Дата документу 01.05.2024 Справа № 337/625/24
Єдиний унікальний № 337/625/24
Провадження №22-ц/807/1067/24
Головуючий в 1-й інстанції - Ширіна С.А.
01 травня 2024 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжя (повний текст рішення складено 15 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, стягнення витрат на правничу допомогу,-
У лютому 2024 року позивач в особі представника звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання в розмірі 60000,00 грн., а також судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , працював на підприємстві відповідача з 1992 року по 2019 рік за робітничим професійним напрямком («підручний сталевара мартенівської печі»). Загальний стаж роботи 29 років 10 місяці, стаж за професією 25 років 08 місяці, стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 25 років 08 місяців, 23.04.2019 був звільнений за власним бажанням, наразі не працює. Умови праці на підприємстві відповідача (на робочому місці) не відповідали безпечним стандартам. Відповідно до акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 24.03.2021, встановлено позивачу діагноз: «Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії ) група В, ЛН другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова-L5-S1та шийна С6-С7 з помірними статико динамічними порушеннями хребта м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня) остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня). Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Дата встановлення остаточного діагнозу 25.02.2021. Відповідно до цього акту, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 19.04.2021 позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності, позивачу встановлена третя група інвалідності. А отже, позивач в свої заявах по суті справи просить суд стягнути з відповідача на його користь кошти в якості відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, стягнення витрат на правничу допомогу, задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку із ушкодженням здоров'я 60000 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В іншій частині позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, залишено без задоволення.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що матеріалами справи не доведено вини скаржника у заподіянні позивачу моральної шкоди. При цьому розмір моральної шкоди не підтверджено належними доказами. Рішення суду прийнято з порушенням норм Податкового кодексу України, оскільки стягнута сума моральної шкоди не включає в себе податки на прибуток ФО.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Біліченка О.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу надану при апеляційному розгляді справи у розмірі 3000,00 грн.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302800,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 100 = 302 800 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , працював на підприємстві відповідача з 1992 року по 2019 рік за робітничим професійним напрямком («підручний сталевара мартенівської печі»). Загальний стаж роботи 29 роки 10 місяці, стаж за професією 25 років 08 місяці, стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 25 років 08 місяців, 23.04.2019 був звільнений за власним бажанням, наразі не працює.
Умови праці на підприємстві відповідача (на робочому місці) не відповідали безпечним стандартам. Відповідно до акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 24.03.2021, встановлено позивачу діагноз: «Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії ) група В, ЛН другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова-L5-S1та шийна С6-С7 з помірними статико динамічними порушеннями хребта м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня) остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня). Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня(з легким зниженням слуху). Дата встановлення остаточного діагнозу 25.02.2021.
Відповідно до цього акту, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 19.04.2021 позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності, позивачу встановлена третя група інвалідності.
В ході розгляду справи встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 , втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60%, його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичний біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід'ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 , в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками, як фізичні страждання, пов'язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов'язаний із професійним захворюванням, і якого позивачу вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров'я; переживання, пов'язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв'язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки, суд вважав за доцільне задовольнити позов, стягнувши з відповідача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 60 000,00 грн.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
В ході розгляду справи встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60%, його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, позбавлений можливості у повній мірі реалізувати своє право на працю, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичних та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз'яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення.
Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.
Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 60 000,00 грн.
Відповідно до п.п. 164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав. Тому вірним є висновки суду щодо стягнення суми моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів і зборів.
Враховуючи, оскарження рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, вважає, що ухвалюючи рішення у справі в цій частині, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу надану під час апеляційного провадження у розмірі 3000,00 грн., то колегія суддів виходить з доведеності факту надання таких послуг, що підтверджується актом приймання виконаних робіт/послуг №2 від 03.02.2024 р., квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 12.04.2024р. на суму 3000,00 грн., матеріалами справи, які містять відзив на апеляційну скаргу. Колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі заявленому до стягнення - 3000,00 грн., оскільки обставин, що вказують на можливість зменшення такої суми не встановлено.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 1 травня 2024 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков