після померлого ОСОБА_2 , який належить розглядати в порядку загального позовного провадження, а не у окремому провадженні.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі наявний спір про право, це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 377 ЦПК України.
При цьому колегія суддів роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
РішенняОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року у цій справі скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення юридичного факту - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 1 травня 2024 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О.З. Поляков